18 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12340/23 пров. № А/857/22975/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів - Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 380/12340/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції Желік О.М. ,
час ухвалення рішення 07 листопада 2023 року,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення не зазначена,
ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( далі ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просить: визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» ( далі - Постанова №168), у розмірі 30000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за: серпень 2022 року; жовтень 2022 року; листопад 2022 року; січень 2023 року; зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за: серпень 2022 року; жовтень 2022 року; листопад 2022 року; січень 2023 року; визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 01.08.2022 по 31.08.2022 , з 01.10.2022 по 06.11.2022, з 13.01.2023 по 31.01.2023, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум; зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 по 06.11.2022, з 13.01.2023 по 31.01.2023, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум.
На обгрунтування позовних вимог зазначає, що у період серпень 2022 року; жовтень 2022 року; листопад 2022 року; січень 2023 року відповідач не виплатив позивачу додаткову винагороду у розмірі до 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі та за період з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 по 06.11.2022, з 13.01.2023 по 31.01.2023 у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у відповідності до приписів Постанови №168. У зв'язку з цим, вважає, що вимоги Постанови № 168 відповідачем не виконані. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що на момент спірних правовідносин не існувало жодного наказу Міноборони, який би одночасно: - зачіпав соціально-економічні права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, що проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, а саме визначав порядок та умови нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168; містив відомості про реєстрацію в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, а, відтак, вважався таким, що пройшов правову експертизу і набув чинності у порядку, встановленому законодавством; підлягав застосуванню підчас не включення позивача до наказу про виплату додаткової винагороду, передбаченої саме Постановою № 168.
Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, на яке посилається суд першої інстанції, не було зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, - положення даного акту не підлягають застосуванню для позбавлення позивача права на додаткову винагороду за спірний період.
Апелянт зазначає, що відповідачем не надано жодних заперечень саме з посиланням на відповідні докази щодо факту не взяття позивачем як безпосередньої участі у бойових діях, так й не забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації протягом спірного періоду.
Судом першої інстанції не було взято до уваги, що проблеми, які виникають підчас створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди. Більш того, у спорах із суб'єктом владних повноважень, фізична особа є більш слабкою стороною правовідносин та наділена меншою кількістю прав, ніж відповідач, так як останній є безпосереднім видавником відповідних наказів, розпоряджень та інших документів, пов'язаних із несенням служби позивачем.
Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що іншого засобу довести факт участі у заходах з національної безпеки і оборони у позивача немає.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).,
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у разі вчинення військовослужбовцем дій (бездіяльності), яка має ознаки адміністративного або кримінального правопорушення останній не включається до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень за місяць, у якому здійснено таке порушення. Отже, оскільки доказів оскарження та визнання протиправними наказів командира військової частини НОМЕР_1 , а саме: наказ №1395 від 24.08.2022 року «Про притягнення до відповідальності військовослужбовців 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 », наказ №1474 від 25.10.2022 «Про підсумки службової перевірки по факту відмови виконання бойового наказу військовослужбовцям стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , наказ №2549 від 30.11.2022 «Про притягнення до відповідальності за відмову від виконання бойових наказів (розпоряджень) в районі ведення бойових дій військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 у листопаді 2022 року», наказ №10 від 10.01.2023 (по стройовій частині) суду не надано, тому відповідач правомірно на підставі зазначених наказів не виплатив позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 13.05.2022 по 24.02.2023 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно військового квитка серія НОМЕР_2 позивач з 04.04.2022 призначений у Стрийський РТЦК та СП.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2022 №1395 «Про притягнення до відповідальності військовослужбовців 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 » за порушення вимог статей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12, 16, 35-37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що призвело до невиконання бойового наказу командира 2 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 № 4 від 11 серпня 2022 року, не зайняття оборони на взводному опорному пункті, що створило умови для настання тяжких наслідків та прориву збройних сил російської федерації в смузі оборони 2 стрілецького батальйону під час виконання військових обов'язків по відсічі і стримуванню збройної агресії російської федерації на території Донецької області, під час дії правового режиму воєнного стану, особовий склад, пойменований в додатках № 2, (зокрема ОСОБА_1 ) 4, 6, 7 на підставі підпункту 9.7 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/3/29 не включати до наказу про виплату за серпень 2022 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у зв'язку із відмовою виконувати бойовий наказ (розпорядження) у серпні 2022 року.
У вищевказаному наказі також було доручено заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальнику відділення підполковнику ОСОБА_2 в зв?язку з тим, що правопорушення особового складу кулеметного взводу та зенітного ракетного взводу 2 стрілецького батальйону, пойменованого в додатках № 2, 4, 6, 7 (долучені до матеріалів справи), містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частини 2 статті 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, організувати підготовку документів для складання протоколу про адміністративне правопорушення та направлення його в суд для прийняття правового рішення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 №1474 «Про підсумки службової перевірки по факту відмови виконання бойового наказу військовослужбовцям стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 » вбачається, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами), на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26 вересня 2022 року № 1682 «Про призначення службової перевірки відносно військовослужбовців, які відмовляються виконувати бойові завдання стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 », заступником командира 2 стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення 2 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_3 , проведено службову перевірку за фактом відмови від виконання бойового наказу (розпорядження) командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 та відмови висунення на бойові позиції військовослужбовцями 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , підтверджено інформацію, обставини та факт порушення.
Так, в ході перевірки встановлено, що командир 2 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_4 рапортом, Bх. № 9308 від 26 вересня 2022 року, доповів про те, що 20 вересня 2022 року особовий склад 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 в кількості 6 військовослужбовців відмовився виконувати бойовий наказ командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 від 17 серпня 2022 року № 9, висуватися на визначені позиції та зайняти оборону, залишився в районі населеного пункту Рай-Олександрівка Донецької області. В ході доведення бойового завдання особовому складу 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 20 вересня 2022 року, група військовослужбовців 2 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , а саме: радіо телефоніст стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, не виконали поставлене бойове завдання з відсічі збройної агресії російської федерації проти України, на підгрунті панічних настроїв, в стані афекту, не висунулись в район визначених бойових позицій 7 кілометрів східніше населеного пункту Роздолівка Донецької області.
Так, згідно з пунктом 2 вищевказаного наказу за порушення вимог статей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та статей 11, 12, 16, 35, 36, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що проявилося у відмові виконання законних вимог наказу командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , не висунення для зайняття бойових позицій, не зайняття оборони в ході виконання обов'язків по відсічі збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, під час дії воєнного стану, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА» на радіо телефоніста стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .. Крім того, згідно з пунктом 3 цього наказу дано вказівку помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби ОСОБА_5 відповідно до підпункту 9.7 пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29 не виплачувати за вересень 2022 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 радіо телефоністу стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 ..
Згідно з пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.11.2022 № 2549 за порушення вимог статей 3, 4, 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог статей 35, 36, 37 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», що призвело до не виконання бойового наказу в ході виконання обов'язків по відсічі збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, під час дії воєнного стану, військовослужбовця 2 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , а саме солдат ОСОБА_1 , на підставі пункту 9 підпункту 9.7. окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 26 червня 2022 року, не виплачувати додаткову грошову винагороду за листопад 2022 року.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.01.2023 № 10 солдат ОСОБА_1 , радіо телефоніст стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйон управління військової частини НОМЕР_1 , який з 04 січня 2023 року перебував на лікуванні з комунальному некомерційному підприємстві «Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону», вважався таким, який 10 січня 2023 року самовільно залишив військову частину, з 10 січня 2023 року знято з усіх видів забезпечення. При цьому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.01.2023 № 13 солдат ОСОБА_1 , радіо телефоніст стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , який 10 січня 2023 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , вважався таким, що 13 січня 2023 року після самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 прибув у розташування підрозділу, з 13 січня 2023 року зарахований на всі види забезпечення, з 14 січня 2023 року зарахований на котлове забезпечення.
Позивач вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1-3 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 17 розділу I Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра оборони України доведеним телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298 (застосувалось до 01.06.2022) та Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/а/29 (застосовується після 01.06.2023).
Пунктом 9 Окремого доручення Міністерства оброни України від 23.06.2022 №912/з/29 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які:
беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;
проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном;
добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира (начальника);
самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
відбувають покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах - з дня початку відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника);
усунені від виконання службових обов?язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення усунения або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов?язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира (начальника);
навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;
перебували (за час перебування) під вартою чи домашнім арештом або на навчанні за кордоном (крім тих, які проходили підготовку (навчання) щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової спеціальної техніки) або у відпустках (за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення).
Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у підпунктах 9.4. - 9.8., 9.10., які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що чинним законодавством не передбачено прийняття окремого рішення щодо позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди, а реалізація такого рішення знаходить своє відображення в тому, що до наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовець, який допустив порушення, не включається.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що прийняття Міністром оборони України рішень від 25.03.2022 № 248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою №168.
Таким чином, однією із підстав позбавлення військовослужбовців премії та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
Судом першої інстанції вірно зазначив, що доказів оскарження та визнання протиправними наказів командира військової частини НОМЕР_1 , а саме: наказ №1395 від 24.08.2022 року «Про притягнення до відповідальності військовослужбовців 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 », наказ №1474 від 25.10.2022 «Про підсумки службової перевірки по факту відмови виконання бойового наказу військовослужбовцям стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , наказ №2549 від 30.11.2022 «Про притягнення до відповідальності за відмову від виконання бойових наказів (розпоряджень) в районі ведення бойових дій військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 у листопаді 2022 року», наказ №10 від 10.01.2023 (по стройовій частині) суду не надано, тому відповідач правомірно на підставі зазначених наказів не виплатив позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 380/12340/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 18.03.2024