Справа № 240/33556/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
18 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
в листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:
- визнати протиправною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень депаратменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.10.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №61829123;
- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень депаратменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.10.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №61829123;
- зобов'язати відділ аббо відповідних посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження ВП №61829123 для продовження виконання вимог виконавчого документу у справі №806/2418/18, виданого 20.11.2019, щодо "Зобов'язання Державну казначейцську службу України нарахувати та виплатити компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня закінчення тримісячного строку до дня виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду по справі №22а-1120/08" на забезпечення процесуальних гарантій позивача, як стягувача, спрямованих на повне та фактичне виконання рішення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду від 02.01.2024 вх. №177/24. Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - повернуто особі яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч. 2ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що до Житомирського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 28.10.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №61829123.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 було залишено без руху скаргу ОСОБА_1 , відмовлено у поновленні строку звернення до суду та встановлено строк на усунення недоліків зокрема шляхом подання окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 продовжено ОСОБА_1 строк усунення недоліків позовної заяви.
02.01.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про поновлення строку вх. №177/24, у якій останній просив поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на те, що він не заперечує, що дізнався про порушення свого права ще 17.01.2023, отримавши відповідь від відповідача. Однак просить суд звернути увагу на те, що відповідач лише інформує в електронному порядку, що така постанова існує. При цьому не надає копії самої постанови про закінчення виконавчого провадження ні позивачу, ні суду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції беручи до уваги те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а на обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення позивачем не наведено жодних поважних причин його пропуску, дійшов висновку про наявність підстав повернення позовної заяви позивачу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною другою статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частин першої-третьої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122/287 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами пропуску строку звернення визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Так, предметом оскарження у цій справі є постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень депаратменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.10.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №61829123
Водночас, з указаними позовними вимогами до суду позивач звернувся 24 листопада 2023 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подачу адміністративного позову, позивач зазначав про те, що на його електронну пошту 20.02.2023 надійшло повідомлення від Житомирського окружного адміністративного суду про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження у справі №806/2418/18 із оригіналом виконавчого документа до Житомирського окружного адміністративного суду не надходили (а.с.11). Крім того, на думку позивача, повідомлення з Житомирського окружного адміністративного суду спростовує інформацію відповідача і підтверджує те, що постанови про закінчення виконавчого провадження взагалі не було і немає. Тому, позивач вважає, що у даному випадку він не може вважатися таким, що дізнався про порушене право саме з 17.01.2023, оскільки до відповіді не було додано примірника постанови про закінчення виконавчого провадження, а оскільки в наявності самої постанови немає, то позивач не може вважатися таким, що пропустив строк звернення до суду з цим позовом. З цим позовом позивач звернувся лише 27.11.2023, і цьому передувала переписка із судом та відповідачем щодо виявлення цієї постанови в натурі та отримання копії самої постанови. Таким чином, позивач вважає, що будь-яких підтверджень, доказів про прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, як і самої постанови немає. Просить не застосовувати десятиденний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17).
Отже, на думку позивача, оскільки відсутні докази існування оскаржуваної ним постанови від 28.10.2020 ВП №61829123 (Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не додана згадана постанова до відповіді від 17.01.2023, яка була надіслана на звернення позивача), то відсутні підстави вважати, що ним пропущено строк звернення до суду з цим позовом, предметом оскарження якого є постанова про закриття виконавчого провадження від 28.10.2020 ВП №61829123.
Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач оскаржує до суду постанову про закриття виконавчого провадження, винесену 28.10.2020, про яку дізнався 17.01.2023, однак звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом 27.11.2023, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду, тому позивачем пропущено десятиденний строк на звернення до суду про оскарження постанови про закриття виконавчого провадження від 28.10.2020 ВП №61829123.
Вказані позивачем у заяві про поновлення строку доводи суд вважає безпідставним та нічим не обґрунтованими.
При цьому, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів також зауважує, що введення воєнного стану є поважною причиною пропуску строків, але така причина має бути оцінена судом індивідуально, у межах конкретної справи, яка розглядається, у сукупності із іншими обставинами пропуску процесуального строку.
Так, позовна заява та матеріали справи не містять аргументів щодо того, яким чином введення воєнного стану вплинуло на позивача та перешкодило йому реалізувати своє право на звернення до суду.
На підставі всього наведеного вище у сукупності, є правильним висновок суду першої інстанції про наявність у даному спірному випадку передбачених п.9 ч.4 ст. 169 КАС України підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 особі, яка її подала (позивачу).
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.