Справа № 120/18467/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О. С.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
18 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,
в грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0626205-2408-2656 від 02.06.2021, №0153088-240110-2656 від 21.09.2022 та податкову вимогу №00356386-1308-0206 від 04.11.2021.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення з даним позовом.
25.12.2023 року за вх.№78401/23 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої надано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Як поважні причини пропуску позивач зазначає, що про оскаржувані рішення дізнався лише на початку грудня 2023 року з матеріалів справи № 320/42014/23, що знаходиться в провадженні Київського окружного адміністративного суду. Позивач зазначає, що причинами неможливості своєчасного отримання спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги є віддаленість його місця роботи (Турійський р-н, Волинська обл.) та підприємницької діяльності (Іллінецький р-н, Вінницька обл.) від місця реєстрації, куди власне і направлялись вказані рішення та вимога.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 312 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, в межах даної позовної заяви позивач заявлено вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2021 року №0626205-2408-2656, від 21.09.2022 року №0153088-240110-2656 та податкової вимоги від 04.11.2021 року №0035386-1308-0206.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення надіслані ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою, яка зазначена в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Однак, направлена контролюючим органом поштова кореспонденція повернулася із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2021 року №0626205-2408-2656, від 21.09.2022 року №0153088-240110-2656 та податкової вимоги від 04.11.2021 року №0035386-1308-0206 лише 07.12.2023 року (дата оформлення поштового вдіправлення), тобто з пропуском передбаченого ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому, оцінюючи поважність причини пропуску строку звернення до суду, що зазначені представником позивача у заяві, суд зауважив, що такі не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не носять ознак об'єктивності та непереборності.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Згідно із пунктом 70.1 статті 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян- також громадянство.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Згідно із пунктом 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року (справа №826/17798/18) та від 23 вересня 2021 року (справа №640/8096/19).
Крім того, Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року (справа №810/3116/18) зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
У постанові від 9 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. При цьому, такий висновок у справі № 820/1864/17 Верховний Суд висловлював також при встановленому судами попередніх інстанцій факті виконання контролюючим органом вимог чинного податкового законодавства щодо направлення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань податкової адресою позивача є АДРЕСА_1 .
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлялися саме за вищевказаною адресою. Однак, направлена контролюючим органом поштова кореспонденція повернулася із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення та податкова вимога вважаються належним чином врученими позивачеві в день проставлення Укрпоштою відмітки у довідці на рекомендованому повідомленні і саме з зазначеної дати починається відлік шестимісячного строку звернення до суду з оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Позивач звернувся до суду з оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги 07.12.2023, тобто з пропуском передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
25.12.2023 року до Вінницького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої надано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Заява про поновлення строку звернення до суду обґрунтована тим, що про спірні рішення податкового органу позивач дізнався лише на початку грудня 2023 року, а саме з матеріалів справи №320/42014/23 за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу. Також позивач посилається на віддаленість його місця роботи (Турійський р-н, Волинська обл.) та підприємницької діяльності (Іллінецький р-н, Вінницька обл.) від місця реєстрації, куди власне і направлялись вказані рішення та вимога.
Суди першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неповажність наведених причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачем не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, доказів наявності обставин, які були б об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Інших обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом ОСОБА_1 не наведено.
Тобто позивачем не доведено наявності обставин (причин), які не залежали від її волевиявлення та фактично унеможливили її своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
З урахуванням вказаного доводи апелянта не знаходять свого підтвердження, а колегія суддів не вбачає підстав для поновлення строку на звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.
Зважаючи на вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява підлягає поверненню, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 15 січня 2024 року допущені порушення норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.