Справа № 560/9043/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
18 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
23.05.2023 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.05.2023 №221750003638 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1983 по 17.02.1994 в колгоспі "60-річчя Жовтня" - будівельником згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.08.1983 та призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії за віком з 05 травня 2023 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.05.2023 №221750003638 "Про пенсійне забезпечення Гр. ОСОБА_1 ".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.08.1983 по 17.02.1994.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 05.05.2023.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно поданих документів, страховий стаж позивача складає 13 років 01 місяць 23 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком. Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.01.1983 по 17.02.1994, оскільки інформація про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих днів внесена з порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок та звільнення завірено печаткою УРСР.
Апелянт зазначає, що відповідно до Постанови КМУ №794 від 04.06.1998 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», страховий стаж з 01.01.1999 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Крім того, апелянт зауважує, що зобов'язання суду першої інстанції призначити пенсію за віком з 05.05.2023 є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 05.05.2023 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.05.2023 №221750003638 "Про пенсійне забезпечення Гр. ОСОБА_1 " позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 19 років. Згідно з наданими до заяви документами про стаж (ідентифікаційний номер, трудові книжки, військовий квиток, диплом, довідки про стаж), загальний страховий стаж складає 13 років 1 місяць 6 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.01.1983 по 17.02.1994, оскільки інформація про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих днів внесена з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок та звільнення завірено печаткою УРСР.
Позивач, не погоджуючись з рішенням пенсійного органу, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 01.08.1983 містяться відомості про те, що позивач у період з 01.08.1983 по 17.02.1994 працював у колгоспі "60-річчя Жовтня" будівельником.
Так, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Суд першої інстанції вказав, що обставини, які слід встановити у цій справі, значно віддалені у часі, а також врахував відсутність вини позивача, оскільки обов'язок належного оформлення підтверджуючих стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Отже, суд дійшов висновку, що пенсійним органом не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, у зв'язку з чим доводи відповідача про заповнення інформації про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих днів внесена з порушеннями вимог Інструкції є безпідставними.
Так, твердження відповідача про те, що період з 01.08.1983 по 17.02.1994 зарахувати до страхового стажу не можливо у зв'язку з тим, що запис про звільнення завірено печаткою УРСР, не ґрунтуються на жодній нормі законодавства. Положення постанови Президії Верховної Ради України "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 №643, не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів.
Отже, суд дійшов висновку, що період з 01.08.1983 по 17.02.1994 слід зарахувати до страхового стажу позивача ,а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.05.2023 №221750003638 є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки інші доводи та заперечення сторін висновків суду не спростовують, суд першої інстанції, з урахуванням положень підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, дійшов висновку про наявність підстав для призначення пенсії позивачу починаючи з 05.05.2023.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Порядок ведення трудових книжок на час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно пункту п.п. б п. 2.17 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.
Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, надаючи оцінку викладеному, суд зауважує, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Так, зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.05.2023 №221750003638 про відмову у призначення позивачу пенсії за віком, судом встановлено, що підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.01.1983 по 17.02.1994 зазначено, що інформація про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих днів внесена з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок та звільнення завірено печаткою УРСР.
Разом з тим, досліджуючи трудову книжку НОМЕР_1 позивача, судом встановлено, що даний документ містить відповідний запис про період роботи позивача з 01.01.1983 по 17.02.1994 на посаді будівельника в колгоспі "60-річчя Жовтня", а також відповідні відомості про трудову участь позивача у спірний період, а саме встановлений мінімум людиноднів та кількість відпрацьованих людиноднів.
Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про внесення записів до трудової книжки позивача з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що запис про звільнення завірено печаткою УРСР, у зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача, колегія суддів зазначає, що несвоєчасна зміна відповідальними особами колгоспу "60-річчя Жовтня" печатки не може призводити до порушення права позивача щодо неврахування цього періоду його роботи до страхового стажу.
Тобто, та обставина, що колгосп "60-річчя Жовтня" не вчинив дії щодо зміни печатки після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені такою печаткою, неправдивими, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Колегія суддів зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій документації та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності таких даних.
При цьому підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової документації.
Отже, оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про роботу у період з 01.01.1983 по 17.02.1994 на посаді будівельника в колгоспі "60-річчя Жовтня", що є достатнім підтвердженням про зайнятість останнього за відповідною посадою, колгеія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення пенсійного органу в частині незарахування до страхового стажу роботи позивача спірного періоду роботи.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.