Справа № 240/34937/23
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
18 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідача), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 064350004838 від 12 вересня 2023 року щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 064350004838 від 20 жовтня 2023 року щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 12 вересня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст.37 Закону України " Про державну службу " в розмірі 60% від суми заробітної плати, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №1801.8-3969/18.1-22 від 25.08.2022 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №1801.8-3971/18.1-22 від 25.08.2022, з урахуванням раніше виплачених сум, а також зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період проходження дійсної військової служби в Радянській Армії з 19 січня 1987 року по 11 грудня 1990 року, період проходження служби на посадах в органах місцевого самоврядування в період з 19.10.2009 по 31.10.2012, з 17.10.2019 по 30.09.2022, період роботи на державних посадах в Малинському районному секторі Управління Державної міграційної служби в Житомирській області з 01.11.2012 по 20.08.2014 та з 11.11.2014 по 04.01.2016.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.01.2024 позовну заяву повернув позивачеві у зв'язку з неусуненням її недоліків у встановлений судом строк. Судове рішення мотивоване тим, що на виконання ухвали суду про залишення без руху представник позивача не надав суду уточненого позову, в якому слід було навести обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 064350004838 від 12 вересня 2023 року та 064350004838 від 20 жовтня 2023 року щодо перерахунку пенсії Позивачу. Також, на виконання ухвали суду представник позивача не надав суду копії оскаржуваних рішень, хоча в позовній заяві зазначав, що про такі рішення позивачу стало відомо з інформації власного електронного кабінету на сайті Пенсійного фонду України.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано залишив позовну заяву без руху з підстав ненадання позивачем доказів, які стосуються розгляду справи по суті. При цьому, позовна заява містить посилання на нормативно правові акти, які порушено відповідачем при здійсненні перерахунку призначеної пенсії позивача.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу було запропоновано усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- подання уточненого позову, в якому навести обґрунтування протиправності кожного із оскаржуваних рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 064350004838 від 12 вересня 2023 року та 064350004838 від 20 жовтня 2023 року щодо перерахунку пенсії Позивачу;
- долучити копії оскаржуваних рішень або навести обґрунтування неможливості їх надання.
На виконання вимог зазначеної ухвали представник позивача надав:
- заяву про усунення недоліків позовної заяви;
- клопотання про витребування доказів.
На виконання ухвали суду представник позивача не надав суду уточненого позову, в якому слід було навести обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 064350004838 від 12 вересня 2023 року та 064350004838 від 20 жовтня 2023 року щодо перерахунку пенсії Позивачу.
На виконання ухвали суду представник позивача не надав суду копії оскаржуваних рішень, хоча в позовній заяві зазначав, що про такі рішення позивачу стало відомо з інформації власного електронного кабінету на сайті Пенсійного фонду України.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Колегія суддів наголошує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції, в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Колегія суддів ураховує, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненні особи до суду. Проте відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18, а також Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2023 року у справі № 380/14623/22.
Звернення до суду із позовом у цій справі позивач мотивував тим, що станом на серпень 2023 року розмір пенсії позивача з урахуванням індексації становив - 11497,90 грн, а у вересні 2023 року позивач отримала пенсію в меншому розмірі, в сумі - 6032,88 грн. При цьому, підставою для перерахунку пенсії є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які направлені в електронний кабінет позивача та свідчать про недостатність стажу державної служби позивача станом на 01.05.2016.
Разом з тим, відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
При цьому, КАС України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Отже, стаття 160 КАС не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.
Однак, суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не позбавлений можливості з'ясувати всі обставини справи в установлений законом спосіб.
Адміністративне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС).
Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з'ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції зауважує, що у постанові від 31.08.2023 по справі № 990/114/23 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що: «Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.».
Окрім цього, згідно матеріалів справи, підставою повернення адміністративного позову позивачу стали висновки суду першої інстанції щодо не усунення позивачем недоліків адміністративного позову, а саме не надання позивачем доказів на підтвердження вказаних в позові обставин.
Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Положенням ч. 10 ст. 79 КАС України передбачено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Частиною 3 ст. 80 КАС України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З наведеного слідує, що питання щодо збору доказів, їх належності та допустимості вирішується судом після відкриття провадження у справі, а не під час вирішення судом питання про прийняття позовної заяви. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи шляхом постановлення ухвал про витребування доказів. Також позивач у випадку не долучення певного доказу до позовної заяви має право заявити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином у разі відсутності у справі доказів, вказана обставина може бути усунута і після відкриття провадження у справі. Крім того, питання щодо витребування доказів суд може вирішити і на стадії відкриття провадження у справі. Питання про достатність, належність та допустимість таких доказів вирішується судом вже на стадії розгляду справи по суті. І тоді суд, який окрім іншого, відповідно до ч.3 ст.77 КАС України наділений повноваженнями збирати докази з власної ініціативи, має можливість під час розгляду справи за необхідності звернутись до відповідача чи інших осіб, які володіють необхідною для встановлення обставин справи інформацією, щодо витребування оригіналів документів, або належним чином завірених копій останніх.
Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі №320/3053/19 звернув увагу, що положення частини третьої статті 77 КАС України надають суду право пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи. Суд не повинен позбавляти особу права доступу до суду у зв'язку з відсутністю у неї певних документів, які можуть слугувати доказами у справі. Тим більше, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судом першої інстанції недоліки позовної заяви не перешкоджають суду відкрити провадження по справі, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції формальним підходом до застосування ст.ст.160, 161 КАС України, та в подальшому поверненням позовної заяви, з урахування приписів ст.169 цього Кодексу.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Судому викладеними у постанові від 26.10.2023 у справі №120/6360/23.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановлянням нової постанови про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Частиною 3 ст. 312 КАС України вказано, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.