Справа № 560/9246/23 Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
18 березня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясник" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясник" звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 10.05.2023 № 348780.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.10.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті в рамках проведення заходів державного контролю 07.04.2023 на автодорозі Н-09 189 км здійснено рейдову перевірку транспортного засобу Mercedes-Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 , який позивач передав у строкове платне користування ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору оренди.
У акті перевірки від 07.04.2023 №АР027133 зазначається, що перевізником є ТОВ "М'ясник". Під час перевірки встановлено, що водій ОСОБА_2 здійснював внутрішні перевезення вантажів згідно з ТТН № 1-ТН від 07.04.2023.
Перевіркою виявлене порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: під час перевезень вантажів транспортний засіб обладнаний діючим та повіреним цифровим тахографом, але перевізник не забезпечив водія індивідуальною особистою картою водія та роздруківкою з даних цифрового тахографа за 07.04.2023, чим порушено ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт".
10.05.2023 вищезгаданий акт та інші матеріали перевірки розглянуті уповноваженою особою відповідача та на підставі абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» прийнята постанова про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., про що товариство повідомлене листом від 11.05.2023.
Вважаючи прийняту відповідачем постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб, який перевірявся, позивач у серпні 2022 передав у користування іншій особі - ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди транспортних засобів та акту прийому-передачі майна в оренду. Крім того, у товарно-транспортній накладній, яка надана до відзиву, відправником вантажу зазначається ФОП ОСОБА_3 , а не Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясник", а тому, на думку суду, позивач не є автомобільним перевізником.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 6 Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - це перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту). Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340 (далі - Положення №340), встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Відповідно до п.1.3 Положення №340, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Згідно з п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п.6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Отже, у даному випадку, законодавець в імперативному порядку визначає умови для встановлення на транспортний засіб тахографа.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкції №385). П. 1.3 Інструкції №385 встановлено, що її норми поширюються на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Системний аналіз вищезазначених законодавчих норм свідчить, що вантажні автомобілі повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб'єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, в обов'язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. Для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених приписами ст. 48 Закону, обов'язковим також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. В свою чергу автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити наявність у водія транспортного засобу таких документів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 травня 2019 у справі №816/124/17, від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Під час рейдової перевірки посадовими особами контролюючого органу було виявлено факт відсутності у водія індивідуальної особистої карти водія та роздруківки з цифрового тахографа щодо нього, оскільки у салоні була відсутня чіп-карта водія. Таким чином, автомобільний перевізник дотримання вищезазначеного обов'язку не забезпечив.
Непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.
Так, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
Визначення автомобільного перевізника міститься у статті 1 Закону № 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Своєю чергою згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів-це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
За правилами статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
При цьому документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника-документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія-посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
У справі, що розглядається, позивач є власником транспортного засобу, який перевірявся Відділом Укртрансбезпеки.
Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22 вказав, що автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.
Так, позивачем до суду першої інстанції надано копію договору від 15.08.2022, укладеного між ТОВ "М'ясник" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування транспортні засоби, серед яких Mercedes-Benz, колір - білий, рік випуску - 2012, державний номерний знак НОМЕР_2 .
З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.
За визначеннями, наведеними у пункті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 363 від 14 жовтня1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов'язкову інформацію (обов'язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.
Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі №120/554/23.
Згідно наявної в матеріалах справи ТТН від 07.04.2023, в останній взагалі не вказано перевізника, а лише водія ОСОБА_2 .
Тобто, у вказаній товарно-транспортній накладній не визначено автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 .
При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 є працівником ФОП ОСОБА_1 .
Також, як зазначено відповідачем, та не спростовано позивачем, договір оренди від 15.08.2022, який долучений до матеріалів позову, при перевірці посадовим особам контролюючого органу не пред'являвся.
Крім того, слід зазначити, що позивачем не надано жодного доказу, який свідчив би про реальність настання наслідків вищезазначеного договору, наприклад відомостей про отримання орендної плати.
Також, слід зазначити, що пункт 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ №1145 від 08.10.2022, визначає: належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Так, згідно пунктів 3, вказаного Порядку, підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.
Таким чином, саме з ініціативи власника транспортного засобу вносяться до реєстру відомості про належного користувача транспортного засобу.
Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки, позивач у спірних правовідносинах має статус автомобільного перевізника, а отже є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно статті 48 Закону № 2344, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування до нього адміністративно - господарського штрафу згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 цього ж Закону.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясник" відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.