Справа № 120/8689/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
18 березня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", в якому просив визнати протиправною бездіяльніст відповідача, що полягала у неповідомленні позивача про його право на соцільну допомогу, а також несвоєчасному оформлені соціальної допомоги, як інваліду в порушення ч.36 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.4.2005 №261.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на допущення з боку Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" протиправної бездіяльності яка виразилась у неповідомленні засудженого про наявність в нього права на призначення соціальної допомоги, як особі з інвалідністю ІІІ групи, а також протиправних дій щодо несвоєчасного оформлення відповідної соціальної допомоги.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про допущення з боку Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" протиправної бездіяльності яка виразилась у неповідомленні засудженого про наявність в нього права на призначення соціальної допомоги, як особі з інвалідністю ІІІ групи, а також протиправних дій щодо несвоєчасного оформлення відповідної соціальної допомоги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд апеляціййної скарги за особистої участі ОСОБА_1 .
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на таке.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, в разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції , які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалено Вінницьким окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 311 КАС України підставою для розгляду справи в іншому порядку, ніж передбачений ч. 1 ст. 311 КАС України, є висновок суду про необхідність її розгляду у судовому засіданні.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка відповідно до закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27 серпня 2019 року у справі № 826/7244/18, відповідно до якої бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що з клопотання апелянта не вбачається, які конкретно обставини, на його переконання не були дослідженні судом першої інстанції, потребують детального аналізу та висвітлення саме в судовому засіданні.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів, враховуючи приписи статті 311 КАС України, вважає, що в даному випадку наявні достатні правові підстави для розгляду цієї справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та з 13.09.2004 відбуває покарання в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Відповідно до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №037292 від 27.02.2015 позивачу встановлено безстроково третю групу інвалідності.
21.06.2022 позивач звернувся до Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)» з заявою щодо призначення йому соціальної допомоги по інвалідності, як особі з інвалідністю третьої групи.
Як повідомив представник відповідача, після отримання від засудженого відповідної заяви, адміністрацією установи було вжито всіх необхідних дій для призначення позивачу такої соціальної допомоги.
Зокрема, представник відповідача повідомив, що для оформлення соціальної допомоги ОСОБА_1 , за вказівкою начальника установи, було закріплено працівника установи ОСОБА_2 .
21.06.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою на керівника установи для посвідчення довіреності на ОСОБА_2 , яка була посвідчена в той же день.
Представник відповідача зауважив, що 04.07.2022 необхідний пакет документів було передано особисто ОСОБА_2 в орган соціального захисту - Управління соціального захисту населення (Лівобережне) ВМР за адресою вул. Брацлавська, 85 в м. Вінниці.
Однак, в липні 2022 року, після отримання та опрацювання документів ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 було проінформовано, що паспорт ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 втратив чинність, та документи було повернуто представнику ОСОБА_1 - Стецю О.С.
10.08.2022 було зібрано пакет документів та відправлено в 3-й міський відділ у м. Вінниці УДМС України у Вінницькій області, для виготовлення нового паспорту ОСОБА_1 , що підтверджується супровідним листом від 10.08.2022 за вих. №8/6818.
04.10.2022 було виготовлено паспорт у формі ID картки № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1
03.11.2022 ID паспорт № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 було отримано ОСОБА_2 та невідкладно передано до органу соціального захисту для оформлення соціальної допомоги.
В лютому 2023 року на особовий рахунок ОСОБА_1 було зараховано кошти в сумі 10780,00 грн - соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію за листопад, грудень 2022 року та січень, лютий 2023 року, що підтверджується виданою ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» Довідкою.
Разом з тим, позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у неповідомленні засудженого ОСОБА_1 про наявність в нього права на соціальну допомогу, а також несвоєчасному оформленні соціальної допомоги, як інваліду, який не має права на пенсію, що зумовило його звернення до суду з даним позовом.
Відмоляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ним було вжито всіх заходів та створено належні умови для оформлення і подання позивачем необхідних документів для отримання державної соціальної допомоги.
При цьому, суд зазначив, що підставою призначення державної соціальної допомоги є факт звернення особи з відповідною заявою. За відсутності ж звернення структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій не вправі на власний розсуд призначати державну соціальну допомогу. Як вже встановлено судом, позивач звернувся з відповідною заявою та документами лише 21.06.2022 і саме з цього часу у відповідача виник обов'язок у сприянні засудженому в призначені соціальної допомоги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» у редакції, чинній на час призначення позивачеві соціальної допомоги, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю - щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю
Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» громадяни України, які є дітьми померлого годувальника або досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, і не мають права на пенсію, або є особами з інвалідністю і не мають права на пенсію по інвалідності або державну допомогу у зв'язку з інвалідністю та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
П. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка: не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються з дня звернення за допомогою. Якщо звернення за допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення віку, встановленого статтею 1 цього Закону або встановлення інвалідності, допомога призначається з дня досягнення віку, встановленого статтею 1 цього Закону або визнання осіб особами з інвалідністю органами медико-соціальної експертизи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 4 і 7 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд» (далі - Порядок № 261).
П. 1 Порядку № 261 визначено, що цей Порядок визначає умови призначення, надання і виплати: державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам; державної соціальної допомоги на догляд.
Згідно п. 5 Порядку № 261 право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам мають особи, що одночасно відповідають таким умовам:
1) особи, які досягли віку 63 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства або визнані інвалідами в установленому порядку.
2) не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та допомогу, що призначається відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;3) є малозабезпеченими особами (крім інвалідів I групи);
Відповідно до п. 10 Порядку № 261 для призначення соціальної допомоги подаються такі документи: заява за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.
Також, вказаним пунктом Порядку №261 визначено перелік документів, які необхідно надати разом з поданням заяви.
Для призначення соціальної допомоги заява подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою. У разі коли звернення за соціальною допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» або встановлення інвалідності, допомога призначається відповідно з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» або встановлення МСЕК інвалідності особі.
Днем звернення за призначенням соціальної допомоги вважається день прийняття органом соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами. (п. 11 Порядку № 261).
У п. 36 Порядку № 261 визначено, що засуджені мають право на призначення соціальної допомоги, яка за наявності відповідного права призначається органами соціального захисту населення за місцем відбування особою покарання.
Особа, яка під час відбування покарання набула права на соціальну допомогу, подає до адміністрації установи виконання покарань клопотання щодо забезпечення необхідних умов для призначення їй соціальної допомоги за місцезнаходженням такої установи, зокрема щодо виклику представників органів соціального захисту населення і офіційного прийому ними в установленому порядку відповідних документів, передбачених пунктом 10 цього Порядку, безпосередньо від особи, яка відбуває покарання, або від її представника за довіреністю.
Адміністрація установи виконання покарань не більш як протягом 30 днів з дати реєстрації клопотання особи, яка набула права на призначення соціальної допомоги під час відбування покарання, забезпечує зустріч цієї особи із представником органу соціального захисту населення та всебічно сприяє належному оформленню і поданню нею відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через її представника.
Системний аналіз наведених норм доводить, що право на державну соціальну допомогу мають, зокрема, особи з інвалідністю. Така допомога призначається у випадку, якщо особа не має права на пенсію по інвалідності або державну допомогу у зв'язку з інвалідністю та постійно проживає на території України. Для призначення допомоги така особа особисто або через свого представника повинна звернутися до уповноваженого суб'єкта з відповідною заявою, до якої додати необхідні для призначення допомоги документи. При цьому, державна соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою. Разом з тим, якщо звернення за соціальною допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності, то допомога призначається відповідно з дня встановлення МСЕК інвалідності особі. Засуджені мають право на призначення соціальної допомоги, яка призначається за місцем відбування особою покарання. Така особа подає до адміністрації установи виконання покарань клопотання щодо забезпечення необхідних умов для призначення їй соціальної допомоги за місцезнаходженням такої установи. Адміністрація установи виконання покарань протягом визначеного строку забезпечує зустріч цієї особи із представником органу соціального захисту населення, сприяє належному оформленню і поданню документів, забезпечує умови для оформлення і подання документів.
Із доводами апелянта про те, що відповідач не вчинив відповідних дій, а саме не повідомив ОСОБА_1 про його право на отримання соціальної допомоги, колегія суддів не погоджується, оскільки, норми чинного законодавства, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи в суді не покладали на установу, в які засуджений відбуває покарання доводити до останнього про наявність в нього права на отримання соціальної допомоги. Разом з тим, у разі звернення засудженого з клопотання про призначення соціальної допомоги, на адміністрацію установи виконання покарань покладено обов'язок щодо забезпечення зустрічі цієї особи із представником органу соціального захисту населення та всебічного сприяння належному оформленню і поданню нею відповідних документів або забезпечення умов для оформлення і подання необхідних документів через її представника.
Таким чином, в даному випадку, до обов'язків відповідача не входило та не входить на час розгляду справи повідомлення засуджених про наявність в них права на призначення соціальних виплат. Законодавець лише поклав на установи виконання покарань обов'язок у сприянні засудженим в реалізації їх прав на призначення відповідних соціальних.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу інвалідність була встановлена згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №037292 від 27.02.2015.
Разом з тим, позивач в період з дати встановлення інвалідності із заявою про встановлення соціальної допомоги до відповідача не звертався. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо наявності факту такого звернення.
При цьому, додану до матеріалів справи заяву від 15.04.2015 за №8/2713, як доказ звернення з клопотання про отримання соціальної допомоги суд оцінює критично, адже з її змісту слідує, що засуджений ОСОБА_1 просив призначити йому пенсію по інвалідності, а не соціальну допомогу.
В даному випадку, як вказано представником позивача в позовній заяві та не заперечувалось позивачем у відповіді на відзив, про наявність в нього права на отримання соціальної допомоги йому стало відомо лише в червні 2022 року.
В зв'язку з цим, 21.06.2022 він звернувся до відповідача із заявою про сприяння в оформленні йому соціальної допомоги, як особі з інвалідністю ІІІ групи, тому саме з цього часу у відповідача виник обов'язок у сприянні засудженому в призначені соціальної допомоги..
В контексті наведеного суд враховує, що у поданій заяві від 21.06.2022 позивач особисто вказав, що попередньо про призначення відповідного виду соціальної допомоги він не звертався.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог п. 36 Порядку 261 Адміністрацією установи виконання покарань вживались активні дії по сприянню засудженому в отриманні соціальної допомоги, як особі з інвалідністю третьої групи. Зокрема, начальником установи 21.06.2022 (тобто в день звернення засудженого із заявою про призначення соціальної допомоги) завірено довіреність на ОСОБА_3 , який безпосередньо займався підготовкою документів для надсилання до органу соціального захисту населення.
При цьому, з незалежних від відповідача причин, а саме у зв'язку з спливом терміну дії паспорту позивача, призначення останньому соціальної допомоги було відтерміновано на строк необхідний для оформлення нового паспорта громадянина України у формі ID-картки.
При вирішення даної адміністративної справи судом також враховано, що отримана позивачем в лютому 2023 року сума соціальної допомоги включала в себе соціальну допомогу за листопад, рудень 2022 року та січень, лютий 2023 року. Звідси слідує, що документи про призначення ОСОБА_4 соціальної допомоги, як особі з інвалідністю третьої групи, відповідачем до органу соціального захисту населення було направлено в листопаді 2022 року (після виготовлення нового паспорта), адже в протилежному випадку така допомога позивачу не була б нарахована за листопад 2022 року.
За таких обставин, суд вказує, що дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ним було вжито всіх заходів та створено належні умови для оформлення і подання позивачем необхідних документів для отримання державної соціальної допомоги, а тому колегія суддів критично оцінює доводи позивача щодо прояву відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у неповідомленні засудженого про наявність в нього права на отримання відповідного виду соціальної допомоги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.