Справа № 240/34470/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
18 березня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, в якому просив:
- визати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток, за час служби в Територіальному управління Служби судової охорони у Житомирській області за 2022 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення;
- зобов"язати Територальне управління Служби судової охорони у Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік та додаткової відпустки, як батькові, який працює та має двох або більше дітей віком до 15 років за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення;
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24.02.2022 по 06.10.2022;
- зобов"язати Територальне управління Служби судової охорони у Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року №168, з 24.02.2022 по 06.10.2022.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 07.10.2022.
Зобов"язано Територіальне управління Служби судової охорони у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 07.10.2022.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 07 жовтня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Житомирській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, з 24 лютого 2022 року по 07 жовтня 2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду в цій частині, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки вказана додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорій щорічних, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України "Про відпустки". Ця відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана працівником протягом календарного року. Вказує, що така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільненя працівника, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, Позивач є учасником бойових дій, про що свідчить відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.10.2019.
Відповідно наказу №565 О/С від 01.09.2021, ОСОБА_1 прийнято на службу до Служби судової охорони та призначений на посаду - контролером 1 категорії 6 відділення 2 взводу охорони 1 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, з 01.09.2021.
Наказом територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області від 28.09.2022 № 565 о/с звільнено зі служби Судової охорони за власним бажанням, з 07 жовтня 2022.
10 листопада 2022 року адвокатом Андрієм Подолем було надіслано до ТУ ССО у Житомирській області адвокатський запит, з проханням повідомити, чи здійснювалось нарахування та виплата ОСОБА_1 компенсація за невикористану додаткову відпустки як учаснику бойових дій та додаткової оплачуваної відпустки, як батькові, який працює та має двох або більше дітей віком до 15 років, а також виплата додаткової винагороди в розмір, визначеному постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24.02.2022 .
Листом від 25.11.2022 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 з рапортом про надання додакової відпустки із збереженням грошового забезпечення, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту" та статті 16-2 Закону України "Про відпустки", у 2022 році не звертався і тому така відпустка йому не надавалась. У 2021 та 2022 роках ОСОБА_1 також не звертався з рапортом до керівництва ТУ ССО у Житомирській області про надання йому додаткової оплачуваної відпустки, як батькові, який працює та має двох або більше дітей віком до 15 років, відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки". Додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, також не виплачувалась та накази на виплату додаткової винагороди не видавались. Після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані у встановленому порядку.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення в частині наявності у позивача права на компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час прийняття наказу про звільнення, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2022 рік, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Колегія суддів, погоджується з правовою позицією суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції, в призмі приписів ст. 308 КАС України, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон № 3551-XII) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Приписами статті 5 Закону № 3551-XII установлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
В свою чергу, правові засади організації та діяльності Служби судової охорони, статус працівників служби, а також порядок проходження служби в судовій охороні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 161 Закону № 1402-VIII, Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони (частина третя статті 165 Закону № 1402-VIII).
У відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Стаття 19 Закону № 504/96-ВР визначає право на додаткову відпустку одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Так, механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони врегульований Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок).
Абзацом шостим підпункту 5 пункту 8 розділу III Порядку передбачено, зокрема, що співробітникам, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки, відповідно до вимог законодавства про відпустки.
Такими вимогами є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Закон України «Про відпустки».
Отже, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, співробітники територіального управління Служби судової охорони мають гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з співробітниками, адже це суперечить суті та гарантіям законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що при звільненні з служби Судової охорони ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік та відпустка одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років не нараховувалась та не виплачувалась.
За встановленими обставинами, позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткову відпустку у 2022 рці, а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткові відпустки у зв'язку із звільненням зі служби 07.10.2022.
Тому, правильним є висновок суду першої інстанції, що на час прийняття наказу про звільнення, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2022 рік, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.