Справа № 580/9536/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА
18 березня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Під час розгляду справи №580/647/20 (ЄДРСР90754631) судами було встановлено, що ОСОБА_1 з 17.12.2010 року призначена пенсія за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789- XII у розмірі 90% від суми заробітної плати.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 року у справі №580/647/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати з 01.01.2020 року призначену ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) у розмірі 90% від розміру заробітної плати, вказаної у довідці Прокуратури Черкаської області від 25.06.2020 року №18-462 вих-20, без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії за період з 01.01.2020 року.
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 року у справі №580/647/20 Головним управління проведений перерахунок пенсії позивача. Розмір пенсії позивача із 01.01.2020 року становить 46 294,42 грн (51 438,24 грн (заробітна плата) х 90%), пенсію у перерахованому розмірі позивач отримує із вересня 2020 року. Сума доплати, що виникла в результаті виконання постанови суду, за період 01.01.2020 року до 31.08.2020 року становить 146 868,40 грн.
У липні 2023 року позивачу виплачені кошти на виконання судового рішення у справі №580/647/20 у сумі 146 868,40 грн на картковий рахунок через АТ КБ «Приватбанк», що сторонами визнається.
28.08.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про виплату інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних за період затримки виплати перерахованої пенсії (з 01.01.2020 року до 20.07.2023 року).
28.09.2023 року відповідач листом №12420-12060/В-05/8-2300/23 повідомив позивача, що фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Постановою КМУ від 24.06.2023 року №631 затверджений бюджет Пенсійного фонду України. Згідно з планом доходів і видатків ГУ ПФУ в Черкаській області на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами з урахуванням витрат пов'язаних з виплатою та доставкою пенсійних виплат виділено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. У липні 2023 року відповідно до Реєстру, Головним управлінням погашена заборгованість із пенсійних виплат за рішенням суду, що набрали законної сили із 09.07.2020 року до 20.09.2020 року. Виплата коштів, обчислена на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 року у справі №580/647/20 здійснена позивачеві своєчасно у межах бюджетних асигнувань, виділених на окреслену мету.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії згідно з постановою суду у справі №580/647/20, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (далі - ЦК України) до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.9 ст.111 ЦК україни виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року №1058-IVпенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 2 статті 46 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, що передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством. Страховик - Пенсійний фонд України (п.9 ч.1 ст.1).
Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Уповноважений орган управління та його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: забезпечують електронну інформаційну взаємодію інформаційно-комунікаційної системи соціального страхування з інформаційно-комунікаційними системами центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, охорони здоров'я, реалізацію державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, формування та реалізацію державної фінансової політики.
Відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, що узгоджується з висновками Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №804/871/16, від 18 липня 2018 року у справі №2а-11853/10/1570, від 08 лютого 2018 у справі №826/22867/15.
Так, Верховний Суд в постанові від 18.07.2018 року у справі №2а-11853/10/1570 зазначив: за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі №6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі №6-38цс11).
У цій справі предметом судового розгляду є вимоги позивача про нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 інфляційного збільшення заборгованості у сумі 75 665,35 грн та 3 проценти річних у сумі 14123,99 грн у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 року у справі №580/647/20.
Так, Велика Палата Верховного Суду у п. 18 постанови від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц зазначає, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі №711/4010/13-ц виснувала: приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.
Право на спеціальні пенсії мають прокурори. Закон України «Про прокуратуру» 14 жовтня 2014 року №1697-VII є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які працювали в органах прокуратури, тому стаття 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.3 ст.84 зазначеного Закону за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами. Прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором (ч.11 ст.86). Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (ч.13 ст.86).
Пенсійний фонд України функціонує, перебуваючи одночасно в двох правових площинах, а саме: як найбільший публічний фонд (державний цільовий позабюджетний фонд), кошти якого спрямовуються на реалізацію державою функції соціального захисту в формі виплати пенсій, особам, які реалізують своє, закріплене в ст. 46 Конституції України, право на пенсійне забезпечення; та як центральний орган виконавчої влади, тобто виступає юридичною особою публічного права (http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/22530).
Колегія суддів звертає увагу на те, що між сторонами спору ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області відсутні договірні зобов'язання цивільно-правового характеру, позаяк у контексті доведення вини з боку відповідача як заподіювача, на думку позивача, спірні правовідносини щодо компенсацції втрат частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати через несвоєчасність виплати пенсії (у порядку черговості виконання рішень суду згідно нормативно-правових актів) врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Так, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 року у справі №1340/4630/18 ЄДРСР 83647809).
Таким чином, зважаючи на все вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як агент держави з розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.08.2023 року про виплату інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних - діяв у межах повноважень, у порядку і у спосіб, що передбачені чинними нормативно-правовими актами і не допустив протиправного втручання в нелегітимні очікування позивача щодо помилкового тлумачення та необґрунтованого способу оцінки представником позивача втрат під час процедур пенсійного забезпечення довірителя.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.