Справа № 620/9759/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
18 березня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
10.07.2023 до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов позов Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 р. позовну заяву повернути позивачу відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, зокрема, заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури Андрієм Никифоруком без підтвердження того, що зазначена особа займає вищевказану посаду та має право підписувати позови до суду, подані від імені Чернігівської обласної прокуратури.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскільки позов пред'явлено в порядку представництва інтересів держави, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги приписи ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких право подання позовної заяви надається, в тому числі, заступникам керівників обласних прокуратур.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, ухвала підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За приписами ч.4 ст.5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Частинами 1, 3 ст.43 КАС України передбачено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
В силу ч.4 ст.53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
З п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що керівник окружної прокуратури представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури.
Частинами 1, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до ч.1 ст.24 цього Закону право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Отже, заступники обласних прокуратур наділені повноваженнями на подання позовної заяви в порядку адміністративного судочинства та може здійснювати представництво інтересів громадянина або держави після підтвердження судом наявності відповідних підстав.
Разом з тим, звернення до суду, передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
Так, дійсно в силу положень ст. 57, 59 КАС України, обов'язок підтвердження власних повноважень покладено на таку особу.
З матеріалів справи вбачається, що під час звернення до суду першої інстанції із позовною заявою, заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури А. Никифоруком не було надано жодного доказу на підтвердження його повноважень, зокрема що він являється заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури, зокрема копії відповідного наказу (іншого розпорядчого акту), або посвідчення заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури.
Однак, в загальному доступі в мережі інтернет, в тому числі на офіційному веб-порталі Чернігівської окружної прокуратури за адресою https://chrg.gp.gov.ua, наявна інформація що А. Никифорук є заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури.
Отже, суд першої інстанції мав можливість пересвідчитись у наявності відповідних повноважень у заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури А. Никифорука з офіційних джерел, що свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції, що даний позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Колегія суддів зазначає, що суд не повинен тлумачити положення статей КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.
Так, характерною помилкою щодо застосування статей 160, 161 КАС України є формальний підхід до цих норм, внаслідок чого позовні заяви безпідставно залишаються без руху та повертаються.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції допустився надмірного формалізму та фактично позбавив позивача гарантованого йому національним та Європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
Враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України, а також неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви позивачу.
За таких обставин ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 про повернення позовної заяви є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції, внаслідок порушення норм процесуального права, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, ч. 1 п. 4 ст. 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 р. - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати, справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель