П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/23346/23
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 , звернулася до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, що виплачена 23.08.2023 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №420/19950/21;
- стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 74 208,90 грн. у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 23.08.2023, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №420/19950/21.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 пояснила, що під час проходження служби відповідач не в повному обсязі виплачував грошове забезпечення, зокрема, індексацію грошового забезпечення, у зв'язку з чим вона вимушена була звернутися до суду за захистом порушеного права.
Далі позивачка пояснила, що на виконання судового рішення ВЧ НОМЕР_1 виплатила індексацію грошового забезпечення 23.08.2023.
Водночас, у порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ), як стверджує позивачка, ВЧ НОМЕР_1 не здійснила виплату компенсації втрати частини доходів, яка виникла через затримку виплати нарахованої індексації.
Враховуючи тривалу невиплату частини грошового забезпечення за минулий період, яка сталась внаслідок вини відповідача, позивачка вважає, що суд має стягнути на її користь компенсацію втрати частини доходів, передбачену положеннями Закону №2050-ІІІ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 21.06.2023 по 22.08.2023, у зв'язку з порушенням термінів виплати сум індексації грошового забезпечення, нарахованих на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі № 420/19950/21.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 21.06.2023 по 22.08.2023, у зв'язку з порушенням термінів виплати сум індексації грошового забезпечення, нарахованих на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №420/19950/21, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159).
В задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у сумі 74 208,90 грн, суд відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, позивачка, відповідно до положень Закону №2050-ІІІ, має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 21.06.2023 (дата судового рішення) по 22.08.2023 (дата остаточного розрахунку).
Такого висновку суд дійшов покликаючись на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.05.2020 у справі № 815/2454/18, та на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.07.2017 у справі №2а-1102/09/2670, стосовно того, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстави для виплати компенсації виникають у зв'язку із несвоєчасним виконанням рішення суду.
Суд першої інстанції наголосив, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми компенсації з огляду на те, що розрахунок суми компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 є компетенцією відповідача, як органу, який нараховує та здійснює виплату грошового забезпечення.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та відзиву.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а відтак просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для виплати компенсації втрати частини грошових доходів за весь період, тобто з часу з якого розпочато нарахування та виплата індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду, зокрема, 01.12.2015.
Як пояснює скаржниця, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Окрім цього, скаржниця не погоджується із відмовою у задоволенні позовних вимог, в частині стягнення з ВЧ НОМЕР_1 конкретної суми компенсації втрати частини грошових доходів.
На переконання скаржниці, застосований судом спонукаючий спосіб захисту має усічений вплив, не забезпечує ефективного захисту її прав та інтересів від порушень з боку відповідача, а також не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини.
На її думку, такий спосіб захисту порушеного права як стягнення відповідної суми компенсації втрати частини грошових доходів, цілком відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 та від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, тощо.
Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом, подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає про безпідставність її доводів, у зв'язку з чим просить в задоволенні скарги відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 також подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд першої інстанції, під час ухвалення рішення, не врахував, що положеннями Закону №2050-ІІІ та Порядку № 159 не передбачена виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з виплатою доходу, який має разовий характер.
На переконання скаржника виплата індексації грошового забезпечення має разовий характер, оскільки індексація виплачується лише за певних умов, визначених Законом України «Про індексацію грошових доходів громадян».
Скаржник вважає, що умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, водночас, суд не звернув увагу на те, що нарахування позивачу індексації відбулося одночасно із виплатою, на виконання рішення суду.
Позивачка своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу військової частини також не скористалася.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 у період з 10.04.2014 по 11.09.2020 проходила службу в ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.09.2020 №198 (по стройовій частині) молодший сержант ОСОБА_1 звільнена наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.08.2020 №38-РС з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з закінченням строку контракту, виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення(а.с.20).
Під час звільнення, позивачці не була виплачена індексація грошового забезпечення, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом порушеного права.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 у справі №420/933/21, позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію її грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі - Порядок №44).
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 13.09.2020.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію її грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.09.2020, з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 - залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 - залишено без змін.
17.06.2021 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 у справі № 420/933/21, ВЧ НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 4 435,66 грн. (а.с. 16-17).
Не погоджуючись із застосованим відповідачем базовим місяцем та як наслідок виплаченою сумою індексації грошового забезпечення позивач повторно звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №420/19950/21, позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо застосування січня 2015 року та січня 2016 року як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, включно.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 - залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 - залишено без змін.
23.08.2023 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі № 420/19950/21, ВЧ НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 кошти у розмірі 79 715,99 грн. (а.с. 17 з.б.).
Водночас відповідач не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг ОСОБА_1 та ВЧ НОМЕР_1 , колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Колегія суддів вважає доречним розглянути спочатку доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 , оскільки, остання, заперечує право позивачки на виплату компенсації втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 23.08.2023 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №420/19950/21.
На переконання скаржника виплата індексації грошового забезпечення має разовий характер, оскільки індексація виплачується лише за певних умов, визначених законодавством.
Ключовим питанням, у межах цієї апеляційної скарги, є наявність чи відсутність підстав для виплати компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі і вище - Закон №2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Положення статті 2 Закону №2050-ІІІ визначають, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону України №2050-ІІІ свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення).
При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Такий висновок суду апеляційної інстанції побудований на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.01.2024 у справі № 200/7529/20-а, та яка відповідно до положень статті 242 КАС України має бути врахована судом.
За таких підстав колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність у позивачки права на отримання компенсації втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 23.08.2023 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №420/19950/21
При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Доводи апеляційної скарги, що виплата індексації грошового забезпечення за рішенням суду, має разовий характер, а тому компенсації не підлягає, колегія суддів відхиляє, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу, а не виконання рішення суду.
Оскільки вказані кошти нараховані та виплачені на відновлення її прав, порушених під час виплати грошового забезпечення у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Далі, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Скаржниця не погоджується із висновком суду першої інстанції, що обов'язок ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів виникає з 21.06.2023, наступного дня після набрання законної сили рішенням суду, на підставі якого виплачений дохід.
Також ОСОБА_1 не погоджується із відмовою в задоволенні позовних вимог, в частині стягнення з відповідача конкретної суми компенсації, зокрема в розмірі 74 208,90 грн.
При цьому, скаржниця посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, стосовно того, що застосований судом спосіб захисту має усічений вплив та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача .
Відповідаючи на вказані доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Слід звернути увагу, що сторони не заперечують, що на виконання рішення суду у справі №400/3826/21 ОСОБА_1 був виплачений нарахований дохід, зокрема, індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, водночас виплата компенсації на такий дохід, у порядку визначеному Законом № 2050-ІІІ, відповідач не здійснив.
Як мовилося вище, відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі і вище - Порядок №159), положення якого фактично відтворюють норми Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Так, пунктами 2, 3 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Обставини справи свідчать, що відповідач на підставі рішення суду 23.08.2022 здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, не виплаченого позивачці під час звільнення.
Водночас до часу звернення за проведенням індексації грошового забезпечення відповідачем дохід у вигляді індексації позивачці не нараховувався.
За таких підстав, за відсутності нарахованого доходу, компенсація такого доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати не могла бути проведена.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати доходу за час затримки виконання судового рішення.
Суд першої інстанції дійшов такого висновку, спираючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 по справі №815/2454/18.
Так, Верховний Суд в постанові від 20.05.2020 по справі № 815/2454/18, із посиланням на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 № 2а-1102/09/2670 зазначив, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстави для виплати компенсації виникають у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
За аналізом наведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування доходу та фактичної виплати вказаного доходу, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2021 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 у справі № 420/933/21, ОСОБА_1 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 4435,66 грн.
При цьому, не погодившись із застосованим відповідачем базовим місяцем та, як наслідок, виплаченою сумою індексації грошового забезпечення за той самий період, ОСОБА_1 повторно звернулась до суду.
23.08.2023 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2022, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023, по справі № 420/19950/21, ВЧ НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 індексацію у розмірі 79715,99 грн.
Отже, саме з 21.06.2023 (наступний день після набрання законної сили рішенням суду) у ВЧ НОМЕР_1 виник обов'язок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
Однак, виплату індексації ОСОБА_1 , на виконання рішення суду у справі №420/19950/21, відповідач здійснив лише 23.08.2023.
За таких підстав, колегія суддів вважає правильними висновок суду першої інстанції, що ВЧ НОМЕР_1 зобов'язана нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів відповідно до положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 за період з 21.06.2023 по 22.08.2023.
Відповідаючи на доводи апеляції ОСОБА_1 стосовно відмови рішенням суду в задоволенні вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходу у розмірі 74208,90 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як мовилося вище, положення статей 3, 4, частини 2 статті 6 Закону України №2050-III, передбачають, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Колегія суддів зазначає, що дані правовідносини вирішуються з урахуванням норм статі 3 Закону №2050-ІІІ, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.
При цьому, обов'язок щодо обрахунку розміру компенсації покладається на відповідача та у спірних правовідносинах на останнього покладається обов'язок здійснити такий обрахунок, та виплату позивачці нарахованої компенсації згідно Закону № 2050-III та положень Порядку №159.
Колегія суддів враховує, що визначення судом лише періоду, за який має бути здійснена компенсація втрати частини доходів без зазначення розміру, який підлягає нарахуванню та виплаті (що фактично повинен здійснювати відповідач) відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 14.05.2019 у справах № 487/6312/16-а та №804/2994/18.
Посилання скаржниці на висновки Верховного Суду у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 та в інших справах, колегія суддів вважає помилковим, оскільки наведені висновки, викладені судом касаційної інстанції під час розгляду справ за інших правовідносин, а тому не можуть бути застосовані судом в даній справі.
Таким чином, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому підстави для її задоволення відсутні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 18.03.2024.