П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/18293/21
Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:
21.12.2023 року;
Суддя І інстанції: Корой С.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В..
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити суму недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7354 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 28.12.2021 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Суд визнав протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язав Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
За відповідною заявою, 27.01.2022 року позивачу видано виконавчий лист у справі №420/18293/21.
29.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі №420/18293/21 в порядку статті 382 КАС України.
У заяві ставиться питання про зобов'язання директора Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради подати звіт про виконання рішення в адміністративній справі №420/18293/21 та накладення на директора Департаменту штраф за не виконання рішення.
В обґрунтування вказаних вимог зазначено, що у зв'язку із не виконанням Департаментом рішення суду в добровільному порядку позивач був вимушений звернутись до органу виконавчої служби із виконавчим листом, виданим в цій адміністративній справі, з метою примусового виконання рішення. На даний час вжиті державним виконавцем заходи не призвели до фактичного виконання рішення, а тривалість невиконання Департаментом покладених на нього обов'язків змушує позивача звернутись до суду із цією заявою в порядку судового контролю.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення судового контролю по справі №420/18293/21.
Проаналізувавши положення статті 382 КАС, суд першої інстанції виходив з того, що вжиття заходів судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому, завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження, яке покликано для забезпечення примусового виконання судових рішень.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірне питання, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що звернення із заявою відбулось внаслідок тривалого не виконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, та не забезпечення фактичного виконання рішення на стадії його примусового виконання державною виконавчою службою.
Помилковість висновків суду полягає і в тому, що право позивача на забезпечення судового контролю щодо виконання рішення, ухваленого на його користь, не може бути поставлено в залежність від наявності/відсутності примусового виконання рішення державною виконавчою службою.
При цьому, на користь обґрунтованості вимог заявника додатково свідчить те, що відповідач у будь-який можливий спосіб вчиняв дії щодо затягування розгляду справи та набрання рішенням законної сили, не вжив жодних заходів задля виконання обов'язку, покладеного на нього рішенням, яке набрало законної сили.
Відзив на апеляційну скаргу від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення щодо обов'язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частинами 2, 3 вказаної статті адміністративного процесуального законодавства передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Згідно із частиною 7 цієї статті сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
Таким чином, фактичне (не у повному обсязі) не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю.
При цьому, застосування зазначених процесуальних дій є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Слід враховувати, що у цій справі в судовому порядку підтверджено право позивача на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Також, з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили у цій справі, позивачем подано відповідний виконавчий лист до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю у порядку статті 382 КАС України, позивач наголошує на тривалості не виконання рішення суду у цій справі.
Однак, обставини, з якими пов'язано таке звернення, у тому числі, які б свідчили про ухилення від виконання рішення або ж вчинення неправомірних дій, які призводять до не виконання судового рішення, заявником не наведено та не обґрунтовано.
Додані до заяви матеріали лише свідчать про примусове провадження з виконання рішення, водночас станом на момент звернення із заявою позивачем не підтверджується, що примусовий порядок виконання судового рішення не дає очікуваного результату внаслідок неправомірних дій державного виконавця чи відповідача (боржника), створення суб'єктами цих правовідносин перешкод у виконанні рішення.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем не обґрунтовано та не підтверджено обставини для встановлення судового контролю, колегія суддів вважає за необхідне погодитись із висновком суду першої інстанції про залишення поданої заяви без задоволення.
З огляду на викладене, висновки суду відповідають нормам процесуального права та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
У зв'язку із чим, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв