П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/9309/23
Головуючий в І інстанції: Дубровна В.А.
Дата та місце ухвалення рішення: 07.12.2023 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
суддя-доповідач - Шеметенко Л.П.
судді - Градовський Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за № 155650003578 від 03 квітня 2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до трудового стажу роботи ОСОБА_1 , періоди роботи в колгоспі «Дружба», а саме: з 1 квітня 1980 року по 10 квітня 1981 року, з 1 січня 1985 року по 31 грудня 1985 року, з 1 січня 1989 року по 31 грудня 1993 року та з 1 січня 1995 року по 1 липня 1995 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком, відповідно до частини 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 22 січня 2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 155650003578 від 03.04.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1980 року по 10.04.1981 року, з 01.01.1989 року по 31.12.1993 року, з 01.01.1995 року по 01.07.1995 року, з 01.07.1995 року по 31.12.1999 року, згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначив, що рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, що визначається ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правомірним, оскільки на момент звернення позивача із заявою, у нього відсутній страховий стаж 30 років.
Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі з 01.04.1980 року по 10.04.1981 року, з 01.01.1989 року по 31.12.1993 року, з 01.01.1995 року по 01.07.1995 року, оскільки в трудовій книжці не повністю зазначена підстава внесених записів трудової участі в громадському господарстві. Також, апелянт вказує, що судом першої інстанції безпідставно зараховано до страхового стажу період роботи в фермерському господарстві з 01.07.1995 року по 31.12.1999 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України та крім того, згідно акту управління контрольно-перевірочної роботи від 01.03.2023 року № 1500-1003-1/1676, період роботи не відповідає первинним документам.
Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
Після досягнення 60-річного віку, 27.03.2023 року позивач звернувся до Великомихайлівського ОУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
03.04.2023 ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення № 155650003578, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
У своєму рішенні пенсійний орган зазначив, що страховий стаж заявника на дату звернення становить 28 років 6 місяців 14 днів.
До страхового стажу не зараховано:
- період роботи в колгоспі з 01.04.1980 року по 10.04.1981 року, з 01.01.1989 року по 31.12.1993 року, з 01.01.1995 року по 01.07.1995 року, оскільки в трудовій книжці від 15.11.1966 року не повністю зазначена підстава внесених записів трудової участі в громадському господарстві;
- період роботи з 19.04.2000 року по 12.02.2001 року, оскільки в записах про прийняття та звільнення з роботи дата та номера наказів дописані (страховий стаж зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу);
- період роботи в фермерському господарстві з 01.07.1995 року по 31.12.1999 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, крім того згідно акту управління контрольно-перевірочної роботи від 01.03.2023 року № 1500- 1003-1/1676, період роботи не відповідає первинним документам.
За наведених обставин, Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову заявнику в призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірні періоди, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 155650003578 від 03.04.2023 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції вказав, що висновок відповідача в частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в колгоспі «Дружба» у період з 01.04.1980 року по 10.04.1981 року, з 01.01.1989 року по 31.12.1993 року, з 01.01.1995 року по 01.07.1995 року у зв'язку з тим, що в трудовій книжці не повністю зазначена підстава внесених записів трудової участі в громадському господарстві є необґрунтованим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі після 1965 року враховується мінімум трудової участі в громадському господарстві та фактична тривалість роботи. З огляду на записи трудової книжки щодо участі позивача у громадському господарстві колгоспу «Дружба», враховуючи, що зазначені відомості внесені на підставі особистих рахунків, засвідчені печаткою колгоспу «Дружба», суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні періоди підлягають зарахуванню позивачу до його страхового стажу.
Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 19.04.2000 року по 12.02.2001 року з підстав, що у записах про прийняття та звільнення з роботи дата та номера наказів дописані (страховий стаж зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу), суд першої інстанції вказав, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про прийняття та звільнення з роботи позивача у період з 19.04.2000 року по 12.02.2001 року. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що після запису № 2 у трудовій книжці про звільнення позивача 01.07.1995 року з колгоспу «Дружба», наступні записи під № 3 та № 4 свідчать про те, що у період з 01.07.1995 року по 11.04.2002 року позивач працював головою СФГ «Єва».
Стосовно не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача період його роботи в фермерському господарстві з 01.07.1995 року по 31.12.1999 року з підстав відсутності інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, суд першої інстанції вказав, що відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - індивідуальні відомості про застраховану особу відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки остання не може нести за це відповідальність.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що під час розгляду справи було визнано неправомірним не зарахування до страхового стажу позивача період його роботи в фермерському господарстві з 01.07.1995 року по 31.12.1999 року, тому з огляду за зміст заявлених позовних вимог, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.1980 року по 10.04.1981 року, з 01.01.1989 року по 31.12.1993 року, з 01.01.1995 року по 01.07.1995 року, з 01.07.1995 року по 31.12.1999 року згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Разом з тим, щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до трудового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Дружба» з 01.01.1985 року по 31.12.1985 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вказаний період роботи позивача не зазначений в оскаржуваному рішенні відповідача, як такий, що не зарахований до його страхового стажу.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частинами 1, 2 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до вимог ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п.18 Порядку №637).
З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2023 ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення № 155650003578, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стражу - 30 років.
У своєму рішенні пенсійний орган зазначив, що страховий стаж заявника на дату звернення становить 28 років 6 місяців 14 днів.
Так, до страхового стажу позивача ГУ ПФУ в Хмельницькій області не зараховано періоди його роботи, а саме:
- період роботи в колгоспі з 01.04.1980 року по 10.04.1981 року, з 01.01.1989 року по 31.12.1993 року, з 01.01.1995 року по 01.07.1995 року, оскільки в трудовій книжці від 15.11.1966 року не повністю зазначена підстава внесених записів трудової участі в громадському господарстві;
- період роботи з 19.04.2000 року по 12.02.2001 року, оскільки в записах про прийняття та звільнення з роботи дата та номера наказів дописані (страховий стаж зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу);
- період роботи в фермерському господарстві з 01.07.1995 року по 31.12.1999 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, крім того згідно акту управління контрольно-перевірочної роботи від 01.03.2023 року № 1500- 1003-1/1676, період роботи не відповідає первинним документам.
Надаючи оцінку щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача в колгоспі з 01.04.1980 року по 10.04.1981 року, з 01.01.1989 року по 31.12.1993 року, з 01.01.1995 року по 01.07.1995 року, оскільки в трудовій книжці не повністю зазначена підстава внесених записів трудової участі в громадському господарстві, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з записів, наявної в матеріалах справи, трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 22.11.1988 року, з 01.04.1980 року позивач прийнятий у члени колгоспу «Дружба» Фрунзенського району Одеської області водієм автопарку (запис №1) - підстава Протокол №1 від 22.03.1980 року.
01.07.1995 року позивач звільнений за власним бажанням у зв'язку з переведенням на роботу у новостворене сільське фермерське господарство (запис №2) - підстава Протокол №39 від 15.07.1995 року.
Разом з тим, трудова книжка містить записи щодо участі позивача у громадському господарстві колгоспу «Дружба» у період з 1980 року по 1995 рік, крім періоду з 1981 року по 1982 рік, оскільки позивач перебував на службі у радянській армії, із зазначенням виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві.
Також, колегія суддів звертає увагу, що вказані відомості внесені на підставі особистих рахунків та засвідчені печаткою колгоспу «Дружба».
Таким чином, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі після 1965 року враховується мінімум трудової участі в громадському господарстві та фактична тривалість роботи, враховуючи записи трудової книжки позивача щодо участі у громадському господарстві колгоспу «Дружба», колегія суддів доходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано позивачу стаж роботи за періоди з 01.04.1980 року по 10.04.1981 року, з 01.01.1989 року по 31.12.1993 року, з 01.01.1995 року по 01.07.1995 року.
Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції також вірно врахував наявну в матеріалах справи копію Рішення комісії по встановленню стажу при відділі обслуговування громадян № 16, відповідно до якого прийнято до зарахування 9 років стажу ОСОБА_1 за періоди з 1980 року по 1982 рік, 1985 рік, 1989 рік, а також з 1990 року по 1993 рік та 1995 рік.
Стосовно не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 19.04.2000 року по 12.02.2001 року оскільки, у записах про прийняття та звільнення з роботи дата та номера наказів дописані (страховий стаж зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу), колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції вірно закцентував увагу, що трудова книжка ОСОБА_1 не містить записів про прийняття та звільнення з роботи позивача у період з 19.04.2000 року по 12.02.2001 рік.
Однак, з записів трудової книжки вбачається, що після звільнення позивача 01.07.1995 року з колгоспу «Дружба» (запис № 2), 01.07.1995 року позивач зарахований головою СФГ «Єва» (запис №3) та 12.04.2002 року прийнятий на посаду директора ГВП «Троянда» (запис №4).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в період з 01.07.1995 року по 11.04.2002 позивач працював головою СФГ «Єва», на підставі чого ГУ ПФУ в Хмельницькій області неправомірно не зарахувало спірний період роботи до страхового стажу позивача.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Разом з тим, на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Також, із оскаржуваного рішення від 03.04.2023 року вбачається, що відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період його роботи в фермерському господарстві з 01.07.1995 року по 31.12.1999 року через відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України та Акт управління контрольно-перевірочної роботи від 01.03.2023 № 1500-1003-1/1676 щодо не відповідності періоду роботи первинним документам, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Згідно зі ст.20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Колегія суддів зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання СФГ «Єва» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача з 01.07.1995 року по 31.12.1999 року підлягає зарахуванню до його трудового стажу.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 155650003578 від 03.04.2023 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з цим, враховуючи, що при вирішенні справи суд першої інстанції визнав неправомірним не зарахування до страхового стажу позивача період його роботи в фермерському господарстві з 01.07.1995 року по 31.12.1999 року, зазначеному в рішенні ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 03.04.2023 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати пенсійний орган зарахувати вказаний період роботи ОСОБА_1 до його страхового стажу.
Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до трудового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Дружба» з 01.01.1985 року по 31.12.1985 року не підлягають задоволенню, оскільки вказаний період роботи позивача не зазначений в оскаржуваному рішенні відповідача, як такий, що не зарахований до його страхового стажу.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно визначено про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.1980 року по 10.04.1981 року, з 01.01.1989 року по 31.12.1993 року, з 01.01.1995 року по 01.07.1995 року, з 01.07.1995 року по 31.12.1999 року згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Також, що стосується вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням спірних періодів роботи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, ефективним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача вчинити певні дії шляхом зобов'язання ГУПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 15.03.2024 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька