П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/12000/23
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
31.10.2023 року;
Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки при призначенні пенсії за віком у 2023 році;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020-2022 роки) та здійснити виплату пенсії з 25.08.2023 року з урахуванням різниці виплачених за цей період сум.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 2002 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та одержує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
В серпні 2023 року позивач звернувся в Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наполягає на тому, що відповідачем не дотримано умови при переведенні позивача на інший вид пенсії, а саме неправомірно не застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за три попередні роки, які передують року звернення за призначенням пенсії.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті, оскільки у спірному випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення позивачу пенсії за віком.
У зв'язку із чим, суд першої інстанції визначив, що Управління, відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки, діяло правомірно та обґрунтовано.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що призначення пенсії за віком за Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ вимагає досягнення особою певних умов, у тому числі необхідного спеціального стажу державної служби та загального страхового стажу. З наведеного слідує, що пенсія державного службовця належить до пенсій, що призначається за вислугою років, і не відноситься до пенсій за віком.
Окрім наведеного, апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції необґрунтовано не враховано неможливість позивача використати своє процесуальне право на подання відповіді на відзив внаслідок не направлення відповідачем його примірника на адресу позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
У відповіді на відзив апелянт підтримує свою правову позицію.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, з 22.04.2002 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та одержував пенсію за віком, призначену згідно Закону України «Про державну службу».
З березня 2019 року позивач переведений на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, а саме за 2014, 2015, 2016 роки.
В серпні 2023 року позивач звернувся в Управління із заявою, в якій просив призначити пенсію за віком із застосуванням середнього показника заробітної плати для обчислення пенсії за три календарні роки, що передують року звернення, із здійсненням виплати пенсії з урахуванням виплачених сум.
Отже, позивач просив призначити пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за останні три роки, а саме 2020, 2021, 2022 роки, як особі, яка вперше звернулася за призначенням вказаного виду пенсії.
Розглянувши вказане звернення, у листі від 08.09.2023 року №17599-17087/Б-02/8-1400/23 Управління зазначило позивачу про відсутність підстав для призначення пенсії за віком з 06.08.2023 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки.
Відмова Управління у задоволенні вимог позивача зводиться до того, що можливість застосування середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, може мати місце лише у випадку переведення особи на інший вид пенсії.
Не погоджуючись із висновками Управління, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини 2 статті 40 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
За правилами частини 3 статті 45 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Слід враховувати, що відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Виходячи з обставин справи, позивач з 2002 року отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.
Пенсія державного службовця є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку.
З березня 2019 року позивача переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, позивач з 2019 року переведений на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону.
Оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Колегія суддів зазначає про нерелевантність правових позицій Верховного Суду, на які посилається позивач, до обставин у даній справі, оскільки у приведених справах позивачам первинно було призначено пенсії, зокрема, за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у подальшому позивачів переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто мали місце обставини для призначення іншого виду пенсії - за віком.
Однак у даній справі, яка розглядається, позивач переведений з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто зміна виду пенсії не відбулась.
Вищенаведене відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в подібних до цієї справи правовідносинах, у постановах від 29 листопада 2022 року по справі №560/4589/21, від 18 травня 2023 року по справі №560/19830/21, від 27 червня 2023 року по справі №500/4392/22, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню у даній справі.
Щодо доводів апелянта про порушення судом норм процесуального права, що виразилось у не забезпеченні його процесуального права на ознайомлення із відзивом на адміністративний позов, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що доданий до адміністративної справи відзив на позов в порушення вимог пункту 2 частини 4 статті 162 КАС України не містить доказів його надсилання іншому учаснику - позивачу.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Положення частини 3 вказаної статті КАС України містить виключний перелік обставин, за яких порушення судом норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення і таких апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв