13 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9540/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 р. (суддя: Озерянська С.І) в адміністративній справі №160/9540/23 за позовом ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради в частині відмови у призначенні та виплаті йому, як внутрішньо переміщеній особі, державної допомоги на проживання, від 01 грудня 2022 р. (№ 07.01-14/1/1262 від 23 грудня 2022 р.); зобов'язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплатити йому державну допомогу на проживання, як внутрішньо переміщеній особі.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що влітку 2020 р. з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту на території окремих районів Луганської та Донецької областей він був вимушений залишити своє місце проживання та переміститися на підконтрольну Україні територію. Починаючи з 20 липня 2020 р., проживав у м. Дніпро та обліковувався як внутрішньо переміщена особа згідно довідки № 1241-5000292664. В цьому ж році виїхав знову в м. Луганськ, де працював до вересня 2022 р. У 2022 р. виїздив з Луганська через інші держави на підконтрольну Україні територію та в листопаді звернувся до Шевченківського УСЗН для отримання допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, однак йому було відмовлено із посиланням на норми п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20 березня 2022 р. №
332. Також на його звернення Центральним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради були надані відповіді від 26 грудня 2022 р. № М-420/0-1/09-22, від 17 січня 2023 р. № 15/3-22, від 15 лютого 2023 р. № М 84/4-1/09-23 на його звернення на отримання зазначеної допомоги.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 листопада 2022 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання йому допомоги на проживання, як внутрішньо переміщені особі. Відповідно до повідомлення Управління по Шевченківському району від 01 грудня 2022 р. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні вказаної допомоги на підставі пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20 березня 2022 р. №332.
Не погодившись з даною відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності відмови у призначенні позивачу та виплаті державної допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі.
Колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 1,2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, пунктом 3 якого (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 р.
Позивач до 24 лютого 2022 р. був облікований як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № 1241-5000292664 від 22 липня 2020 р., копія якої наявна в матеріалах справи. Відповідно до цієї довідки зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 . (а.с.11).
ОСОБА_1 також підтвердив суду, що щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, він не отримував.
Доводи скаржника про необхідність врахування обставину його виїзду у 2020 році до м. Луганськ, перебування там до вересня 2022 року та повернення звідти на підконтрольну Україні територію, як на підставу отримання вищевказаної допомоги, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 р., зобов'язує внутрішньо переміщену особу повідомити уповноважену особу за місцем отримання довідки про добровільне повернення до покинутого постійного місця проживання не пізніш як за три дні до виїзду. За результатом розгляду такого повідомлення приймається рішення про скасування дії довідки, на підставі якого вноситься запис до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки (п. 7 та п. 7-1) .
Оскільки після отримання статусу внутрішньо переміщеної особи у 2020 році позивач знов виїхав на проживання до м. Луганська без повідомлення уповноваженої особи за місцем отримання довідки, його № 1241-5000292664 довідка не скасована, тому в силу дії приписів пункту 3 Порядку № 322 право на отримання допомоги на проживання позивач не має.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 р. в адміністративній справі №160/9540/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 березня 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
суддя О.О. Круговий