18 березня 2024 р.Справа № 552/6928/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Турченко Т.В., пров. Хорольський, 6, м. Полтава, Полтавська, 36034 по справі №552/6928/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Полтавській області
про скасування постанови,
14.11.2023 до Київського районного суду м. Полтави звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) з позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, УПП в Полтавській області), в якому просив суд скасувати постанову інспектора взводу №1 роти №2 батальйону УПП у Полтавській області серії БАД №017042 від 10.11.2023, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16.01.2024 по справі № 552/6928/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що на час притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП він не був обізнаний про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлення його права керування транспортним засобом, оскільки постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не отримував. Вказує про відсутність у додатку Дія інформації про позбавлення його прав.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Київського районного суду м. Полтави від 16.01.2024 по справі № 552/6928/23 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
УПП в Полтавській області не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до вимог ст. 304 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Представник відповідача в судове засідання не зв'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, відповідно до ст. 268 КАС України.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
10.11.2023 о 21:27 год у м. Полтава по вул. Миру, 8а, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками патрульної поліції та інспектором взводу №1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області було складно постанову серія БАД №017042 від 10.11.2023, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн за ч.4 ст.126 КУпАП.
Також, під час розгляду справи, судом встановлено, що Київським районним судом м.Полтави 13.10.2023 по справі №552/4723/23 ухвалено постанову, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп. Зазначено, що строк позбавлення ОСОБА_1 права керування всіма видами транспортних засобів обчислюється з дня набрання постановою законної сили, в разі якщо посвідчення водія не вилучалося - з дня його вилучення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови з огляду на підтвердження у судовому порядку факту керування транспортним засобом позивачем, який позбавлений права керування транспортними засобами на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Вказав, що позивач мав бути обізнаний з результатами розгляду справи №552/4723/23, за результатами якої його позбавлено права керування транспортними засобами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно із п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1.
Згідно підпункту а) п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; та суб'єктивна сторона.
Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона проступку, психічний стан суб'єкта проступку, що характеризує його волю, яка виявляється в протиправній дії, його ставлення до дії, яку він вчинив.
Ознаками суб'єктивної сторони проступку є вина, мотив і мета правопорушення.
Як вбачається із оскаржуваної постанови ОСОБА_1 10.11.2023 о 21:27 год, керував автомобілем Daewoo Lanos номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Миру, 8а у м. Полтава, будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, посилання на докази, якими він керувався при ухваленні відповідного рішення. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так на момент складання відповідачем спірної постанови, з наявних у інспектора баз даних органів Національної поліції України, було встановлено, що позивача позбавлено прав керування Київським районним судом м. Полтави 13.10.2023 по справі №552/4723/23 ухвалено постанову, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Фактично Єдиним доводом вимог як позовної заяви так і апеляційної скарги є необізнаність позивача про ухвалення Київським районним судом м. Полтави постанови від 13.10.2023 по справі №552/4723/23, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення.
Як вбачається із тексту постанови Київського районного суду м. Полтави від 13.10.2023 по справі №552/4723/23 позивач був обізнаний про дату, час та місце розгляду даної справи. Заявив клопотання про розгляд справи без його участі та визнання вини.
Неявка у судове засідання не позбавляла позивача права цікавитися про подальший рух розглядуваної справи та про прийняте рішення.
Незнання про прийняте судом рішення через байдужість або небажання дізнатися не можуть розглядатися судом як поважна причина невиконання відповідних рішень суду, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають йому вчасно виконати відповідне рішення суду.
Крім того, копія постанови у справі №552/4723/23 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.10.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114152797) та на сайті «Судова влада» вказано, що справа перебуває на стадії виконання рішення з 24.10.2023, тобто за кілька тижнів до винесення оскаржуваної постанови, отже позивач міг ознайомитися із оприлюдненою судом у загальному доступі копією постанови.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенства права, у тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Крім того, суд враховує, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що він не був повідомлений про розгляд справи № 552/4723/23 та результат її розгляду, є необґрунтованими.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2024 року по справі №552/6928/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 18.03.2024.