11 березня 2024 р.Справа № 440/10117/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/10117/21
за позовом ОСОБА_1
до Глобинської міської ради Полтавської області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 , заявник, апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Глобинської міської ради Полтавської області (далі також - Глобинська МР, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним рішення Глобинської МР від 27.08.2021 №4059, прийняте на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/5687/21 щодо зобов'язання Глобинської МР здійснити повторний розгляд звернення позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0000 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність;
- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської МР (у районі земельної ділянки з кадастровим номером: 5320686400:00:002:0004).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 року у справі № 440/10117/21 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення 15 (позачергової) сесії 8 скликання Глобинської МР №4059 від 27.08.2021.
Зобов'язано Глобинську МР здійснити повторний розгляд звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,00 га для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області з урахуванням висновків суду щодо вмотивованості актів індивідуальної дії, сформульованих у цьому рішенні.
В решті вимог позов залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 року у справі № 440/10117/21 скасовано в частині зобов'язання Глобинської МР здійснити повторний розгляд звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,00 га для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області з урахуванням висновків суду щодо вмотивованості актів індивідуальної дії, сформульованих у цьому рішенні.
Прийнято в цій частині постанову, якою зобов'язано Глобинську МР надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (в районі земельної ділянки з кадастровим номером: 5320686400:00:002:0004).
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі № 440/10117/21 залишено без змін.
02.01.2023 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
29.09.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження №72902190 з примусового виконання виконавчого листа №440/10117/21.
16.11.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності (в порядку 383 КАС України), в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність Глобинської МР, допущену у справі №440/10117/21 про зобов'язання Глобинської МР надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (в районі земельної ділянки з кадастровим номером: 5320686400:00:002:0004).
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності під час виконання рішення суду у справі №440/10117/21 за позовом ОСОБА_1 до Глобинської МР про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що відповідач вчинив усі можливі дій стосовно повторного розгляду заяви, оскільки Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року відповідача зобов'язано не повторно розглядати заяву позивача, а вчинити конкретну дію - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність. Вказав, що введення воєнного стану та зміни у законодавстві стосовно заборони у виданні дозволів на розробку відповідної документації не стосуються виконання судового рішень та на підтвердження власної позиції навів висновки, викладені у постановах Верховного Суду з цього приводу.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 КАС України.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі, а відповідач жодних заяв та клопотань не надав, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що боржник процедурно виконав рішення суду зобов'язального характеру, що виявилося у повторному розгляді на пленарному засіданні сесії ради заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте рішення не було прийняте у зв'язку з недостатньою кількістю голосів.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками та зазначає.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз наведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Водночас, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 6 цієї ж статті за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Аналізу зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Так, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року зобов'язано Глобинську МР надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Отже, суд апеляційної інстанції зобов'язав Глобинську МР саме надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не повторно розглядати заяву позивача з відповідним клопотанням. Тобто на Глобинську МР покладено зобов'язання надати позивачеві відповідний дозвіл при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 .
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про виконання боржником процедурно рішення суду зобов'язального характеру, що виявилося у повторному розгляді на пленарному засіданні сесії ради заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте рішення не було прийняте у зв'язку з недостатньою кількістю голосів. Судом першої інстанції помилково взято до уваги надані відповідачем витяг з протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, екології та охорони навколишнього середовища від 27.09.2023 та витяг із протоколу пленарного засідання 53 сесії Глобинської міської ради VIII скликання від 28.09.2023, оскільки даний протокол є підтвердженням саме невиконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у спосіб надання позивачеві відповідного дозволу.
Покликання відповідача у наданих до суду першої інстанції документах, а також у наданих позивачеві відповідях на неможливість виконати рішення суду апеляційної інстанції з огляду на заборону безоплатної передачі земель, встановленої п. 27, п.п. 5 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, колегія суддів вважає безпідставним та звертає увагу на висновок викладений Верховним Судом, у подібних правовідносинах, у постанові від 27.07.2023 по справі № 392/856/22, відповідно до якого «Тлумачення норми п. 27, п.п. 5 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що така заборона не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили».
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, помилковим висновок суду першої інстанцій щодо відсутності обґрунтованих підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та заяви ОСОБА_1 ..
Керуючись ст. 242, 243, 250, 304, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року по справі №440/10117/21 скасувати.
Ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності під час виконання рішення суду у справі №440/10117/21 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Глобинської міської ради, допущену у справі №440/10117/21 про зобов'язання Глобинської міської ради надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (в районі земельної ділянки з кадастровим номером: 5320686400:00:002:0004) .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 18.03.2024.