18 березня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/6583/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "IF Trans" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови
Товариство з обмеженою відповідальністю "IF Trans" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 032572 від 12.09.2023р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "IF Trans" у сумі 34000 грн. ухвалену виконуючим обов'язки начальника відділу державного нагляду ( контролю) у Чернівецькій області Бойчуком Адріаном на підставі акту АР 031931 від 12.09.2023р.
В обґрунтування поданого позову зазначено, що відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 032572 від 12.09.2023р. З указаною постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною.
Звертав увагу суду на те, що відповідно до Протоколу засідання Змішаної українсько-польської Комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень (Варшава, 17-18 жовтня 2013 р.) Делегації України та Республіки Польщі узгодили, що при використанні дозволів для екологічних автомобілів визначати екологічність тягача-причепу на підставі екологічної норми виключно транспортного засобу з двигуном, відповідно до домовленостей засідання Змішаної Комісії, що відбулося в Янів Подляські 9-10 вересня 2008 року. При чому, у випадку перевезень до/з третіх країн причіп (напівпричіп) повинен бути виготовлений не раніше 1996 року. Якщо причіп (напівпричіп) був виготовлений раніше 1996 року, він повинен мати відповідний сертифікат безпеки. З огляду на це позивач висновує, що відповідні органи Державної служби України з безпеки на транспорті мають право вимагати такий документ, як сертифікат відповідності щодо безпеки руху на причіп лише у випадку, якщо вказаний причіп виготовлений раніше 1996 року. Причіп KOEGEL, номерний знак НОМЕР_1 не обладнаний двигуном та відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виготовлений 2014 року. Таким чином, вимога відповідача стосовно надання сертифіката щодо безпеки руху на згаданий причіп є неправомірною та відповідно є перевищенням повноважень. З огляду на викладене, позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про законність оскаржуваної постанови. Вважає, що доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, є безпідставними та необґрунтованими, вони не спростовують факту виявленого порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 08.09.2023 року в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області у період з 11.09.2023 по 17.09.2023.
08.09.2023 р. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області видано направлення на рейдову перевірку №015580 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів на підставі, затвердженого щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 08.09.2023 №62338/42/27-23 щодо дотримання Закону України “Про автомобільний транспорт” та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільного транспорту на адміністративній території м. Чернівці та Чернівецької області.
12.09.2023 р. посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області проведено перевірку транспортного засобу MAN номерний знак НОМЕР_2 , причіп KOEGEL, номерний знак НОМЕР_1 .
Під час перевірки виявлено порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" - під час здійснення міжнародних перевезень вантажів за маршрутом Польща-Україна перевізник не забезпечив водія документами, а саме сертифікатом відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, відсутній сертифікат на напівпричіп KOEGEL, номерний знак НОМЕР_1 , що зафіксовано в акті №031931 від 12.09.2023.
12.09.2023 р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариства з обмеженою відповідальністю "IF Trans" винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №032572 за порушення вимог статті 53 Закону України “Про автомобільний транспорт”, та відповідно до абзацу 6 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34000 грн.
Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №032572 від 12.09.2023, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до ч. 20 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частинами 14, 17 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За змістом абзацу 2 ч. 1 ст. 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону № 2344-ІІІ організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Частиною 5 ст. 53 Закону № 2344-ІІІ обумовлено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:
дозвіл України;
дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
документи на вантаж.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
Так, відповідно до абзацу 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд встановлено, що під час перевірки виявлено порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" - під час здійснення міжнародних перевезень вантажів за маршрутом Польща-Україна перевізник не забезпечив водія документами, а саме сертифікатом відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, відсутній сертифікат на напівпричіп KOEGEL, номерний знак НОМЕР_1 , що зафіксовано в акті №031931 від 12.09.2023.
Саме за вказане порушення відповідач оскаржуваною постановою притягнув позивача до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка передбачена абзацом 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
Надаючи правову оцінку висновкам акта перевірки №031931 від 12.09.2023та винесеній на їх підставі постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу № 032572 від 12.09.2023 року суд зазначає наступне.
Аналіз норми абзацу 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ дає підстави дійти висновку, що встановлена нею відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян настає у разі виконання, зокрема автомобільним перевізником нерезидентом України міжнародних перевезень вантажів без документів, визначених статтею 53 Закону № 2344-ІІІ.
Одним з документів, який повинен мати автомобільний перевізник нерезидент України при виконанні міжнародних перевезень вантажів відповідно до абзацу п'ятого частини п'ятої статті 53 Закону № 2344-ІІІ є сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки. Однак суд звертає увагу на те, що указана норма містить відповідне застереження “якщо інше не передбачено міжнародними договорами України”.
Тобто, за загальним правилом такий документ як сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки є обов'язковим для автомобільного перевізника нерезидента України при виконанні міжнародних перевезень вантажів. Виключення з цього правила може бути передбачене лише міжнародними договорами України.
У позовній заяві позивач не заперечує факту неоформлення на момент проведення перевірки сертифіката щодо безпеки руху на причіп KOEGEL, номерний знак НОМЕР_1 . Проте, на переконання позивача, відповідно до Протоколу засідання Змішаної українсько-польської Комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень (Варшава, 17-18 жовтня 2013 р.) відповідні органи Державної служби України з безпеки на транспорті мають право вимагати такий документ, як от сертифікат відповідності щодо безпеки руху на причіп лише у випадку, якщо вказаний причіп виготовлений раніше 1996 року. Оскільки причіп KOEGEL, номерний знак НОМЕР_1 виготовлений 2014 року, то вимога відповідача стосовно надання сертифіката щодо безпеки руху на згаданий причіп є неправомірною та відповідно є перевищенням повноважень.
Суд критично оцінює покликання позивача на Протокол засідання Змішаної українсько-польської Комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень (Варшава, 17-18 жовтня 2013 р.), як на документ, який на його думку, звільняє від обов'язку надання сертифіката відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, оскільки такий Протокол відповідно до вимог абзацу першого частини першої статті 2 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV “Про міжнародні договори України” (далі - Закон № 1906) не відповідає поняттю "міжнародний договір України", не оприлюднений у встановленому порядку (стаття 21 Закону № 1906), не зареєстрований у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй (частина перша статті 22 Закону № 1906), не зареєстрований у Міністерстві закордонних справ України (частина друга статті 22 Закону № 1906), не включений в установленому порядку до Єдиного державного реєстру нормативних актів (частина друга статті 22 Закону № 1906), а отже не є міжнародним договором України.
Таким чином, Протокол засідання Змішаної українсько-польської Комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень (Варшава, 17-18 жовтня 2013 р.), на який покликається позивач у позовній заяві, не будучи міжнародним договором України, не може звільняти позивача як автомобільного перевізника нерезидента України від установленого абзацом п'ятим частини п'ятої статті 53 Закону № 2344-ІІІ обов'язку оформлення при виконанні автомобільних перевезень вантажів сертифіката відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки.
За таких обставин за відсутності у позивача при виконанні автомобільних перевезень вантажів сертифіката відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, тобто одного з документів, визначених статтею 53 Закону № 2344-ІІІ, відповідач обґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт та правомірно застосував до нього оскаржуваною постановою штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на підставі абзацу шостого частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Отже, оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "IF Trans" (вул. Баторего, 126-А, м. Зелена Гура, Польща, 65-001, ідентифікаційний номер 9730985912)
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (вул. Руська, 248-У, м. Чернівці, 58023, Код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя І.В. Маренич