Справа № 560/20688/23
іменем України
18 березня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
2. Зобов'язати Хмельницький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації під час мобілізації на підставі абзацу 9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки позивачу, який має законні підстави для неї відповідно до абз. 9 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також незаконно здійснив відмову по іншому абзацу, ніж було вказано у заяві позивача, а саме абз.10 ч.1 ст., 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою від 04.12.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 23.02.2024 суд залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 04.03.2024 суд продовжив розгляд справи.
Ухвалою від 04.03.2024 суд замінив відповідача в адміністративній справі №560/20688/23 - Хмельницький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на належного відповідача - Хмельницький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 26629451).
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що в Хмельницькому районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки заяву позивача розглянуто за абзацом 10 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а оскільки позивачем як підставою для надання відстрочки було надано довідку ЛКК за №129 від 11.05.2023 року, а не висновок, тому комісією Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про надання відстрочок, на підставі вищевикладеного, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
05.07.2023 позивач звернувся до Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою та переліком документів про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз. 9 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", так як його матір, ОСОБА_2 , потребує постійного стороннього догляду відповідно до висновку ЛКК.
Відповідно до витягу з протоколу комісії Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про надання відстрочок №14 від 03.08.2023 позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Підстава: довідка ЛКК не відповідає визначеним вимогам, передбаченим законодавством.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон №2232-XII.
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (затверджено Законом України від 08 листопада 2023 року №3429-ІХ) строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року на 90 діб.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Так відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ (зі змінами згідно із Законом №3161-IX) передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду (абзац десятий частини першої).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (додаток 2 до Порядку), встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, зокрема повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні. Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, приймаються до громадян України (призовників, військовозобов'язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.
Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є розгляд і вирішення заяви від 05.07.2023 року, поданої позивачем про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації саме на підставі абзацу десятого частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, тому твердження позивача щодо необхідності надання йому відстрочки від мобілізації на підставі абзацу дев'ятого частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, суд вважає помилковим.
Так, відповідач відмовив позивачу наданні відстрочки від мобілізації через невідповідність довідки ЛКК визначеним вимогам, передбаченим законодавством.
Надаючи правову оцінку правомірності такої відмови, суд виходить з наступного.
Згідно абзацу десятого частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
З аналізу цієї норми слідує, що військовозобов'язаний має право на відстрочку від проходження військової служби за таких умов: 1) наявність хворої дружини (чоловіка), дитини, батьків (своїх чи дружини (чоловіка), які не обов'язково мають інвалідність; 2) такі особи потребують постійного догляду; 3) потреба у здійсненні постійного догляду підтверджена висновком МСЕК або довідкою ЛКК закладу охорони здоров'я. Зазначена норма не містить вимоги підтверджувати наявність в осіб, які потребують постійного догляду, інших працездатних членів сім'ї.
Так, позивачем при поданні заяви на відстрочку від мобілізації було подано відповідачу довідку про склад сім'ї №1492 від 28.06.20236, видану Летичівською селищною радою, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю позивача, та зареєстрована з ним за однією адресою.
Також позивачем було подано довідку №129 від 11.05.2023, видану Летичівським центром первинної медико-санітарної допомоги Летичівської селищної ради. Відповідно до цієї довідки ОСОБА_2 у 2023 році за станом здоров'я освідчена лікарсько-консультативною комісією (протокол №129).
У довідці перелічено виявлені комісією захворювання ОСОБА_2 та зроблено висновок, що остання потребує постійного стороннього догляду.
Суд зазначає, що постійний догляд - це форма допомоги і підтримки, яка надається людям, які мають обмежені можливості або стан здоров'я, який вимагає постійного нагляду, допомоги і догляду в щоденних життєвих потребах. Тобто, такий догляд передбачає не матеріальну підтримку, а фізичну допомогу в щоденних життєвих потребах (для забезпечення безпеки, здоров'я та якісного життя людей з обмеженими можливостями, людьми похилого віку та хворими). Ця допомога може бути надана родинними членами, професійними доглядачами або медичними спеціалістами залежно від конкретної ситуації та потреби особи, яка потребує догляду.
Позивач на підтвердження свого права на відстрочку від мобілізації надавав до заяви довідку Летичівської селищної ради №4162 від 08.11.2023 про отримання компенсації.
У вказаній довідці зазначено, що вона видана гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (місце реєстрацій фактичного проживання) про те, що він перебуває на обліку в секторі соціального захисту населення Летичівської селищної ради, як одержувачу компенсації та йому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 р.№859 «Деякі питання призначенням виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі». З 01.08.2023 р по 31.07.2024 р, та призначено компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На переконання суду, вищезазначені документи у повній мірі підтверджують право позивача на отримання відстрочки від мобілізації на підставі абзацу десятого частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Щодо посилання відповідача на невідповідність довідки №129 від 13.05.2023 вимогам законодавства, суд зазначає, що відповідачем в ході судового розгляду не надано суду жодних доказів, які б підтверджували вказані доводи.
Суд звертає увагу, що в довідці №129 від 13.05.2023, міститься висновок лікарсько-консультативної комісії про потребу ОСОБА_2 у постійному догляді. Указаний документ підписаний головою та членами комісії, скріплений печаткою закладу, містить усі необхідні реквізити.
Разом з тим, у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відсутня конкретизація щодо обов'язкової форми висновку лікарсько-консультативної комісії, який підтверджує необхідність постійного догляду за хворими батьками чи іншими особами.
Відповідач, у свою чергу, не спростував вказане в ході судового розгляду.
Окрім того, відповідач не надав доказів того, що подані позивачем до заяви від 05.07.2023, документи, видані з порушенням норм законодавства або є недійсними.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні відстрочки з підстав невідповідності довідки №129 від 13.05.2023 вимогам, передбаченим законодавством, діяв протиправно.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, яка визначена абзацом 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до частин 1, 2 статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що в даному випадку ним виконано, а позивачем доводи відповідача не спростовано.
Позивачем під час розгляду справи доведено порушення відповідачем положень чинного законодавства, а відповідачем не доведено дотримання вимог статті 23 Закону №3543-XII.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у вигляді витягу з протоколу комісії Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про надання відстрочок №14 від 03.08.2023, на підставі абзацу десятого частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати Хмельницький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, яка визначена абзацом десятим частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Хмельницький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Юхима Сіцінського, 16, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29009 , код ЄДРПОУ - 26629451)
Головуючий суддя В.К. Блонський