Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 березня 2024 р. № 520/20611/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року включно у розмірі 415 890,12 (чотириста п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто гривень дванадцять копійок);
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року включно нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 415 890,12 (чотириста п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто гривень дванадцять копійок).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, протиправно не виплачено ОСОБА_1 пенсію за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року включно у розмірі 415 890,12 грн.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представник відповідача надав відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя у період з 16.10.2023 по 20.10.2023 перебував на навчанні, з 23.10.2023 по 26.10.2023 перебував на лікарняному та з 17.01.2024 по 05.02.2024 перебував у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 04.10.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо надання інформації про розмір заборгованості з пенсійних виплат, що існує у відповідача перед позивачем за період з 2014 по вересень 2021 року.
Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 26.10.2021 позивача повідомлено, що його пенсійну справу на підставі заяви від 15.04.2021 взято на облік. Пенсію поновлено з 14.04.2018. З 01.09.2021 виплата пенсії здійснюється через установу АТ «Ощадбанк». Нарахований борг за період 14.04.2018 складає 459592 грн 69 коп та буде виплачено з урахуванням вимог п. 1 постанови КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637, після прийняття КМУ передбаченого вказаною нормою окремого порядку (а.с. 14).
Адвокатом Чумаком Р.В. 11.11.2021 було подано адвокатський запит до ГУ ПФУ в Харківській області про надання інформації про розмір заборгованості з пенсійних виплат, що існує у ГУ ПФУ в Харківській області перед ОСОБА_1 за період з 2014 року по 13.04.2018 включно та про надання інформації коли буде виплачена заборгованість з пенсійних виплат за цей період, оскільки листом ГУ ПФУ в Харківській області від 26.10.2021 не було повідомлено про наявність заборгованості за період з 2014 року по 13.04.2018.
На адвокатський запит ГУ ПФУ в Харківській області листом від 15.11.2021 було повторно повідомлено про період заборгованості з 14.04.2018 по 31.08.18 в розмірі 459592 грн. 69 коп. та про те, що заборгованість буде виплачено відповідно до п. 1 постанови КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637, після прийняття КМУ передбаченого вказаною нормою окремого порядку.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 14 квітня 2018 року по 31 серпня 2018 року включно.
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 за період з 14 квітня 2018 року по 31 серпня 2018 року включно нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 459592 грн. 69 коп. (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яноста дві гривні шістдесят дев'ять копійок).
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення суду і допустити негайне виконання в межах суми за 1 місяць.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 по справі № 520/27466/21 - скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 14 квітня 2018 року по 31 серпня 2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 14 квітня 2018 року по 31 серпня 2018 року включно нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 43200 (сорок три тисячі двісті) грн 39 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
27.06.2023 адвокатом Чумаком Р.В. було направлено до відповідача адвокатський запит з проханням повторно надати інформацію щодо точної суми заборгованості за період з 2014 року по 13.04.2018 включно, та коли вона буде виплачена.
Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 03.07.2023 № 2000-0202-8/89862 було повідомлено, що сума заборгованості пенсії ОСОБА_1 розрахована за період з 14.04.2018 по 31.08.2021 (відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за три роки до дня звернення заявника за поновленням пенсії) та складає 459 592,69 грн. (з них за період з 14.04.2018 по 31.08.2018 розмір заборгованості становить 43200,39 грн.). Виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з 01.09.2021. У листопаді 2022 ОСОБА_1 виплачені кошти в розмірі 500,00 грн, у грудні 2022 в розмірі 2,18 грн. Залишок заборгованості з пенсії станом на 28.06.2023 складає 459 060,51 грн. Заборгованість буде виплачена згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.
Позивач зазначив, що з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі № 520/27466/21, де вирішено питання щодо зобов'язання виплати заборгованості з пенсії за період з 14.04.2018 по 31.08.2018 у сумі 43200 грн 39 коп, а також вже виплачених відповідачем коштів у листопаді 2022 року у розмірі 500,00 грн, у грудні 2022 в розмірі 2,18 грн, залишається невирішеним питання щодо заборгованості з пенсії за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 у сумі 415 890,12 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області 12.02.2024 надало додаткові пояснення, з яких вбачається, що виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з 01.09.2021 року. У листопаді 2022 ОСОБА_1 виплачені кошти в розмірі 530,00 грн., у грудні 2022 - 2,18 грн., у липні 2023 - 557,32 грн., у вересні 2023 - 2093,00 грн., у жовтні 2023 - 1303,00 грн., у листопаді 2023 - 4,10 грн., у грудні 2023 - 0,62 грн. Залишок заборгованості з пенсії станом на 12.02.2024 складає 455102,47 грн.
Також, разом із вказаними додатковими поясненнями, відповідачем надано довідку від 09.02.2024 про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2018 по 31.08.2021.
Відповідно до зазначеної вище довідки, розмір призначеної та нарахованої, однак не виплаченої пенсії позивача за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 становить 416392,30 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20 жовтня 2014, яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року за № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 4 Закону України № 1706-VII підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 5 Закону України № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Статтею 7 Закону України № 1706-VII передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до ст. 14 Закону України № 1706-VII внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Приписами ст. 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, згідно з положеннями ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Таким чином перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року, № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб," яка набрала чинності з 08 жовтня 2014 року, затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року, № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності з 26 листопада 2014 року (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. за № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України […]. Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р., № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Абзацами 1 та 2 п. 1 вказаної Постанови (у редакції, чинній з 27 березня 2022 року) визначено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" - із змінами, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. за № 269 та від 20 березня 2022 р. за № 332, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства Державний ощадний банк України […].
Відповідно до абзацу 19 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 (у редакції, чинній з 27 березня 2022 року) припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р., № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (абзац 22 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року за № 637).
Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (надалі - Порядок № 365, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 вказаного Порядку № 365 визначено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Згідно з п. 5 Порядку № 365 призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.
Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (п. 15 Порядку № 365 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
З 30 серпня 2019 року Порядок № 365 визначає виключно механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, та не регулює питання призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання).
Отже приписами ст. 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Разом з тим Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року за № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" визначено умови призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам: знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою, у разі її отримання; наявність рахунку в Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України".
Тобто Постанова Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року, № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (у редакції, чинній до 30 серпня 2019 року) та Постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року, № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якими встановлений порядок виплати пенсії за минулий час для внутрішньо переміщених осіб, суперечать положенням статті 49 Закону № 1058-IV.
10 листопада 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1165, якою затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території.
Відповідно до абз. 1 та 2 п. 1 цього Порядку № 1165 передбачено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Згідно з п. 2 Порядку № 1165 облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи), та у сформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період.
За приписами пункту 4 Порядку № 1165 пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису. Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів. У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів. За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев'ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1165 кошти для проведення пенсійних виплат за минулий період включаються до плану-графіка поденного фінансування виплати пенсій і видатків на утримання апарату Пенсійного фонду України, передбаченого Порядком покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов'язаних з виплатою пенсій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 р. за № 1080.
Відповідно до довідки від 09.02.2024 про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2018 по 31.08.2021, розмір призначеної та нарахованої, однак не виплаченої пенсії позивача за спірний період становить 416392,30 грн.
Отже, судом установлено, що пенсія позивача за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 у розмірі 416392,30 грн нарахована, однак не виплачена.
Крім того, сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не є спірним між сторонами
Рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідачем не приймалось.
В обґрунтування відмови у виплаті пенсії за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 відповідач посилається на відсутність окремого порядку з виплати внутрішньо переміщеним особам пенсій, які не виплачено до місяця відновлення виплати, встановленого Кабінетом Міністрів України, зокрема, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 (в редакції від 21.08.2019 за № 788).
Проте, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо можливості застосування до спірних правовідносин зазначених вище постанов Кабінету Міністрів України, з огляду на таке.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.
У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас за змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Таким чином, право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
З огляду на викладене, є неможливим застосування до спірних правовідносин положення Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року за № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (у редакції, чинній до 30 серпня 2019 року), якими регламентовано, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. З аналогічних підстав суд не може застосувати до спірних правовідносин положення абзацу двадцятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року, № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (у редакції, чинній з 30 серпня 2019 року), якими визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Внаслідок відсутності до 12 листопада 2021 року порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період існувала правова невизначеність щодо змісту обов'язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України від 11 грудня 2003 року, № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06 жовтня 2015 року у справі № 608/1189/14-а, у якій останній зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Разом з тим суд не приймає посилання відповідача на Порядок № 1165, оскільки такий прийнято Кабінетом Міністрів України 10 листопада 2021 року, а поновлення виплати пенсії та її невиплата за минулий період здійснено відповідачем з 01.09.2018 по 31.08.2021.
З урахуванням наведеного, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачу за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 є обґрунтованою.
Так, судом установлений факт протиправної бездіяльності відповідача, яка знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку з негативними наслідками для позивача, пов'язаними з неотриманням останнім належних йому сум пенсії. Крім того, вказана бездіяльність суперечить встановленим функціональним обов'язкам відповідача та не відповідає спеціальним нормативним актам, які регулюють його діяльність.
Відмовляючи позивачу у виплаті пенсії за період з 01.09.2018 по 31.08.2021, відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Надаючи оцінку позовних вимогам про стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області на користь позивача нараховану, але не виплачену пенсію за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року, суд виходить з такого.
Згідно з частиною п'ятою ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Конституційний Суд у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути відповідним наявним обставинам.
Якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, вона має право звернутися до суду та просити про їх захист у спосіб, передбачений у ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, спираючись на ч. 2 ст. 245 КАС України.
Зазначене повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з огляду на положення статей 5 та 245 КАС України, адміністративний суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен визнати такі рішення, дії або бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та/або виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Отже, належним способом захисту прав позивача у цих правовідносинах, суд вважає задоволення позов у спосіб зобов'язання відповідача виплатити суму нарахованої ним заборгованості, а не її стягнення, оскільки стягнення включає в себе нарахування та виплату заборгованості, а позивачу пенсія була нарахована, однак не виплачена.
Суд зазначає, що не здійснивши позивачу у порушення вимог статті 46 Закону № 1058-IV виплату нарахованої пенсії за період з 01.09.2018 по 31.08.2021, відповідач допустив протиправну бездіяльність, що свідчить про наявність правових підстав саме для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до вчинення відповідних дій з метою відновлення прав ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.02.2024 сума заборгованості пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 становить 416392,30 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року включно нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 416392 (чотириста шістнадцять тисяч триста дев'яносто дві) грн 30 коп.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового зхбору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року включно нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 416392 (чотириста шістнадцять тисяч триста дев'яносто дві) грн 30 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3327 (три тисячі триста двадцять сім) грн. 13 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов