про повернення позовної заяви
18 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/600/24
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кравчук О.В., перевіривши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 )
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 01.02.2019 року по 23.09.2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 01.02.2019 року по 23.09.2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного від 07 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху; позивачеві запропоновано протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин пропущення такого строку.
Представник позивача на виконання вимог цієї ухвали 14 лютого 2024 року скерував до суду заяву, у якій зазначив обставини, які перешкоджали позивачеві своєчасно звернутись до суду.
З огляду на те, що строк, відведений Кодексом адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, сплив під час участі судді у підготовці суддів окружних адміністративних судів, що проводилась Дніпровським регіональним відділенням Національної школи суддів України, з відривом від виробництва відповідно до Наказу Голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року №30/к , відповідне питання вирішується з урахуванням правил перебігу процесуальних строків, що визначені статтею 120 КАС України.
У поданому клопотанні представник позивача покликається на те, що кошти на виконання рішення суду в адміністративній справі № 340/6768/21 в сумі 82687,26 грн (які обумовили виникнення підстав для звернення до суду з цим позовом) зараховані на картковий рахунок позивача 23 вересня 2023 року з коментарем до платежу «заробітна плата». За таких умов позивач вважав, що на його рахунок надійшов регулярний платіж (заробітна плата). Про те, що вказана сума коштів виплачена відповідачем на виконання рішення суду позивач дізнався у січні 2024 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Представник позивача наголошує також, що ОСОБА_1 проходить наразі військову службу, що у сув?язі із введенням в Україні воєнного стану ускладнює процедуру звернення до суду. У цьому контексті суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 року, згідно з якою «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
Необізнаність позивача із походженням зарахованих на його рахунок коштів в сумі 82687,26 грн не може вважатись поважною причиною пропущення строку звернення до суду, адже позивач має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про власну заробітну плату (грошове забезпечення), з яких сум вона складається, як обрахована та коли виплачена.
На переконання суду, у спірних правовідносинах позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів з моменту фактичного зарахування на його картковий рахунок коштів в сумі 82687,26 грн. на виконання рішення суду в адміністративній справі № 340/6768/21.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютними та може піддаватися встановленим законом обмеженням, зокрема у частині пов'язаній із способом їх реалізації (в тому числі строки і процесуальна форма звернення до суду).
Рішенням Конституційного Суду України№ 17-рп/2011від 13грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 28 травня 1985 року в справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13 лютого 2001 року в справі "Кромбах проти Франції", наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
У рішеннях від 20 травня 2010 року в справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
В рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
Суд наголошує, що визнання позивачем факту пропуску строку звернення до суду з позовною заявою і не доведення суду обставин об'єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 зазначив, що аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Виходячи із системного аналізу норм КАСУ у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.
Таких правил позивач не дотримався, а отже - не виконав вимоги ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та не надав суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).
Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у спосіб подання заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду із наведенням поважних причин та підстав для поновлення процесуального строку, чим не виконано вимог ухвали від 07 лютого 2024 року, позовна заява підлягає поверненню заявнику на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити позивачеві у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Позовну заяву - повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали вручити (надіслати) особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК