ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" березня 2024 р. справа № 300/1185/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 20.02.2024 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 03.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог чинного законодавства, відмовив ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії з 03.01.2023 згідно з пунктом "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі, також - Закон №1788-XII), в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Так, за доводами ОСОБА_1 , він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі, також - Закон №1058-IV) та надбавку до пенсії у розмірі 43,52 гривень, як член сім'ї реабілітованих осіб на підставі постанови Кабінету Міністрів України за №654 від 16.07.2008 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" (надалі по тексту також - Постанова №654). Позивач, 02.01.2024 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з врахуванням надбавки 50% від мінімальної пенсії за віком як репресованій особі. Втім, відповідач відмовив позивачу у проведення перерахунку пенсії з врахуванням надбавки 50% від мінімальної пенсії за віком з тих підстав, що позивачу до пенсії за віком виплачується надбавка в розмірі у розмірі 43,52 гривень, як член сім'ї реабілітованих осіб на підставі Постанови №654.
Однак, позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки він перебував на спецпоселенні в Лазовському районі Хабаровського краю, будучи виселеним разом з батьками та іншими членами сім'ї. При цьому, у спірному випадку, слід виходити із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено. А тому, слід керуватися нормами Закону №1788-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не Постановою №654, зважаючи на те, що остання звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону. Водночас позивач відзначив, що його було визнано саме репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано, а не визнано членом сім'ї реабілітованої особи, відтак, він має право на підвищення призначеної пенсії на 50 відсотків пенсії за віком, а не 25 відсотків. З наведених підстав ОСОБА_1 просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Одночасно судом витребувано у відповідача докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.17-18).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 06.03.2024 за №0900-0903-7/13906, реєстрацію якого в суді із відповідними доказами здійснено 11.03.2023 (а.с.22-23). Відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Відповідач зазначив, що встановлення підвищення до пенсій деяким категоріям громадян, зокрема тим, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані передбачене Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991. З 01.01.2004 прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003. Пунктом 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених за цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 1 Закону №1058-IV, визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, при проведенні перерахунку пенсії позивачу за нормами Закону України №1058-IV з 01.01.2004 підвищення до пенсії було залишено в розмірі, встановленому Законом України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються - на 50 %, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 % мінімальної пенсії за віком. Також просив врахувати, що Законом №1058-IV передбачено виплату підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України, тому Урядом було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №654, 16.07.2008, "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" якою встановлено, що з 1 вересня 2008 року: 2) громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні. Частина 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частина 3 статті 28 даного Закону передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Саме тому розмір мінімальної пенсії, встановлений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не може застосовуватись для визначення розміру підвищення до пенсії позивача. Відповідно до висновків Конституційного суду України (ухвала у справі № 2-25/2009 від 19.05.2009) суд визнав, що мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, свідчить про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат. Заповнення таких прогалин має здійснюватися законодавцем, а вирішення цього питання не належить до повноважень суду та виходить за межі його компетенції. Просив відмовити в задоволенні позову.
Принагідно зауважити, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не виконало вимоги пункту 4 ухвали про відкриття провадження від 23.02.2023, не подало витребуваних судом додаткових документальних доказів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяв, відповідь на відзив, додаткові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї (реабілітованих) у розмірі 43,52 гривень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 за №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", що визнається сторонами.
Так, позивач є особою з інвалідністю І групи, свідченням чого є пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 ) від 18.01.2017, та згідно "посвідчення реабілітованого" серії Фв №0443 від 28.09.2011 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (а.с.10).
Згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_3 від 16.06.1955 батьками позивача є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.11).
Відповідно до довідки Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів від 09.08.1991 за №3/3-24731, ОСОБА_2 , 1903 року народження, ОСОБА_3 , 1906 року народження, діти - ОСОБА_4 , 1934 року народження, ОСОБА_5 , 1937 року народження, ОСОБА_1 , 1939 року народження, та ОСОБА_6 , 1949 року народження, були виселені на спецпоселення 16 березня 1950 року з конфіскацією майна із села Коршів Коршівського району Станіславської області в Лазовський район Хабаровського краю. Із спецпоселення звільнені: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 7 лютого 1957 року, а ОСОБА_7 - 3 березня 1958 року. На підставі статті 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" вищезазначені особи реабілітовані з поновленням в усіх громадянських правах та поверненням конфіскованого майна або його вартості (а.с.12).
03.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 02.01.2024 про перерахунок та виплату підвищення до пенсії згідно з пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, починаючи з дня звернення (а.с.13).
Листом від 30.01.2024 за №1276-92/Л-02/8-0900/24 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку, оскільки позивачу до пенсії за віком виплачується надбавка в розмірі у розмірі 43,52 гривень, як члену сім'ї реабілітованих осіб на підставі Постанови №654. Додатково зауважив, що документа про надання статусу особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована в матеріалах пенсійної справи позивача відсутній. Також відповідач вказав, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років (Пункт розділу XV доповнено абзацом другим згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №3108-ІУ від 17.11.2005). В частині розмірів надбавок та підвищень з 01.01.2004 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не діє (а.с.14).
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно з пунктом "г" частини 1 статті 77 Закону №1788-XII, в розмір 50 % мінімальної пенсії за віком, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.
Статтею 1 Закону №962-XII (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Статтями 3, 4 Закону №962-XII, у редакції до 05.05.2018, постановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно із частиною 1 статті 6 Закону №962-XII, у вищевказаній редакції, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" №2325-VIII від 13.03.2018 внесено ряд суттєвих змін до Закону №962-ХІІ, а також викладено в новій редакції, зокрема, назву закону "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону №962-ХІІ.
Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги, передбачені Законом №962-ХІІ.
Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вищевказаного Закону слідує, що частина 1 статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" із змінами, внесеними Законом №2325-VIII, передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.
Відповідно до статті 6 Закону №962-XII реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №962-XII, про що свідчить "посвідчення реабілітованого" серії Фв №0443 від 28.09.2011 (а.с.10).
Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Пунктом 6 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом №1788-ХІІ. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Водночас, нормами підпункту 2 пункту 4 Постанови №654 установлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Стаття 8 Конституції України гарантує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону №1788-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підпункту 2 пункту 4 Постанови №654, зважаючи на те, що остання звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у постановах від 09.04.2020 у справі №446/1525/16-а, від 04.03.2020 у справі №446/1566/16-а, від 16.01.2020 у справі №446/1535/16-а, від 24.10.2019 у справі №446/1526/16-а, від 02.10.2019 у справі №446/1542/16-а.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Повертаючись до фактичних обставин справи встановлених вище по тексту судового рішення, згідно довідки Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів від 09.08.1991 за №3/3-24731 ОСОБА_1 разом із батьками та іншими членами сім'ї, виселений на спецпоселення 16 березня 1950 року з конфіскацією майна із села Коршів Коршівського району Станіславської області в Лазовський район Хабаровського краю. На підставі статті 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" позивач реабілітований з поновленням в усіх громадянських правах та поверненням конфіскованого майна або його вартості (а.с.12).
Отже, ОСОБА_1 є репресованою особою, яку реабілітовано, що надає йому право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог пункту "г" частини 1 статті 77 Закону №1788-XII. Наявність такого права гарантується статтею 46 Конституції України.
При цьому суд зауважує, що позивача було визнано саме репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано, а не визнано членом сім'ї реабілітованої особи.
Позивач відповідно до пункту 4 Постанови №654 отримує підвищення до пенсії в сумі 43,52 гривень, що підтверджується листом відповідача від 30.01.2025 за №1276-92/Л-02/8-0900/24 (а.с.14), і не заперечується сторонами.
З огляду на викладене, підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених Постановою №654, а саме в розмірі 43,52 гривень, - суперечить Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу та звужує права позивача в частині розміру суми, що підлягає виплаті реабілітованим громадянам.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом "г" частини 1 статті 77 Закону № 1788-XII, із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, оскільки таку визнано саме репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано, а не членом сім'ї такої особи.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.
Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу, відсутні.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄРДПОУ 20551088, вул. Січових Стрільці, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) підвищення до пенсії згідно з пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.12.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники процесу:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄРДПОУ 20551088, вул. Січових Стрільці, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Главач І.А.