18 березня 2024 року (10:35)Справа № 280/469/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
15.01.2024 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати при остаточному розрахунку під час звільнення позивача зі служби в поліції: додаткової доплати до грошового забезпечення за період березень 2021 року - 01.08.2023 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375; доплати за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.12.2017;
визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за період березень 2021 року - 01.08.2023 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, оформлену листом від 13.12.2023 №1-20132/41/5/05-2023;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не видання наказів, не нарахування та невиплати позивачу: додаткової доплати до грошового забезпечення за період березень 2021 року - 01.08.2023 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375; доплати за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.12.2017;
зобов'язати позивача нарахувати та виплатити позивачу: додаткову доплату до грошового забезпечення за період березень 2021 року-01.08.2023 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375; доплату за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.12.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу в поліції на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №3 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції. 27.09.2023 позивач звільнений зі служби. 27.10.2023 відповідач здійснив остаточний розрахунок із позивачем, проте не нарахував певні складові грошового забезпечення. Так, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу за період з березня 2021 року по 01.08.2023 доплату за період дії карантину, а також доплату за службу в нічний час за період 2016 - 2018 роки. Вважає таку бездіяльність протиправною, у зв'язку із чим просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 22.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
26.01.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №4238), в якому останній зазначає таке. Щодо позовних вимог про не нарахування та невиплату позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 відповідач зазначає, що вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Окрім того, виходячи зі змісту п. 1 зазначеної постанови встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Отже, така доплата має здійснюватися на підставі рішення (наказу) керівника відповідного підприємства, установи, організації, який видається з урахуванням фактичного часу, відпрацьованого особою у надзвичайних умовах, які дають право на отримання відповідної доплати. Лише самого факту перебування на посаді, яка передбачає спілкування з людьми, не достатньо для отримання такої доплати. Також вказує, що за приписами Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, проте така доплата виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. З урахуванням викладеного у задоволенні позовної заяви просить відмовити.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач проходив службу в поліції та наказом відповідача від 29.09.2023 №1231 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
На заяву позивача щодо виплати йому доплати до грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 01.08.2023 відповідно до Постанови КМУ №375 та доплати за роботу в нічний час за період 2016-2018 роки, відповідач листом від 13.12.2023 №І-20132/41/5/05-2023 відмовив.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII.
Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Виходячи з положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі - Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 визначено, що поліцейським виплачується доплата за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до статті 94 Закону України “Про Національну поліцію”, Постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських - наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Отже, виплата поліцейським доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час передбачена як постановою № 988, так і Порядком № 260.
Вказана правова позиція висловлена також Верховним судом у постановах від 16.07.2020 по справі № 2140/1763/18, від 27.05.2020 по справі № 806/2056/18.
З огляду на викладене, суд враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України.
Так, з довідок обліку несення поліцейським служби в нічний час за період 2016-2018 років, складеної командиром батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП НП капітаном поліції Д.Красніковою, судом встановлено, що у спірний період позивач залучався до служби у нічний час.
Разом з тим, відповідач відмовив позивачу у відповідній виплаті, мотивуючи це тим, що за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивачу виплачена доплата за службу в нічний час, а в період з 16.04.2016 до 31.12.2017 позивач до служби в нічний час не залучався.
Проте, надані відповідачем довідки обліку несення позивачем поліцейським служби в нічний час, свідчать про те, що позивач на протязі 2016, 2017 та 2018 років постійно залучався до служби у нічний час.
Отже, враховуючи встановлений факт залучення позивача до служби в нічний час в період: квітень-грудень 2016 року, січень - грудень 2017 року, та з огляду на відсутність оплати за вказану службу у нічний час, що суперечить п.п. 3 п. 5 Постанови №988 та п. 11 Розділу II Порядку № 260, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання від Департаменту патрульної поліції доплату за службу в нічний час за вказані періоди.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за період з березня 2021 року по серпень 2023 року, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, суд зазначає наступне.
Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, врегульовані Постановою №375.
Пунктом першим Постанови №375 установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами пунктів другого - п'ятого Постанови №375, встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 №485 затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (надалі - Порядок №485), який визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з пунктом 2 Порядку №485, головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку №485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: робота у період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, та протягом 30 днів з дня його відміни; забезпечення життєдіяльності населення на період дії карантину (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян); наявність безпосереднього контакту з населенням внаслідок виконання обов'язків.
Тим самим, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. При цьому, за змістом постанови КМУ №375, виплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах, тобто враховується час роботи, яка виконувалась за наявності наведених вище умов.
Окрім того, така доплата має здійснюватися на підставі рішення (наказу) керівника відповідного підприємства, установи, організації, який видається з урахуванням фактичного часу, відпрацьованого особою у надзвичайних умовах, які дають право на отримання відповідної доплати. Лише самого факту перебування на посаді, яка передбачає спілкування з людьми, не достатньо для отримання такої доплати.
Підставою для нарахування та виплати доплати є персональні списки поліцейських, подані до керівника державного органу безпосередніми керівниками поліцейського.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 даної статті).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що як позивач, так і відповідач повинні довести обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення. Встановлений частиною 2 статті 77 КАС України обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності не позбавляє необхідності доведення позивачем в ході судового розгляду справи заявлених ним підстав позову.
Разом із тим, позивачем не надано до суду належних та достовірних доказів того, що у спірний період він щомісяця виконував обов'язки поліцейського із забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захисту прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням.
Виконання позивачем цілої низки його службових обов'язків можливе й без безпосереднього контакту з населенням, що наведені у посадовій інструкції позивача.
При цьому, відповідач у листі від 13.12.2023 зазначив, що така доплата позивачу виплачена в межах виділених асигнувань за період з січня 2021 по лютий 2021 року у розмірі 6287,57 грн.
Суд зауважує, що вирішальним для визначення права позивача на отримання відповідної доплати є те, чи залучався позивач протягом спірного періоду до виконання таких обов'язків, що дають право на отримання доплати.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем такі обов'язки виконувалися та що ним оскаржувались рішення чи дії керівника щодо не включення позивача до переліку осіб, яким здійснюється доплата.
Таким чином, відмовляючи у нарахуванні та виплаті позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, відповідач діяв в межах повноважень, у спосіб та в порядку передбаченому чинним законодавством, а відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не видання відповідних наказів, та вважає достатнім способом захисту у цьому випадку зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплати за службу в нічний час.
Щодо наказів про додаткову доплату у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, то оскільки судом не встановлено підстав для отримання позивачем такої доплати, то, відповідно, у відповідача не може бути обов'язку для видання відповідних наказів.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). У зв'язку з тим, що в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо стягнення судового збору судом не вирішувалось.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.03.2024.
Суддя Ю.В. Калашник