15 березня 2024 року Справа № 280/10769/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить суд:
- дію відповідача у вигляді відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу за вислугу років, що дорівнює 31 повному року, у розмірі 70% від грошового забезпечення, яке враховується для обчислення та перерахунку пенсії, та у здійсненні виплати пенсії позивачу з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з травня 2023 року - визнати протиправною;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років, що дорівнює 31 повному року, у розмірі 70% від грошового забезпечення, яке враховується для обчислення та перерахунку пенсії, та виплатити пенсію позивачу з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з травня 2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що у період з 01.11.1999 по 08.05.2023 позивач працювала у Державній кримінально-виконавчій службі України. З травня 2023 року позивач перебуває на пенсійному обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ). Управління визначило розмір пенсії позивача, виходячи з 52% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням 27 років вислуги, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII. Проте, позивач вважає, що набув право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII, оскілки має вислугу років у пільговому обчисленні 31 рік 04 місяці 11 днів. Позивач вважає, що дії відповідача призвели до неправильного визначення умов для призначення пенсії позивача та мали наслідком визначення пенсії в меншому розмірі. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29.12.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано від Управління належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
31.01.2024 відповідач подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за даними пенсійної справи позивача вислуга років становить 27 років, пенсія обчислена за страховий стаж 25 років у розмірі 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення, тобто 52% грошового забезпечення. Просить відмовити в задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
Згідно Витягу з наказу Державної установи «Центр пробації» від 21.04.2023 №378/К Про особовий склад, наказано звільнити за пунктом 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області, 08.05.2023. Вислуга років станом на день звільнення складає: у календарному обчисленні - 23 роки 06 місяців 08 днів; у пільговому обчисленні - 31 рік 04 місяці 11 днів.
Згідно з розрахунком вислуги років ОСОБА_1 , вислуга років в календарному обчисленні складає: всього служба - 23 роки 06 місяців 08 днів, трудова діяльність 03 роки 07 місяців 25 днів, загальний страховий стаж - 27 років 02 місяці 03 дні.
З 09.05.2023 позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою 0806018054, пенсія виплачується позивачу з урахуванням вислуги років 27 (календарних 23), у розмірі 52% грошового забезпечення.
14.10.2023 представник позивача звернувся до Управління з адвокатським запитом, в якому просив надати копії документів (протоколу, рішення тощо), які стали підставою для нарахування пенсії ОСОБА_1 за вислугу років із зазначенням усіх складових пенсії.
У відповідь на цей запит відповідачем направлено лист від 21.11.2023 за №0800-0203-8/84807, до якого додано документи, які стали підставою для нарахування пенсії позивача.
05.12.2023 представником позивача направлено до Управління адвокатський запит з проханням провести перерахунок пенсії позивача із врахуванням її вислуги років у пільговому обчисленні, що у відповідності до грошового атестату ОСОБА_1 №209 від 13.07.2023 та наказу (витягу) від 21.04.2023 №378/К дорівнює 31 року 04 місяцям 11 дням, у розмірі 70% грошового забезпечення та здійснити виплату їй пенсії за цим перерахунком (з урахуванням раніше виплачених сум).
Управління листом від 11.12.2023 за №0800-0203-8/91324 повідомило позивачу, що на підставі наданих у липні поточного року Південно-Східним Міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань Міністерства юстиції, ОСОБА_1 з 09.05.2023 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 2, 12б, 13б, 43 Закону №2262-XII, з урахуванням 27 років страхового стажу у розмірі 52 % грошового забезпечення. Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (зі змінами), документи для перерахунку пенсії подаються до головних управлінь Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи міністерств (відомств), з яких звільнені військовослужбовці. На ці установи покладаються функції щодо підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів. Таким чином, з усіх питань, які стосуються визначення стажу та вислуги років для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 запропоновано звернутися до відповідного кадрового підрозділу Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області».
Позивач вважає, що зазначена відповідь містить у собі відмову в задоволенні заяви про перерахунок пенсії позивача із врахуванням вислуги років у пільговому обчисленні повних 31 рік, у розмірі 70% грошового забезпечення, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» статті 1-2 Закону №2262-XII визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають, зокрема, звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Пункт «б» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII передбачає, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-XII встановлено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок №393).
Пунктом 1 Порядку №393 (в редакції на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, крім іншого, служба в Державній кримінально-виконавчій службі, на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно з пунктом 2-1 Порядку № 393, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Відповідно до підпункту «г» пункту 3 Порядку № 393 (у редакції до 19 лютого 2022 року) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: г) один місяць служби за сорок днів: час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Водночас редакцію пункту 3 Порядку № 393 було змінено постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119, яка набрала чинності 19 лютого 2022 року. Вказаною постановою також змінено і назву Порядку №393.
Порівнюючи попередню назву постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» та назву в редакції після 19 лютого 2022 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», Верховний Суд в постанові від 31.01.2024 у справі №480/4941/22 дійшов висновку, що відповідними змінами уточнено предмет регулювання Порядку, а саме застосування його для обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, тобто мають 25 років календарної вислуги.
Відповідно до пункту «г» частини 3 Порядку №393 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби та призначення йому пенсії за вислугу років) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: г) один місяць служби за сорок днів: час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Аналіз наведених норм в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що станом на час звільнення позивача зі служби та призначення йому пенсії за вислугу років з 9 травня 2023 року, редакція підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 визначає, що зарахування строку служби на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393.
Аналогічну правову позицію щодо застосування Порядку № 393 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119) висловив Верховний Суд у постановах від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22, від 11 вересня 2023 року у справі № 480/4827/22, від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22, від 15 вересня 2023 року у справі №380/10714/22 та від 18 жовтня 2023 року у справі №360/17/23 під час розгляду подібних правовідносин.
З матеріалів справи судом встановлено, що станом на дату звільнення зі служби 08.05.2023 вислуга років позивача у календарному обчисленні складала 23 роки 06 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні - 31 рік 04 місяці 11 днів, загальний страховий стаж - 27 років 02 місяці 03 дні.
Враховуючи, що на момент звільнення позивач не мав вислуги 25 календарних років та більше, підстави для призначення йому пенсі за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII були відсутні, отже відповідне твердження позивача є хибним.
При цьому, при призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідач правомірно врахував наявність у позивача загального страхового стажу більше 25 років (27 років), з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить служба в Державній кримінально-виконавчій службі України (повних 23 календарних роки), та призначив пенсію на підставі пункту «б» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII, що відповідає нормам законодавства, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Водночас, для визначення розміру пенсії позивача Управління у відповідності до пункту 3 Порядку №393 мало враховувати вислугу років позивача у пільговому обчисленні - 31 рік 04 місяці 11 днів, однак протиправно здійснило розрахунок пенсії позивача з урахуванням вислуги років 23 повних календарних роки за наявності страхового стажу повних 27 років.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, оскільки такі сформовані за результатами застосування положень Порядку №393 у попередній редакції, тобто є нерелевантними до обставин даної справи.
За наведеного вище, суд доходить до висновку, що, відмовляючи у проведенні перерахунку розміру пенсії позивача з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні, що дорівнює повних 31 рік, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права за встановленими обставинами у даній справі є визнання протиправними дій Управління щодо відмови позивачу в проведенні перерахунку розміру пенсії за вислугу років з урахуванням вислуги років повних 31 рік та зобов'язання відповідача здійснити з 09.05.2023 перерахунок розміру пенсії за вислугу років, призначеної позивачу, з урахуванням вислуги років повних 31 рік, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, позовні вимоги про визнання протиправними дій Управління щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача у розмірі 70% від грошового забезпечення, яке враховується для обчислення та перерахунку пенсії, та відповідні позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача у розмірі 70% грошового забезпечення, не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що такі позовні вимоги та розрахунок відсоткового розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії у розмірі 70% базуються на твердженні позивача про наявність у нього права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII.
Водночас, як зазначено судом вище, такі твердження є помилковими, оскільки позивач не мав на момент звільнення зі служби вислуги років в календарному обчисленні 25 років та більше, як того вимагає пункт «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII, а набув право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII при наявності страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.
При цьому, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у частині визначення відсоткового розміру грошового забезпечення для призначення пенсії будуть порушені при здійсненні такого перерахунку.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
З урахуванням положень частини 3 статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 429,44 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління.
Щодо заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, суд зазначає, що відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз положень статті 134 КАС України дозволяє дійти висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний підхід є сталим у практиці Верховного Суду (для прикладу, постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21).
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії таких документів:
- Договір про надання правничої допомоги б/н від 20.05.2023 (далі - Договір від 20.05.2023), відповідно до умов якого адвокат (Рижов Михайло Григорович) бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу Клієнту ( ОСОБА_1 ). Згідно з розділом 4 Договору від 20.05.2023 гонорар складається з суми вартості наданої правової допомоги. Факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар у день підписання цього договору. Гонорар складається з почасової оплати - 500 гривень за час роботи та 1500 гривень за участь в одному судовому засіданні;
- акт прийому-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги під час складання позовної заяви до ДУ «Центр пробації» від 21.12.2023 до Договору про надання правової допомоги під час складання позовної заяви до ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо: 1) Підготовка та подання позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо перерахунку пенсії. Вартість послуг виконавця складає 4000,00 грн.;
- попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, складений 21.12.2023, у якому наведено опис робіт, у тому числі, які планується виконати для надання правової допомоги згідно Договору від 20.05.2023: 1) вивчення матеріалів у справі, судової практики - витрачено 2 години, вартість послуги 1000,00 грн; 2) підготовка та подання адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду, витрачено 4 години, вартість послуги 3000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг, у тому числі які планується виконати для надання правової допомоги - 4000,00 грн;
- документ, який має назву «квитанція» від 21.12.2023 наступного змісту: Адвокат Рижов М.Г., найменування послуги: правнича допомога ОСОБА_1 , відповідно до договору про надання правової допомоги під час звернення до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання дії Головного управління ПФУ в Запорізькій області протиправною та про зобов'язання вчинити певні дії. Вартість послуги: 4000 (чотири тисячі) гривень. Адвокат (підпис) Рижов М.Г.
Дослідивши зміст письмових доказів, наданих на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що предмет Договору від 20.05.2023 носить загальний характер, отже іншими доказами має бути підтверджено зв'язок понесених витрат у зв'язку з розглядом даної справи.
Разом із тим, інші надані документи мають неузгодженості та не доводять понесення витрат на оплату послуг адвоката у зв'язку з розглядом даної справи, зокрема:
- в наданих документах відсутнє посилання на номер справи або конкретний зміст спірних правовідносин;
- в акті прийому-передачі наданих послуг від 21.12.2023 відсутнє посилання на Договір від 20.05.2023, що не доводить факт надання відповідних послуг саме у зв'язку з виконанням Договору від 20.05.2023;
- в документі «квитанція» від 21.12.2023 не міститься інформації про отримання адвокатом грошових коштів від позивача;
- документ «квитанція» не є платіжним документом.
Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заявлених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в проведенні перерахунку розміру пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 , з урахуванням вислуги років повних 31 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 09.05.2023 перерахунок розміру пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 , з урахуванням вислуги років повних 31 рік, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 429,44 грн (чотириста двадцять дев'ять гривень 44 коп.).
У задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 15.03.2024.
Суддя М.О. Семененко