15 березня 2024 рокум. Ужгород№ 260/10472/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про стягнення грошової компенсації, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного агентства рибного господарства України, якою просить: винести рішення про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористану відпустку за весь час вимушеного прогулу, починаючи із 01.01.2017 року по 28.07.2021 року в сумі 200256,56 грн. основного боргу та 43233,75 грн. за не своєчасний проведений розрахунок.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
Ухвалою суду від 09 лютого 2024 року витребувано від відповідача обґрунтований розрахунок суми виплаченої компенсації за невикористані відпустки за період з 01 липня 2017 року по 28 липня 2021 року.
Ухвалою суду від 09 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви.
Ухвалою суду від 05 березня 2024 року змінено найменування відповідача в адміністративній справі із Державного агентства рибного господарства України на Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.
Ухвалою суду від 07 березня 2024 року витребувано Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм інформацію про кількість невикористаних ОСОБА_1 днів щорічної та додаткової оплачуваної відпустки за період з 01 січня 2017 року по 28 липня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 липня 2021 року Державним агентством меліорації та рибного господарства України виконано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/539/17 від 26.12.2017 року та поновлено позивача на попередній посаді. Наказом № 68-ТО від 28.07.2021 року позивача звільнено з посади по переводу до Державного агентства меліорації та рибного господарства України в Закарпатській області. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за щорічну основну відпустку з 2017 по 28.07.2021 року та додаткову відпустку за 2021 рік. За заявою позивача відповідачем прийнято наказ від 05.08.2021 року № 71-ТО «Про перерахування коштів». Однак, даний наказ не містить ні розрахунку днів, за які виплачена компенсація, ні розрахунку суми грошової компенсації, ні самої компенсації. В якості компенсації за невикористані дні відпустки позивачу було нараховано та виплачено компенсацію в розмірі 7147,05 грн. Однак, на переконання позивача, вказана сума не відповідає тій, яка повинна бути нарахована та виплачена у відповідності до п. 7 Порядку № 100.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що наказом Держрибагентства від 05.08.2021 року № 71-ТО «Про перерахування коштів» зобов'язано Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Держрибагенства перерахувати Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області кошти за невикористані основні відпустки за період з 01.01.2017 року по 28.07.2021 року у кількості 152 календарних днів та щорічної додаткової відпустки за 2021 рік у кількості 15 календарних днів. На підставі вказаного наказу Держрибагентство платіжним дорученням від 06.08.2021 року № 200 перерахувало кошти Закарпатському рибоохоронному патрулю. Закарпатським рибоохоронним патрулем 03 листопада 2021 року перераховано позивачу кошти за не використані щорічні основні відпустки з 01.01.2017 року по 28.07.2021 року та щорічні додаткові відпустки за 2021 рік.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що письмове повідомлення про суми нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати відповідачем надано не було. Відтак, заборгованість зі сплати компенсації за невикористані відпустки відповідачем не сплачена.
Відповідач надав суду заперечення, в яких зазначив, що позивачу 03 листопада 2021 року перераховано кошти за невикористані відпустки на підставі його заяв, відтак відсутні підстави для виплати позивачу грошової компенсації за період з 01.01.2017 року по 28.07.221 року в сумі 200256,56 грн. основного боргу та 43233,75 грн. за несвоєчасний проведений розрахунок.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі № 807/539/17 та ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі № 807/539/17, наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 28 липня 2021 року № 67-ТО скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26 грудня 2016 року № 60-к «Про звільнення ОСОБА_1 », у зв'язку з визнанням його протиправним.
Вказаним наказом поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з 01 січня 2017 року.
Наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 28 липня 2021 року № 68-ТО звільнено позивача з посади завідуючого сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, за переведенням, для подальшої роботи в Управлінні Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області.
29 липня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити йому грошову компенсацію за щорічну основну відпустку за 2017 рік і по теперішній час та додаткову відпустку за 2021 рік.
Наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 05 серпня 2021 року № 71-ТО «Про перерахування коштів» зобов'язано Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області перерахувати кошти за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки позивача за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, за 17 календарних днів за період роботи з 01 січня 2021 року до 28 липня 2021 року та за 15 календарних днів щорічної додаткової відпустки за 25 років стажу державної служби.
На підставі вищевказаного наказу позивачу перерахована компенсація за невикористану частину щорічної відпустки за 152 дні у розмірі 7147,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03 листопада 2021 року № 1.
Позивач звернувся до Державного агентства меліорації та рибного господарства України із заявою від 09 серпня 2023 року про досудове врегулювання спору, в якій зазначив, що відповідно до вимог законодавства йому гарантована щорічна оплачувана відпустка в розмірі по 45 календарних за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік, а не по 30 календарних днів, як зазначено в наказі від 05 серпня 2021 року № 71-ТО. У зв'язку з чим, просив перерахувати йому компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 207404,01 грн.
Відповідач листом від 19 вересня 2023 року № 3-7.2-17/5433-23, за результатами розгляду заяви позивача про досудове врегулювання спору повідомив, що відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про відпустки» та враховуючи заяву позивача від 29.07.2021 року було видано наказ Держрибагенства від 05.08.2021 року № 71-ТО «Про перерахунок коштів», із зазначенням усіх відпусток вказаних у заяві позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (КЗпП України).
Отже, у випадку звільнення працівника йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Як вже встановлено судом, позивачу на підставі наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 05 серпня 2021 року № 71-ТО виплачено компенсацію за 152 календарних дні невикористаної відпустки: за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, за 17 календарних днів за період роботи з 01 січня 2021 року до 28 липня 2021 року та за 15 календарних днів щорічної додаткової відпустки за 25 років стажу державної служби.
Судом витребувано від відповідача інформацію про кількість невикористаних позивачем днів щорічної та додаткової оплачуваної відпустки за період з 01 січня 2017 року по 28 липня 2021.
На виконання вимог суду, відповідач повідомив, що позивачем не використано 60 днів щорічної та додаткової оплачуваної відпустки за період з 01.01.2017 року по 28.07.2021 року, а саме: за стаж державної служби понад 21 рік - 15 календарних днів, за стаж державної служби понад 22 роки - 15 календарних днів, за стаж державної служби понад 23 роки - 15 календарних днів, за стаж державної служби понад 24 року - 15 календарних днів.
Відтак, суд констатує, що позивач має право на отримання грошової компенсації за вищевказані невикористані ним дні відпусток, проте відповідач протиправно під час звільнення останнього її не виплатив, що підтверджується наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 05 серпня 2021 року № 71-ТО.
Вищевказане свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення з позивачем всіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки була виплачена позивачу на підставі його ж заяви, в якій він просив здійснити перерахунок грошової компенсації за щорічні основні відпустки з 01.01.2017 року по 28.07.2021 року та додаткову відпустку за 2021 рік, оскільки відповідно до вищенаведених вимог статті 116 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» роботодавець зобов'язаний провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Відтак, виплата компенсації за невикористані відпустки не залежить від подання заяви працівником, оскільки таке право гарантоване йому в силу вимог закону.
Враховуючи вищенаведене, судом під час розгляду справи встановлено протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки у кількості 60 календарних днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
В той же час, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 в повному обсязі грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за період з 01.01.2017 року по 28.07.2021 року.
При цьому, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 1 пункту 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 4 пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Пунктом 7 Порядку № 100 визначено нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
При розрахунку середньої зарплати для оплати відпусток потрібно враховувати виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, а за час вимушеного прогулу в результаті незаконного звільнення за працівником зберігається місце роботи та середній заробіток.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 (провадження 61-12223св18) та 30.05.2019 у справі № 750/9956/17.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі № 260/1144/18 (з урахуванням ухвали про виправлення описок у судовому рішенні від 22.03.2023 року) стягнуто з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2017 року по 28 липня 2021 року в сумі 1033677,56 грн. із утриманням із цієї суми належних податків та зборів".
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року.
Як вже встановлено судом, наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 05 серпня 2021 року № 71-Т «Про перерахування коштів» зобов'язано Управлінню фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області перерахувати кошти за невикористані щорічну основну та додаткову відпустки позивача за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, за 17 календарних днів за період роботи з 01 січня 2021 року до 28 липня 2021 року та за 15 календарних днів щорічної додаткової відпустки за 25 років стажу державної служби.
На підставі вищевказаного наказу позивачу перерахована компенсація за невикористану частину щорічної відпустки за 152 дні у розмірі 7147,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03 листопада 2021 року № 1.
Судом витребувано від Державного агентства рибного господарства України обґрунтований розрахунок суми виплаченої позивачу компенсації за невикористані відпустки за період з 01 липня 2017 року по 28 липня 2021 року, із зазначенням заробітної плати, з якої здійснювався розрахунок та яким чином.
Відповідач на виконання вимог ухвали суду надав заяву щодо витребуваного розрахунку суми виплаченої компенсації, в якій зазначив, що середньоденний заробіток для виплати компенсації за дні невикористаної відпустки розраховано наступним чином: 1723,00 грн. (посадовий оклад станом на 01.01.2017) х 12 місяців (пункт 7 постанови 100)/ 354 (кількість календарних днів з 01.08.2020 по 01.08.2021) за мінусом 11 святкових днів у періоді) = 58,41 грн. Загальна сума компенсації складала 8878,32 грн. за мінусом обов'язкових податків та платежів та до виплати становить 7147,05 грн.
В той же час, на переконання суду, наведений відповідачем розрахунок є необґрунтованим та безпідставним, оскільки середньоденний заробіток для виплати компенсації за дні невикористаної відпустки розраховано з посадового окладу станом на 01.01.2017 року.
Разом з тим, для обчислення розміру середньої заробітної плати для виплати позивачу компенсації за невикористані дні відпустки слід враховувати суми виплат, проведених за 12 місяців, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки, у даному випадку це період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року (розрахунковий період).
Відтак, наведений відповідачем розрахунок не відповідає пункту № 7 Порядку № 100, що призвело до помилкового визначення відповідачем розміру такої компенсації.
Крім того, як встановлено судом, позивач окрім компенсації за невикористані щорічну основну та додаткову відпустки за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року, за 30 календарних днів за період роботи з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, за 17 календарних днів за період роботи з 01 січня 2021 року до 28 липня 2021 року та за 15 календарних днів щорічної додаткової відпустки за 25 років стажу державної служби (визначені в наказі відповідача від 05.08.2021 року № 71-ТО), має право на отримання компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку у кількості 60 календарних днів.
Таким чином, позивач при звільненні мав право на отримання грошової компенсації за невикористані відпустки у загальній кількості 212 календарні дні.
Як вже зазначалося судом, пунктом 7 Порядку № 100 визначено нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Враховуючи, що позивача звільнено з посади наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 28 липня 2021 року № 68-ТО та у відповідності до приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України в день звільнення працівника проводиться виплата всіх сум, що йому належать, то розрахунковим періодом для визначення розміру компенсації за невикористані позивачем відпустки є період 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року.
При цьому суд враховує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі № 260/1144/18 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описок у судовому рішенні від 22.03.2023 року) розраховано середньоденний заробіток позивача, який у період з 01.01.2020 року по 10.12.2020 року складає 1272,08 грн. та з 11.12.2020 року по 28.07.2021 року - 345,87 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, для виплати компенсації за невикористані дні відпустки позивача необхідно включати такі виплати за розрахунковий період з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року:
- з 01.07.2020 року по 10.12.2020 року у розмірі 207349,04 грн. (163 дні х 1272,08 грн.);
- з 11.12.2020 року по 30.06.2021 року у розмірі 69865,74 грн. (202 дні х 345,87 грн.).
Відтак, сумарний заробіток за останні 12 місяців, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки становить 277214,78.
Отже, середньоденна заробітна плата, обчислена у відповідності до п. 7 Постанови № 100 для цілей нарахування компенсації за невикористані дні відпустки складає 783,10 грн (277214,78 грн. / 354 дні).
Таким чином, розмір компенсації за 212 календарних днів невикористаної відпустки позивача становить 166017,20 грн (783,10 грн х 212 днів).
Оскільки відповідач нарахував та виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 7147,45 грн., сума недоплаченої компенсації становить 158869,75 грн. (166017,20 грн.- 7147,45 грн.) та вказану суду необхідно стягнути з відповідача.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути на його користь компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 200256,56 грн.
В той же час, оскільки судом встановлено, що належна позивачу сума компенсації за невикористані відпустки становить 158869,75 грн., то позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенні.
Щодо позовних вимог в частині виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 43233,72 грн., суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 1 липня 2022 року, який набув чинності 19.07.2022 року текст статті 117 викладено в такій редакції:
"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
З вказаним позовом до суду позивач звернувся після набрання чинності вищенаведеними положеннями закону, а відтак з урахуванням приведених змін середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає стягненню, але не більш як за шість місяців, тобто з 29.07.2021 року по 29.01.2022 року, що становить 181 календарний день.
Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період не більш як за шість місяців становитиме 62602,47 грн. грн. Розрахунок: 345,87 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) х181 (кількість днів затримки розрахунку).
З огляду на те, що розрахований судом середній заробіток за несвоєчасну виплату позивачу компенсації за невикористані відпустки є значно меншим, ніж сума самої компенсації за невикористані відпустки, суд не вбачає підстав для зменшення розміру розрахованого судом середнього заробітку.
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково та на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 62602,47 грн.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-А, код ЄДРПОУ 37472282) про стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 в повному обсязі грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за період з 01.01.2017 року по 28.07.2021 року.
3. Стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за невикористані відпустки за період з 01.01.2017 року по 28.07.2021 року в розмірі 158869,75 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень сімдесят п'ять копійок).
4. Стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 29.07.2021 по 29.01.2022 року у розмірі 62602,47 грн. (шістдесят дві тисячі шістсот дві гривні сорок сім копійок).
5.В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька