15 березня 2024 року м. Ужгород№ 260/7147/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а саме: визнати незаконним бездіяльність відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) у відмові щодо внесення змін до актового запису про народження №97 складеного 31.01.1977 року про виправлення прізвища батьків та дитини із ОСОБА_2 на ОСОБА_3 та внесення змін до актового запису зміни імені №40 від 29.05.2014 року про виправлення прізвища до зміни імені із ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо внесення змін до актового запису про народження №97 складеного 31.01.1977 року про виправлення прізвища батьків та дитини із ОСОБА_2 на ОСОБА_3 та внесення змін до актового запису зміни імені №40 від 29.05.2014 року про виправлення прізвища до зміни імені із ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про народження зразка Радянського союзу, який було заповнено російською мовою вказано його прізвище як ОСОБА_2 , що в свою чергу є помилкою, оскільки його батько мав прізвище ОСОБА_3 , що підтверджено відповідними документами. Зазначає, що відповідно до свідоцтва про зміну імені від 29.05.2014 року йому змінено прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , однак в актовому записі про народження прізвище зазначено російською мовою. Вказує, що звернувся до відповідача з відповідною заявою про внесення змін до актового запису, однак відповідачем здійснено висновок про те, що виправлення помилок у вказані актові записи є неможливим у зв'язку з недостатністю документів. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 018.08.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача, про що в матеріалах справи міститься від повідана довідка.
Відповідач відзив на позов не подав.
Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про народження зразка Радянського союзу, який було заповнено російською мовою зазначено його прізвище як ОСОБА_2 , про що при народженні було здійснено актовий запис від 31.01.1977 року за №97 (а.с. 7).
Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 29.05.2014 року позивачу змінено прізвище з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак в актовому записі про народження прізвище зазначено ОСОБА_2 .
Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьків позивача зазначено як: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 7).
Разом з тим, із актового запису про смерть серії НОМЕР_2 прізвище батька позивача вказано як ОСОБА_3 (а.с. 12).
Крім того, позивач до матеріалів справи додає свідоцтво про укладення шлюбу за №ВС/3-61/6973/84, в якому нареченого зазначено як ОСОБА_6 ; довідку Ділоіецької сільської ради від 27.05.2009 року за №159 відповідно до якої ОСОБА_7 дійсно народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ділове.
Таким чином, позивач вказує на те, що прізвище " ОСОБА_2 " у згаданих документах значиться російською мовою, а українською мовою має значитися як " ОСОБА_3 ", підтвердженням чого є відповідні документи його родичів (діда, прадіда) по чоловій лінії.
Натомість із відмови відповідача вбачається, що документом, який міг слугувати підтвердженням того, що вірним прізвище є саме " ОСОБА_3 " є актовий запис про народження батька заявника. Натомість з 01.12.2022 року ВРУ прийнято Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних, кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року", що означає, що після набрання чинності даного закону правові відносини з російською федерацією та республікою білорусь зупинені офіційно, а тому жодні запити на отримання правової допомоги виконуватися не будуть.
Вирішуючи спір по суті суд керується наступним.
Статтею 49 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV встановлено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 р. № 2398-VI (далі - Закон №2398-VI).
Згідно з статтею 2 Закону №2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Частиною першою статті 6 Закону №2398-VI закріплено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану (частина 4 статті 6).
Відповідно до статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану (частина 6 статті 22 Закону № 2398-VI).
Частиною 5 статті 9 Закону №2398-VI встановлено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджено наказом Міністерства юстиції України №96/5 від 12.01.2011 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793 (далі - Правила).
Абзацом першим пункту 1.1. розділу І Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Абзацом першим пункту 1.5. розділу І Правил передбачено, що заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами, шляхом їх формування та реєстрації за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на яких заявники за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у них, проставляють власні підписи. Заяви іноземців, які постійно проживають в Україні, про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, складених органами державної реєстрації України, розглядаються відділом державної реєстрації актів цивільного стану на загальних підставах.
Згідно абзацу четвертого пункту 1.5. розділу І відділ державної реєстрації актів цивільного стану використовує усі відомості, отримані за результатами відповідної перевірки, для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.
Згідно абзацу першого пункту 2.1. розділу ІІ Правил заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України).
Пунктом 2.6. розділу ІІ Правил встановлено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
Відповідно до пункту 2.12. розділу ІІ Правил на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Системний аналіз вищевикладених норм дає суду підстави зробити висновок про те, що орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний прийняти заяву про внесення змін до актового запису цивільного стану, розглянути її у спосіб та в порядку, визначеному законодавством, та за результатами такого розгляду скласти письмовий висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
Перелік підстав для внесення змін в актові записи цивільного стану визначений пунктом 2.13. розділу ІІ Правил. Згідно підпункту 2.13.3 пункту 2.13 розділу ІІ, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану або дипломатичного представництва чи консульської установи України.
Пунктом 2.15. розділу ІІ Правил встановлені випадки, коли висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається, зокрема, відповідно до підпункту 2.15.9. цього пункту, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).
Абзац п'ятий пункту 1.5 розділу І Правил закріплює, зокрема, що працівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, звіряє відомості, зазначені заявником у заяві, з паспортом або паспортним документом. Суперечливі дані в документах письмово пояснюються заявником.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.02.2023 у справі №420/11422/21 зазначив, що при розгляді справ, пов'язаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.
Окрім цього, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду в таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Як встановив суд з матеріалів даної адміністративної справи, підставою для відмови у внесенні змін до актового запису про народження № 97 складеного 31.01.1977 року є не підтвердження родового прізвища відомостями наявних актових записів та не надання свідоцтва про народження батька чоловіка-заявника (та неможливість його витребування з території російської федерації).
Суд звертає увагу на те, що пункт 2.6. розділу ІІ Правил передбачає подачу з метою внесення змін до актового запису заявником свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану (в даному випадку подано свідоцтво про смерть батька серії НОМЕР_3 ) та інших документів, необхідних для розгляду заяви.
Таким чином, відповідна норма Правил надає позивачу можливість самостійно визначити перелік документів, необхідних для прийняття органом державної реєстрації рішення про внесення змін до актового запису.
Посилання відповідача на не підтвердження родового прізвища батька заявника відомостями наявних актових записів суд до уваги не бере, оскільки відповідачем не зазначено, яких саме актових записів не вистачає для прийняття ним відповідного рішення про внесення змін до актового запису.
Щодо твердження відповідача в частині неможливості витребування документів з території російської федерації суд зазначає таке.
Згідно абзаців першого та четвертого пункту 2.7. розділу ІІ Правил, на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.
У разі якщо неможливо витребувати копії актових записів цивільного стану або підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, державна реєстрація актів цивільного стану підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію актів цивільного стану, витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, якщо вони не містять незастережених виправлень, дописок чи явних ознак підробки.
Пунктом 2.11. розділу ІІ Правил встановлено, що факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.
Таким чином, суд зазначає, що саме на відповідача покладається обов'язок детального вивчення та перевірки документів наданих позивачем для внесення змін до актового запису цивільного стану окремо та у їх сукупності. Відтак, неможливість витребування документів з території російської федерації не може ставитись у провину позивача, що, як наслідок свідчить про протиправність дій відповідача, якій полягали у відмові внести зміни до актового запису цивільного стану про народження №97 складеного 31.01.1977 року та №4 складеного 29.05.2014 року та відповідно виправлення прізвища ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо внесення змін до актового запису про народження №97 складеного 31.01.1977 року про виправлення прізвища батьків дитини із ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та внесення змін до актового запису зміни імені №40 від 29.05.2014 року про виправлення прізвища до зміни імені із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Так, чинним законодавством визначено, що внесення змін до актового запису проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану, а тому, останні мають виключну компетенцію в даних питаннях.
Суд не може підміняти органом державної реєстрації актів цивільного стану, уповноважений на виконання вказаних функцій, та на свій розсуд вносити відповідні зміни, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції органу державної реєстрації актів цивільного стану у питанні внесення змін до актових записів, суд з метою ефективного захисту права позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про внесення змін до актового запису цивільного стану про народження №97 складеного 31.01.1977 року та №4 складеного 29.05.2014 року, з урахуванням висновків суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 5, 19, 77, 78, 139, 243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Ужгородського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 5, код ЄДРПОУ - 259990222) які полягали у відмові внесення змін до актового запису про народження №97 складеного 31.01.1977 року про виправлення прізвища батьків та дитини із ОСОБА_2 на ОСОБА_3 та внесення змін до актового запису зміни імені №40 від 29.05.2014 року про виправлення прізвища до зміни імені із ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .
Зобов'язати Ужгородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 5, код ЄДРПОУ - 259990222) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення змін до актових записів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяС.А. Гебеш