18 березня 2024 року м. Житомир справа №240/30737/23
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконуючий обов'язки заступника начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ремез Юрій Сергійович, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №240/30737/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконуючий обов'язки заступника начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ремез Юрій Сергійович, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Судове засідання у справі призначене на 31.01.2024 на 14-30.
10.01.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов.
15.01.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
15.01.2024 на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.
18.01.2024 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
26.01.2024 на адресу суду від третьої особи надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні суд ухвалою від 31.01.2024, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання на 13.03.2024 на 12:00.
У підготовчому засіданні суд ухвалою від 13.03.2024, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати визнав явку позивача у судове засідання обов'язковою та у зв'язку із неприбуттям у підготовче засідання позивача, відклав підготовче засідання на 20.03.2024 на 14:30.
15.03.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 20.03.2024 в режимі відеоконференції вх. №15373/24.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. №15373/24 від 15.03.2024.
18.03.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява позивача про відвід судді Гуріна Д.М. Вказана заява обґрунтована тим, що 13.03.2024 помічник судді Гуріна Д.М. двічі зателефонувала позивачу з номера телефону НОМЕР_1 (до заяви додано знімок екрану), в некоректній формі спілкувалась та від імені судді Гуріна Д.М. в усній формі оголошувала рішення, які не були прийняті, надавала інформацію в тому числі і про процесуальні документи по даній справі, які відсутні в кабінеті електронного суду. В ході бесіди, як зрозумів позивач, суддя Гурін Д.М. заінтересований в результаті розгляду справи на користь органу державної влади - відповідача Департаменту патрульної поліції. Крім того, позивачем вказано, що ним 14.03.2024 було подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, у задоволенні якого позивачу відмовлено ухвалою суду від 15.03.2024, що на думку позивача, порушує його право на доступ до суду.
Позивач вважає, що суддя Гурін Д.М. не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу, оскільки у позивача є сумніви щодо неупередженості та об'єктивності судді, у незалежності суду, забезпечення його безумовного права на справедливий суд.
Відповідно до положень частини 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Підстави для відводу судді визначені Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи:
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Одну з найважливіших гарантій незалежності суддів закріплено в частині 2 статті 126 Конституції України, відповідно до якої вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Це положення Основного Закону було роз'яснено Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004. Таким чином, незалежність суддів передбачає право при здійсненні судочинства бути вільними від будь-якого обмеження, впливу, заанґажованості, тиску, погроз, втручань. Відповідно, задля забезпечення принципу незалежності суддів, відвід судді не може бути задоволено лише з суб'єктивних міркувань сторони, хоча й вони можуть мати логічну послідовність, щодо прогнозованого вирішення справи не на його користь.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відводу, позивач посилається на те, що помічник судді двічі зателефонувала позивачу з номера телефону НОМЕР_1 , в некоректній формі спілкувалась та від імені судді в усній формі оголошувала рішення, які не були прийняті, надавала інформацію в тому числі і про процесуальні документи по даній справі, які відсутні в кабінеті електронного суду. В ході бесіди, як зрозумів позивач, суддя заінтересований в результаті розгляду справи на користь органу державної влади.
Зазначені обставини не можуть слугувати підставами для відведення судді як такі, що викликають сумнів у об'єктивності та неупередженості, оскільки є лише суб'єктивними припущеннями заявника.
Номер телефону НОМЕР_1 не належить помічнику судді, натомість у матеріалах справи міститься телефонограма згідно якої 13 березня 2023 року о 14:30 за телефоном НОМЕР_2 позивача було повідомлено про те, що розгляд справи №240/30737/23 відкладено на 20 березня 2024 року о 14:30.
Також позивач посилається на ухвалу суду від 15.03.2024, якою відмовлено позивачу у задоволенні клопотання від 14.03.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Доводи про те, що наведені у заяві обставини ставлять під сумнів об'єктивність та неупередженість судді при розгляді даної адміністративної справи є надуманими та безпідставними. При цьому, суд враховує, що жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження обставин того, що суддя Гурін Д.М. не може об'єктивно і неупереджено розглядати адміністративну справу, позивачем до суду не надано.
Суд вважає, що позивач фактично висловлює свою незгоду з процесуальними діями та рішеннями суду у справі.
Так, зі змісту заявленого відводу з'ясовано, що позивач фактично не згідний із процесуальними рішеннями та діями головуючого судді Гуріна Д.М. у вказаній справі, зокрема, щодо умов участі позивача у судовому засіданні.
Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Аналізуючи підстави поданої заяви про відвід, суд зазначає, що незгода відповідача із процесуальними рішеннями суду та діями судді в справі не є підставою для відводу судді. Сумнів у неупередженості судді у зв'язку із вчиненням процесуальних дій та прийняття рішень у справі, не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність суду.
Такі мотиви, відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для відводу, а лише вказують на бажану для відповідача поведінку складу суду під час розгляду даної адміністративної справи.
Зазначена позиція неодноразово висловлена в рішеннях Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справах №523/5348/17 від 14.02.2018, №9901/573/18 від 09.08.2018, №826/23651/15 від 16.08.2018, №9901/673/18 від 01.10.2018, №800/445/16 від 18.10.2018.
Пленум Верховного Суду України у пункті 10 Постанови №8 "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 роз'яснив, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Також у Висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку із здійсненням ними своїх функцій.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Суд, з метою уникнення будь яких сумнівів у неупередженості судді при розгляді справи, вважає за необхідне у порядку передбаченому частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передати справу іншому суду для вирішення заяви про відвід.
Керуючись статтями 31, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Визнати необґрунтованим відвід, заявлений позивачем судді Гуріну Д.М.
Передати справу №240/30737/23 іншому суду, у порядку встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання щодо відводу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Д.М. Гурін