18 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/470/23
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №341725 від 20.12.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 30.11.2022 року о 10:10 годині водій ОСОБА_2 , який є працівником ТОВ «ТДТ СТОУН», директором якого є ОСОБА_1 , був зупинений працівниками відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області під час руху у м. Коростені по вул. Сосновського, 63. Старшим інспектором відділом державного нагляду(контролю) у Житомирській області Бабок А.М. було проведено перевірку транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті якої встановлено, що здійснення внутрішніх вантажних перевезень було без оформлення документів, передбачених статтею 49 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У акті № 331785 від 30.11.2022 року, зазначено, що відповідальність передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» покладається на позивача у зв'язку з відсутністю товарно-транспортної накладної встановленої форми. Позивач наголошує, що дана накладна була наявна у водія транспортного засобу. Під час складання акту № 331785 від 30.11.2022 року уповноважена особа Державної служби України з безпеки на транспорті вказала що «здійснення внутрішніх вантажних перевезень згідно накладної № 3 від 30.11.2022 року». Стверджує, що ТТН була наявна у водія, яку позивач передав перевіряючому, коли прибув до місця зупинення для перевірки транспортного засобу MAN НОМЕР_1 .
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 14.03.2023.
Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову стверджує, що під час проведення перевірки було встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем по справі) здійснювалося внутрішнє перевезення вантажу без товарно-транспортної накладної з обов'язковими, відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ, реквізитами (водієм під час перевірки надано видаткову накладну М3 від 30.11,2022, яка підтверджує придбання вантажу). Відсутність товарно- транспортної накладної на момент перевірки підтверджується також поясненнями водія у вищевказаному акті проведення перевірки. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.
14.03.2023 розгляд справи відкладено, у зв'язку з неотриманням позивачем відзиву на позовну заяву.
До суду від представника позивача Волкова С.М. надійшла заява про забезпечення доказів в порядку ст.ст.114,115 КАС України.
Ухвалою суду від 24.03.2023 відмовлено ОСОБА_1 у забезпеченні доказів у справі.
Позивач до суду направив відповідь на відзив, в якій не відступив від своєї правової позиції та просив позовні вимоги задовольнити повністю.
04.04.2023 розгляд справи відкладено до 20.04.2023 для виклику свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_3
20.04.2023 в судове засідання свідок ОСОБА_2 не прибув.
ОСОБА_3 в судовому засіданні на запитання представника позивача, які документи було надано водієм, відповів, що останнім надано посвідчення водія, видаткову накладну, а товарно-транспортну сказав забув. Вказав, що ТТН привіз перевізник пізніше. Пояснив, що камера під час перевірки була увімкнена, але з технічних причин початок дійсно не зафіксовано.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що у наданій пізніше ТТН, було зазначено перевізником водія, який не є ФОП, а у видатковій накладній - "Стоун", тому таку ТТН потрібно ставити під сумнів. Зауважила, що перевізник повинен забезпечити водія всіма необхідними документами.
Заслухавши пояснення учасників справи, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено з матеріалів справи, що 30.11.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено Акт №331785.
Відповідно до висновків Акту перевірки, здійснення внутрішніх вантажних перевезень автомобілем марки MAN номерний знак НОМЕР_1 відбувалося згідно накладної №3 від 30.11.2023 без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». На момент перевірки відсутня ТТН встановленої форми, чим порушено п.11 наказу від 14.10.1997 № 363. Зазначено, про порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
У графі пояснення водія про причини порушень зазначено «я не взяв товаротранспортну на вигрузці таку як потрібно».
20.12.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №341725, якою за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.
Позивач вважаючи таку постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363.
Відповідно до глави 1 зазначених Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Спірні правовідносини в даній справі виникли з підстав відсутності/наявності під час перевірки транспортного засобу MAN НОМЕР_1 товарно-транспортної накладної та надання її водієм на вимогу перевіряючого.
Так, як вбачається з Акту перевірки №331785 та зазначено в судовому засіданні посадовою особою, що провела перевірку ОСОБА_3 , на момент перевірки транспортного засобу MAN НОМЕР_1 під час здійснення перевезення вантажу була відсутня ТТН встановленої форми.
При цьому, у вказаному Акті перевірки водій транспортного засобу ОСОБА_2 про причини порушень пояснив: "Я не взяв товаротранспортну на вигрузці таку як потрібно".
Разом з тим, позивач під час розгляду справи пояснив, що ТТН № 3011-3 від 30.11.2023 була наявна у водія, яку під час перевірки передано уповноваженій особі, однак не взято до уваги.
Суд зважає, що процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз. 1 п.15 Порядку №1567)
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе: використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі (абзац 7 пункту 16 Порядку №1567).
В ході розгляду справи встановлено, що під час перевірки здійснювалася відеофіксації процесу перевірки, однак з технічних причин початок такої перевірки, проведеної 30.11.2022, не зафіксовано.
Тобто, достеменно встановити відсутність у водія та ненадання ОСОБА_2 під час перевірки ТТН №3011-3 від 30.11.2022 неможливо.
Проте, суд звертає увагу, що в Акті перевірки водій транспортного засобу ОСОБА_2 про причини порушень пояснив: "Я не взяв товаротранспортну на вигрузці таку як потрібно".
При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи наявна ТТН № 3011-3 від 30.11.2023, яка підтверджує перевезення 30.11.2022 автомобілем MAN вантажу "щебінь" , зазначеного у накладній №3 від 30.11.2022.
Видаткову накладну №3 від 30.11.2022 було надано водієм під час перевірки, що не заперечується відповідачем.
Тобто, з наведеного слідує висновок про наявність у водія під час перевірки ТТН, однак невстановленої форми, а саме, оформленої з певними порушеннями, що в свою чергу і пояснив водій в акті.
Аналіз положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», дає підстави для висновку, що у товарно-транспортній накладній повинні міститися відомості про повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) автомобільного перевізника, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення.
Однак, такі відомості повинен зазначити вантажовідправник, оскільки саме він у розумінні Закону вважається особою, відповідальною за оформлення товарно-транспортної накладної.
Зі змісту ТТН № 3011-3 від 30.11.2023 судом встановлено, що вантажовідправником є "ТОВ ТДТ СТОУН", крім того, в графі: "автомобіль" зазначено "MAN НОМЕР_1 ", в графі "автомобільний перевізник" зазначено " ОСОБА_2 ", в графі "водій" - " ОСОБА_2 ", в графі "замовник (платник)" - "ТОВ ТДТ СТОУН", в графі: "вантажоодержувач" - "ТОВ "Рута".
Отже, обов'язок із заповнення ТТН та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, а відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.
Цей висновок узгоджується із нормами Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363).
Так, згідно з п. 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Відповідно до п. 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Водночас загальними нормами Правил визначено, що товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.
Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, неналежне оформлення товарно-транспортної накладної не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Суд погоджується з доводами позивача про існування у водія на момент проведення перевірки такого документа як товарно-транспортна накладна, при цьому висновуючи, що формальні недоліки у її заповненні не можуть бути підставою для відповідальності перевізника.
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №341725 від 20.12.2022 відповідачем прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже вона є не правомірною.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Часиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14,Київ 135,01135. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39816845) про скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №341725 від 20.12.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа