про повернення позовної заяви
18 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/3726/24
категорія 112010201
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся позивач із позовом про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови нарахувати доплату до пенсії з 01.11.2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14 липня 2021 року та зобов'язання здійснити відповідний перерахунок та виплату.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду клопотання, в якому вказати обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та надати докази поважності його пропуску, або уточненої позовної заяви, оформленої з урахуванням вимог 122 КАС України..
На виконання ухвали суду, позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій посилається на те, що про порушення своїх прав та інтересів дізнався лише після звернення до відповідача з відповідною заявою.
Аналізуючи доводи, викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІ та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 21003 року №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд, надаючи оцінку наведеним доводам та доказам, зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Указані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Суд зазначає, що наведені у заяві причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, судом не встановлено.
Зі змісту позовної заяви слідує, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у період з 01.11.2022, водночас з даним позовом до суду позивач звернувся 22.02.2024, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.
Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду з вимогами за період з 01.11.2022 року по 21.08.2023 року не є поважними, а тому відповідна заява позивача задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.11.2022 року по 21.08.2023 року, суд приходить до висновку, що позовна заява у цій частині підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.11.2022 року по 21.08.2023 року - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 01.11.2022 року по 21.08.2023 року повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дати її постановлення.
Суддя Р.М.Шимонович