18 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/12337/21
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладену в листі від 28.04.2021 №0600-0205-8/32882, в призначенні їй пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 28.04.2021, зарахувавши до пільгового стажу періоди з 24.12.1991 по 08.02.2000 та з 17.12.2002 по 01.03.2004 в наступному порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах зі шкідливими умовами праці, поділена на 21,2, тобто при п'ятиденному робочому тижні, та періоди роботи з 13.07.1990 по 07.09.1990 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.06.1982.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що має достатній стаж роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах. У зв'язку з чим, вона 05.04.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надала усі необхідні документи, які підтверджують стаж роботи за Списком №2. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладеним у листі від 28.04.2021 №0600-0205-8/32882, їй було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Так, Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області було підтверджено, що періоди її роботи з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992 за який відсутні відомості про заробітну плату) та з 17.12.2002 по 01.03.2004 на Миропільській паперовій фабриці підлягають зарахуванню до стажу на пільгових умовах за Списком №2. Однак, у зв'язку з відсутністю довідки про ритмічність вказаного підприємства та інформації про п'ятиденний робочий тиждень, розрахунок її спеціального стажу за вказані періоди роботи був здійснений на підставі п. 7 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, а саме шляхом ділення загальної кількості днів, протягом яких вона повний робочий день була зайнята на роботах із шкідливими умовами праці, на коефіцієнт 25,4, який встановлений для шестиденного робочого тижня. За наслідками такого розрахунку відповідач визначив, що її стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2 становить 5 років 25 днів, що надає їй право на зниження пенсійного віку на 2 роки, тобто на призначення пенсії після досягнення 58-річного віку. Позивач вважає таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправним, оскільки будь-яких вимог щодо надання довідок про ритмічність робот підприємства чи п'яти -, або шестиденний робочий тиждень чи підтвердження такої інформації іншим чином норми законодавства не передбачають. Відтак, з огляду на відсутність доказів неритмічності роботи підприємства, позивач вважає, що її пільговий стаж роботи за Списком №2 має бути визначений з розрахунку коефіцієнту 21,2, встановленого для п'ятиденного робочого тижня.
Крім того, позивач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не зарахувало до її стажу періоду роботи з 13.07.1990 по 07.09.1990, обґрунтовуючи такі дії відсутністю в її трудовій книжці назви роботодавця (підприємства) де вона в цей період працювала, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, та ненаданням інших підтверджуючих документів за вказаний період роботи. Однак, на переконання позивача, такі дії відповідача також є протиправними, оскільки записи в трудову книжку вносить роботодавець, а тому будь-які неточності в її заповненні не є виною працівника.
Таким чином, вважаю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні їй пенсії на пільгових умовах протиправним, а своє право на пенсійне забезпечення порушеним, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/12337/21 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначив, що рішення управління про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 часини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правомірними. Зазначає, що пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 складається із періодів її роботи з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992 за який відсутні відомості про заробітну плату) та з 17.12.2002 по 01.03.2004, що загалом становить всього 5 років 25 днів, та як наслідок дає їй право на зниження пенсійного віку на 2 роки, тобто після досягнення 58 років. При цьому, відповідач наголошує, що у зв'язку з тим, що позивачем не було надано довідки про ритмічність роботи підприємства, на якому протягом вищезазначених періодів з 24.12.1991 по 08.02.2000 та з 17.12.2002 по 01.03.2004 вона працювала, а інформація про п'ятиденний робочий тиждень була відсутня, вказані періоди були зараховані до її пільгового стажу відповідно до п. 7 Порядку №383, як при шестиденному робочому тижні, а саме загальна кількість днів, протягом яких вона повний робочий день була зайнята на роботах із шкідливими умовами праці, була поділена на 25,4. Виходячи із зазначеного, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №2 через відсутність у неї необхідного страхового стажу роботи на пільгових умовах в розмірі 8 років. У зв'язку із цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що в 2018 році ОСОБА_1 звернулась до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення їй пенсії за віком за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". За наслідками огляду цієї заяви та доданих до неї документів управлінням було встановлено, що її стаж роботи зі шкідливими та важкими умовами праці становить 9 років 3 місяці 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. Про відмову у призначені пенсії Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача листом від 13.02.2018 №401/03-3, а також вказало у вказаному листі, що з огляду на наявний пільговий стаж роботи, право на призначення пенсії вона матиме у 56 років.
06.07.2020 ОСОБА_1 вдруге звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування». Однак, розглянувши вказану заяву, управління надіслало позивачу повідомлення від 22.07.2020 №0600-0329-8/35148 про відмову у призначенні пенсії, в якому зазначило, що необхідний стаж зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 не підтверджений, а тому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відсутнє. Крім того вказало, що до розрахунку стажу зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 не взято довідку від 02.03.2015 №02/03- 4 за період роботи з 24.12.1991 по 29.02.2004, видану ПАТ «Миропільська паперова фабрика», так як відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказане підприємство з 14.09.2018 припинило свою діяльність за судовим рішенням про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом. У в'язку із цим, для розгляду питання щодо зарахування стажу роботи з 24.12.1991 по 29.02.2004 на Миропільській паперовій фабриці до пільгового стажу за Списком №2, позивачу було рекомендовано звернутись до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.
16.09.2020 ОСОБА_1 втретє звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», з урахуванням періоду роботи з 24.12.1991 по 01.03.2004 пресувальницею в паперовому цеху на Миропільській паперовій фабриці (згодом ПАТ «Миропільська паперова фабрика»), яка ліквідована. Як вбачається з листа від 17.11.2020 №1852-18427/Б-02/8-0600/20, розглянувши вказану заяву управління встановило, що з наданих архівних довідок «Міжрегіонального комерційного архіву» від 03.09.2020 №622 та №623 про заробітну плату, нараховану з вересня 1991 року по грудень 2000 року, вбачається неритмічний характер роботи Миропільської паперової фабрики. У зв'язку з цим, для розгляду на Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області питання про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 24.12.1991 по 29.02.2004 на ПАТ «Миропільській паперовій фабриці», у разі неритмічної роботи цього підприємства, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області був направлений запит для звірки даних, вказаних в довідках від 03.09.2020 №622 та №623, з первинними документами. Відтак позивача було повідомлено, що питання призначення їй пенсії буде розглянуто після надходження відповіді на цей запит.
16.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про підтвердження періоду роботи з 24.12.1991 по 01.03.2004 пресувальницею в паперовому цеху на Миропільській паперовій фабриці.
Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.01.2021 №4/03-16 частково задоволено вказану заяву та підтверджено, що період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2000 по 08.02.2000 та з 17.12.2002 по 01.03.2004 на Миропільській паперовій фабриці зараховується до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пп. 2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування». Водночас, період роботи з 24.12.1991 по 31.12.1999 підлягає зарахуванню до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 7 Порядку №383, для чого їй необхідно надати довідку про фактично відпрацьовані дні за вказаний період.
Крім того, 15.12.2020 ОСОБА_1 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування». Розглянувши вказану заяву, управління відмовило позивачу у призначенні пенсії. В якості підстави для відмови управління зазначило, що згідно рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області період роботи ОСОБА_1 з 24.12.1991 по 31.12.1999 на Миропільській паперовій фабриці підлягає зарахуванню до її стажу для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 7 Порядку №383. Однак, документів, які свідчать про неритмічність роботи підприємства нею надано не було, а тому для зарахування цього періоду ОСОБА_1 необхідно надати довідку про фактично відпрацьовані дні за вказаний період, після чого буде розглянуто питання про призначення їй пенсії.
05.04.2021 ОСОБА_1 вп'яте звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
Однак, розглянувши вказану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії. Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом від 28.04.2021 №0600-0205-8/32882, в якому вказано, що причиною відмови у призначенні пенсії є відсутність необхідного пільгового стажу. Зокрема, роз'яснено, що Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області було підтверджено, що періоди її роботи з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992 за який відсутні відомості про заробітну плату) та з 17.12.2002 по 01.03.2004 на Миропільській паперовій фабриці підлягають зарахуванню до стажу на пільгових умовах за Списком №2. Однак ці періоди підлягають зарахуванню на умовах, визначених п. 7 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, у зв'язку з тим, що нею не було надано довідки про ритмічність роботи Миропільської паперової фабрики та інформації про п'ятиденний робочий тиждень. Періоди роботи з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992 за який відсутні відомості про заробітну плату) та з 17.12.2002 по 01.03.2004 були розраховані, як при шестиденному робочому тижні, шляхом ділення загальної кількості днів, протягом яких вона повний робочий день була зайнята на роботах із шкідливими умовами праці, на коефіцієнт 25,4. Відтак, управління вказало, що пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 становить 5 років 25 днів, що надає їй право на зниження пенсійного віку на 2 роки, тобто на призначення пенсії після досягнення 58-річного віку. Також до стажу не було зараховано періоду роботи з 13.07.1990 по 07.09.1990 через відсутність в її трудовій книжці серії НОМЕР_2 назви роботодавця, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.
Вважаючи неправомірним застосування під час розрахунку пільгового стажу за Списком №2 коефіцієнту для шестиденного, а не для п'ятиденного робочого тижня, та, як наслідок протиправною відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 року, згоду на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Право на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IVвідповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 2 Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Таким чином, пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначає, що пенсія за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов'язкових умов:
- зайнятість особи повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- наявність атестації робочого місця;
- досягнення особою 55 річного віку;
- наявність у особи загального страхового стажу не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок;
- наявність у особи стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.
Відтак, наявність визначеного в пункті 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV спеціального стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 12 років 6 місяців (для чоловіків) є обов'язковою вимогою для виникнення у особи права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Порядок застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
При цьому, у пункті 4 Порядку № 383 зазначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку № 442) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку №442.
Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком №442. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Згідно з ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) також визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Комплексний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
При цьому, період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списком №2 до 21.08.1992 зараховується до пільгового стажу роботи за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи, а період роботи після 21.08.1992 - зараховується до пільгового стажу роботи за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.
В свою чергу, документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу, уточнююча довідка, передбачена пунктом 20 Порядку № 637.
Однак, суд зауважує, що право на зарахування певного періоду роботи до стажу роботи за Списком №2, яка надає право на пенсію на пільгових умовах, в першу чергу визначається органом, що призначає пенсію, на підставі інформації, зазначеної в трудовій книжці особи, оскільки вона є основним документом, що підтверджує стаж. Натомість надання для підтвердження стажу роботи за Списком №2 уточнюючої довідки, передбаченої пунктом 20 Порядку № 637, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності у трудовій книжці необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Разом з тим, у разі відсутності ліквідації підприємства, на якому працювала особа, та відсутності в нього правонаступника підтвердження періодів роботи здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном, тобто Комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, що діють при територіальних органах пенсійного фонду.
Дослідивши під час розгляду справи трудову книжку ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 від 24.07.1982) суд встановив, що згідно зазначених у ній записів позивач в період з 07.09.1991 по в ній містяться записи №13 та 14 про те, що в період з 24.12.1991 по 01.03.2004 позивач працювала на посаді пресувальниці паперового цеху в Миропільській паперовій фабриці (в подальшому ВАТ «Миропільська паперова фабрика»).
Позивач вважає, що вказаний період її роботи підлягає зарахуванню до стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та надає їй право для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.04.2021 про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області було підтверджено, що періоди роботи ОСОБА_1 з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992 за який відсутні відомості про заробітну плату) та з 17.12.2002 по 01.03.2004 на Миропільській паперовій фабриці підлягають зарахуванню до стажу на пільгових умовах за Списком №2, однак на умовах, визначених пунктом 7 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383.
Зокрема, у зв'язку з ненаданням ОСОБА_1 довідки про ритмічність роботи Миропільській паперовій фабриці та через відсутність інформації про п'ятиденний робочий тиждень, розрахунок спеціального стажу позивача за вказані періоди роботи з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992 за який відсутні відомості про заробітну плату) та з 17.12.2002 по 01.03.2004 був здійснений шляхом ділення загальної кількості днів, протягом яких вона повний робочий день була зайнята на роботах із шкідливими умовами праці, на коефіцієнт 25,4, який встановлений для шестиденного робочого тижня. Таким чином, за наслідками цього розрахунку відповідач визначив, що стаж роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №2 становить лише 5 років 25 днів.
Вказане свідчить, що в спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України визнає право ОСОБА_1 на зарахування періодів її роботи з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992 за який відсутні відомості про заробітну плату) та з 17.12.2002 по 01.03.2004 на посаді пресувальниці паперового цеху Миропільської паперової фабрики до її пільгового стажу роботи за Списком №2. Спірним в даній справі є правильність здійснення відповідачем розрахунку пільгового стажу позивача за цей період на підставі пункту 7 Порядку №383, а саме правомірність застосування при такому розрахунку коефіцієнту 25,4, який встановлений для шестиденного робочого тижня, а не коефіцієнту 21,2, який встановлений для п'ятиденного робочого тижня, оскільки застосований коефіцієнт вплинув на розмір зарахованого їй пільгового стажу.
Вирішуючи вказані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7 Порядку №383 у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
Зі змісту вказаної правової норми вбачається, що визначений у ній механізм обрахування пільгового стажу роботи застосовується виключно у випадку, коли підприємство, на якому особа здобула такий стаж, в період роботи цієї особи мало неритмічний характер роботи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи архівні довідки від 25.03.2021 №158 та від 25.03.2021 №159, видані Міжрегіональним комерційним архівом, суд встановив, що вказана в них інформація про кількість відпрацьованих ОСОБА_1 протягом періоду її роботи з 1991 по 2000 роки на Миропільської паперової фабрики трудоднів, підтверджує неритмічний характер роботи вказаного підприємства, оскільки в кількість відпрацьованих нею трудоднів варіюється від їх повної відсутності протягом трьох місяців підряд до декількох трудоднів на місяць, і лише в певній частині місяців становить від 20 до 22 трудоднів, тобто повний робочий місяць.
Доказів протилежного, а саме будь-яких документів на підтвердження, що протягом 1991-2004 років Миропільська паперова фабрика працювала ритмічно, матеріали справи не містять.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що з урахуванням інформації, вказаної в архівних довідках від 25.03.2021 №158 та від 25.03.2021 №159, Головне управління Пенсійного фонду України дійшло обґрунтованого висновку про неритмічний характер роботи Миропільської паперової фабрики, та як наслідок прийняло правомірне рішення про необхідність визначення пільгового стажу за період роботи позивач на цій фабриці на підставі пункту 7 Порядку №383.
Однак, правовою нормою пункту 7 Порядку №383 визначено два різні коефіцієнти, які застосовуються підрахунку пільгового стажу у разі неритмічності роботи підприємства: коефіцієнт 25,4, який застосовується при шестиденному робочому тижні на підприємстві та коефіцієнт 21,2, який застосовується при п'ятиденному робочому тижнів.
З матеріалів справи вбачається, що при підрахунку пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 періоди її роботи пресувальницею на Миропільської паперової фабрики з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992) та з 17.12.2002 по 01.03.2004 були розраховані відповідачем, як при шестиденному робочому тижні, шляхом ділення загальної кількості днів, протягом яких вона повний робочий день була зайнята на роботах із шкідливими умовами праці, на коефіцієнт 25,4. За результатами такого підрахунку відповідач визначив, що пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 становить 5 років 25 днів.
Разом з тим, суд зауважує, що жодних документів, які б підтверджували, що Миропільська паперова фабрика працювала в режимі шестиденного робочого тижня, в розпорядженні відповідача на момент розрахунку пільгового стажу позивача не було. Відповідачем не було надано таких доказів і під час судового розгляду справи. Разом з тим, з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень та дії. Однак, відповідач такого обов'язку не виконав та довів під час розгляду справи наявності в нього правових підстав для застосування при підрахунку пільгового стажу роботи ОСОБА_1 коефіцієнту 25,4, який застосовується при шестиденному робочому тижні на підприємстві, оскільки не надав до суду доказів шестиденного робочого тижня на Миропільській паперовій фабриці, де працювала позивач.
Більш того, в матеріалах справи наявна архівна довідка Міжрегіонального комерційного архіву від 10.06.2021 №337, яка була надана у відповідь на запит позивачки, в якій зазначено, що документи про ритмічність роботи ВАТ "Миропільська паперова фабрика" з відомостями про тривалість робочого тижня на зберігання в архів не передавались.
Вказане свідчить, що позивач вчинялись залежні від неї дії для отримання документально підтвердженої інформації про режим роботи Миропільської паперової фабрики, однак документи з відомостями про тривалість робочого тижня на цьому підприємстві на зберіганні в архіві відсутні, а відтак позивач об6єктивно позбавлена можливості надати відповідачу таку інформацію.
Суд зауважує, що питання підрахунку пільгового стажу особи у разі неритмічності роботи підприємства та відсутності при цьому інформації про тривалість робочого тижня на такому підприємстві (шестиденний чи п'ятиденний) правовими нормами Порядку №383 не врегульоване.
Відповідно до ч. 1 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги. Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених статтями 22, 64 Конституції України.
Відтак, суд зазначає, що у випадку наявності у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, що був би найбільш сприятливим для особи.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відтак суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 (остаточне від 14.01.2011) у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), у якому Європейський суд з прав людини встановив порушення державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних правовідносинах, які стосуються пенсійного забезпечення, питання підрахунку пільгового стажу особи у разі неритмічності роботи підприємства та відсутності при цьому інформації про тривалість робочого тижня на такому підприємстві (шестиденний чи п'ятиденний) і об'єктивної неможливості отримання такої інформації, не врегульоване правовими нормами Порядку №383 чи будь-якого іншого нормативно правового акту, а тому суд приходить до висновку, що відповідач при підрахунку пільгового стажу ОСОБА_1 на підставі пункту 7 Порядку №383, зобов'язаний був застосувати підхід, що був би найбільш сприятливим для позивача, тобто розрахувати такий стаж із застосуванням коефіцієнта 21,2, встановленого для п'ятиденного робочого тижня, оскільки цей коефіцієнт є меншим ніж коефіцієнт 25,4, встановлений для шестиденного робочого тижня, а тому розрахований з його використання пільговий стаж роботи буде більшим.
Водночас, відповідач безпідставно, за відсутності будь-яких доказів про шестиденний робочий тиждень на Миропільській паперовій фабриці, де працювала позивач, при підрахунку пільгового стажу роботи ОСОБА_1 на цьому підприємстві застосував коефіцієнт 25,4, як при шестиденному робочому тижні, тим самим невірно визначив її пільговий стаж та фактично зменшив його.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обрахунку пільгового стажу ОСОБА_1 за періоди її роботи з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992) та з 17.12.2002 по 01.03.2004 на посаді пресувальниці Миропільської паперової фабрики, із застосуванням при цьому коефіцієнту 25,4, визначеного для шестиденного робочого тижня, є протиправними. Як наслідок, протиправною є і відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладену в листі від 28.04.2021 №0600-0205-8/32882, у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування" через відсутність у неї необхідного пільгового стажу, а тому така відмова підлягає скасуванню.
Враховуючи наявність порушеного права, застосовуючи механізм його захисту та ефективного відновлення суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди її роботи з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992) та з 17.12.2002 по 01.03.2004 на посаді пресувальниці Миропільської паперової фабрики, обрахувавши при цьому тривалість такого стажу відповідно до пункту 7 Порядку №383, із застосуванням коефіцієнту 21,2, встановленого для шестиденного робочого тижня, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2021 №416 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування", з урахуванням обрахованого у вищезазначений спосіб пільгового стажу її роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування", починаючи з 28.04.2021, суд зазначає, що така вимога не може бути задоволена, оскільки в даному випадку, питання підрахунку наявного у позивача пільгового стажу та його достатності для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах належить до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження пенсійного органу.
Суд виходить з того, що може зобов'язати відповідача вчинити конкретні, позитивні для позивача дії, лише у випадку, якщо за певних конкретних обставин справи встановить відсутність підстав для прийняття будь-якого іншого рішення, прийняття якого можливо відповідно до вимог чинного законодавства.
В даному випадку, суд вважає, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження пенсійного органу.
Однак, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача з 13.07.1990 по 07.09.1990 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.06.1982, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.04.2021 №416 про призначення їй пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не зарахувало до її страхового стажу періоду її роботи з 13.07.1990 по 07.09.1990.
Суд звертає увагу, що період роботи позивача з 13.07.1990 по 07.09.1990 був не зарахований до її страхового стажу. Питання наявності підстав для зарахування цього періоду роботи до пільгового стажу відповідачем не вирішувалось.
Зміст повідомлення про відмову у призначенні пенсії від 28.04.2021 №0600-0205-8/32882 свідчить, що підставою для незарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 13.07.1990 по 07.09.1990 до її страхового стажу стала відсутність в її трудовій книжці серії НОМЕР_2 назви роботодавця, в якого вона працювала протягом цього періоду, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.
Перевіряючи правомірність таких дій відповідача, суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п. 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.
Аналогічні вимоги містила також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, яка діяла під час спірного періоду роботи позивача з 13.07.1990 по 07.09.1990.
Таким чином, повне найменування підприємства, де працює особа, є обов'язковою інформацією, яка зазначається в трудовій книжці працівника.
Дослідивши під час розгляду справи трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , суд встановив, що в ній містяться записи №7 та №8 про роботу позивача в період з 13.07.1990 по 07.09.1990 на посаді санітарки. Однак, найменування підприємства, де в цей період працювала позивач, дійсно в трудовій книжці відсутнє.
Суд також зазначає, що неможливо встановити найменування цього підприємства і з відтиску печатки, якою завірені записи №7 та №8, через її нечіткість.
Разом з тим, пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Водночас, жодного із визначених у пункті 1 Порядку №637 документу, для підтвердження стажу роботи за період з 13.07.1990 по 07.09.1990 ОСОБА_1 до пенсійного органу не надала.
На переконання суду, відсутні в трудовій книжці позивача найменування підприємства, де вона працювала в період з 13.07.1990 по 07.09.1990, у сукупності з нечіткістю відтиску печатки, якою завірені записи про цей період роботи, та не наданням позивачем інших передбачених пунктом 1 Порядку №637 документів, для підтвердження стажу роботи за період, не може вважатися формальною неточністю, яка не впливає на зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області правомірно не було зараховано період роботи позивача з 13.07.1990 по 07.09.1990 до її страхового стажу, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір 908,00 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.
З огляду на положення ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, та враховуючи розмір задоволених позовних вимог і сплату позивачем судового збору в мінімальному розмірі, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір належить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у повному розмірі.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обрахунку пільгового стажу ОСОБА_1 за періоди її роботи з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992) та з 17.12.2002 по 01.03.2004 на посаді пресувальниці Миропільської паперової фабрики, із застосуванням при цьому коефіцієнту 25,4, визначеного для шестиденного робочого тижня.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладену в листі від 28.04.2021 №0600-0205-8/32882, у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди її роботи з 24.12.1991 по 08.02.2000 (крім лютого 1992) та з 17.12.2002 по 01.03.2004 на посаді пресувальниці Миропільської паперової фабрики, обрахувавши при цьому тривалість такого стажу відповідно до пункту 7 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, із застосуванням коефіцієнту 21,2, встановленого для шестиденного робочого тижня, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2021 №416 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування", з урахуванням обрахованого у вищезазначений спосіб пільгового стажу її роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 гривень (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович