Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 березня 2024 року Справа№200/3112/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (відповідач 1) і Військової частини НОМЕР_3 (відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення індексації грошового забезпечення, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 включно;
стягнути індексацію грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 у сумі 22678 гривень 19 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
визнати протиправною бездіяльність щодо виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно;
стягнути індексацію-різницю грошового забезпечення 4088 гривень 14 копійок в місяць у загальній сумі 97692 гривні 45 копійок за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що з 26.06.2017 по 26.02.2020 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , яка зарахована на грошове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 , і у цей період їй не була у повному обсязі нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Зазначає, що 28.04.2021 відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №200/10730/20-а виплачено їй індексацію грошового забезпечення у сумі 9870,19 грн. з одночасним утриманням військового збору 1,5%. Проте, на думку позивача, відповідачем в порушення статті 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» при складанні розрахунку індексації проіндексовано не грошове забезпечення позивача у межах прожиткового мінімуму, а посадовий оклад позивача, який був у декілька разів меншим, ніж прожитковий мінімум.
Вважає, що її права були порушені, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду за їх захистом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 06 грудня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником Військової частини НОМЕР_2 через підсистему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду подано клопотання про заміну відповідача у даній адміністративній справі з Військової частини НОМЕР_2 на Військову частину НОМЕР_3 , яке обґрунтовано тим, що позивач не проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 і не була зарахована до списків її військовослужбовців та не отримувала від неї грошового забезпечення. Позивач була зарахована до списків Військової частини НОМЕР_3 наказом її командира і саме в ній проходила військову службу, де і отримувала грошове забезпечення. Вказана Військова частина є самостійним структурним підрозділом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року Військову частину НОМЕР_3 залучено до участі в адміністративній справі № 200/3112/23 у якості другого відповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року витребувано у сторін додаткові докази.
В матеріалах справи наявний відзив Військової частини НОМЕР_3 , вмотивований тим, що згідно вимог Постанови № 1013 і Порядку № 1078 грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078. Вищезазначене, на думку відповідача 2, вказує на невідповідний обставинам даної справи спосіб захисту позивачем своїх прав та безпідставність вимог про стягнення індексації грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 у визначеній сумі 22678 гривень 19 копійок.
Також відповідач 2 зауважує, що з 01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схему тарифних коефіцієнтів за військовим званням, та встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. З прийняттям даної постанови, грошове забезпечення всіх військовослужбовців, збільшилося в абсолютному розмірі, що робить безпідставною позовну вимогу щодо стягнення індексації-різниці грошового забезпечення у сумі 4088 гривень 14 копійок в місяць у загальній сумі 97692 гривні 45 копійок за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 від 27 листопада 2018 року.
Відповідачі в даних правовідносинах є суб'єктами владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
З 27.02.2017 по 26.02.2020 позивач проходила військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_3 з 26.06.2017, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_6 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 26.02.2020 № 104 позивача (молодшого сержанта) звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
01 листопаді 2020 року позивач зверталася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 26.02.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 26.06.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 26.02.2020 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 26.02.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 26.06.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 26.02.2020 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №200/10730/20-а вищезазначений позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 задоволено у повному обсязі:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.06.2017 по 26.02.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 26.06.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 26.02.2020 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 26.02.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 26.06.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 26.02.2020 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
За результатами виконання вказаного рішення суду відповідачем була нарахована та виплачена позивачу сума індексації грошового забезпечення.
Позивач, не погодившись з діями відповідача в частині розрахунку індексації та правильності її обчислення, звернувся до суду із цим позовом.
Щодо ненарахування та невиплати позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 включно, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, в силу вимог ст.ст. 18 та 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Згідно до абз. 1 п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі № 200/10730/20-а, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 26.02.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 26.06.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року.
Як вбачається з довідки - розрахунку від 04.02.2021 № 49/1, складеної Військовою частиною НОМЕР_3 , відповідачем 2 на виконання рішення суду визначено розмір індексації у сумі 9870,19 грн. за період з 26.06.2017 по 28.02.2018, проте зазначено, що за період з березня 2018 року по лютий 2020 року позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у повному обсязі у розмірі 2411,85 грн., у зв'язку з чим заборгованість за цей період відсутня.
Отже, відповідачем на виконання зазначеного судового рішення було проведено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 включно у сумі 9870,19 грн.
Водночас, з аналізу зазначеної довідки судом встановлено, що відповідачем 2 невірно розраховано індексацію грошового забезпечення позивача, враховуючи наступне.
Так, у період з червня 2017 року по серпень 2017 року величина приросту індексу споживчих цін становила 221,5; у період з вересня 2017 року по листопад 2017 року включно - 231,4; у період з грудня 2017 року по лютий 2018 року включно - 241,7.
Прожитковий мінімум у період з червня 2017 року по листопад 2017 року включно становив 1684 грн., у період з грудня 2017 року по лютий 2018 року включно - 1762 грн.
При цьому, відповідно до положень пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за період з 26.06.2017 по 30.06.2017 включно становить: 1684 / 30 (кількість днів) * 5 (кількість відпрацьованих днів) * 221,5 / 100 = 621,67 грн.
Відповідно, застосовуючи зазначений метод, у період з липня по серпень 2017 року сума індексації грошового забезпечення позивача складає: 1684 * 221,5 / 100 = 3730,06 грн. щомісячно, за період з вересня по листопад 2017 року сума індексації грошового забезпечення позивача складає: 1684 * 231,4 / 100 = 3896,78 грн. щомісячно, за період з грудня 2017 року по лютий 2018 року включно: 1762 * 241,7 / 100 = 4258,75 грн. щомісячно.
Отже, сума індексації грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 включно, яка підлягала нарахуванню та виплаті позивачу, становить 32548,38 грн.
Підсумовуючи, слід зазначити, що сума індексації, яку недонараховано та невиплачено позивачу за цей період, становить 32548,38 грн. - 9870,19 грн. = 22678,19 грн.
Правомірність своїх дій відповідач 2 обґрунтовує тим, що згідно з роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 за № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 за № 252/10/136-16 та від 08.08.2017 за № 15966/0/2-17/16 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено.
Проте суд не приймає до уваги зазначені посилання з огляду на те, що подібні роз'яснення мають суто інформаційний характер, не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати нормативного регулювання правовідносин щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення.
Оцінюючи підстави ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у повному розмірі, суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа «Кечко проти України», №63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).
У пункті 23 рішення у справі «Сук проти України» (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.
Отже, відсутність у відповідача-2 фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком відповідача.
Відтак, бездіяльність відповідача 2 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 включно є протиправною.
Обираючи спосіб захисту порушених прав, суд керується такими мотивами.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тому, наслідком визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 є покладення на нього рішенням суду обов'язку вчинити певні дії, які б відповідали вимогам закону. Такими діями у спірних правовідносинах є зобов'язання Військової частини НОМЕР_3 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 у сумі 22678,19 грн., а не її стягнення, як просить позивач.
Щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 у фіксованому розмірі 4088,14 грн. в місяць у загальній сумі 97692,45 грн., суд зазначає наступне.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення окрім виплати поточної індексації передбачає можливість виплати індексації-різниці.
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01.03.2018 по 26.02.2020) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили.
Цей термін фігурував у додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому у Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача 2 щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Стосовно дискреційних повноважень Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (до прикладу: постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а та від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17).
З наведеного суд робить висновок, що у спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був березень 2018 року.
Такі висновки судом у цій справі зроблено з огляду на останню актуальну правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, зокрема в постановах від 23.05.2023 у справі № 380/7782/21 та від 18.05.2023 у справі №400/7421/21.
Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постановах від 19.05.2022 у справі № 400/103/21, від 31.05.2022 у справах № 380/7071/21, №400/4491/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а, від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22, від 06.04.2023 у справах № 380/166/21, № 380/12370/21, № 380/19089/21, № 420/18162/21, від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 27.04.2023 у справах №380/6869/21, № 420/15397/21, від 03.05.2023 у справах № 400/5597/20, № 160/10790/22, від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21 та від 10.05.2023 у справі № 260/5461/21.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу 2 належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 суд касаційної інстанції зазначив наступне:
«…104. Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд звертає увагу на таке.
105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
109. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
110. З урахуванням викладеного, Суд констатує обґрунтованість доводів касаційної скарги про те, що суди першої й апеляційної інстанції неправильно визначали характер спірних правовідносин у частині вимог, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року до 2 лютого 2021 року, та, як наслідок, помилково не застосували абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та не встановили істотні для справи обставини, необхідні для правильного розв'язання спору в цій частині…».
При вирішенні питання про те, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з березня 2018 року, суд виходить з такого.
Згідно картки особового рахунку грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 7530,24 грн. (нараховано у березні 2018 року), у березні 2018 - 7905,25 грн. (нараховано у квітні 2018 року).
Отже, розмір підвищення посадового окладу позивача у березні 2018 року склав 7905,25 грн. - 7530,24 грн. = 375,01 грн.
Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %.
В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1762,00 грн. х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4463,15 грн.
Вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, суд виходить з того, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 375,01 грн., а сума можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн., тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Отже, в період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно позивач мав право на нарахування і виплату індексації-різниці.
Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 375,01 грн. = 4088,14 грн.
Суд враховує, що згідно довідки - розрахунку Військової частини НОМЕР_3 від 04.02.2021 № 49/1 відповідачем 2 на виконання рішення суду за період з березня 2018 року по лютий 2020 року позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 2411,85 грн.
Спірний період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно складає 1 рік 11 місяців 26 днів.
Отже, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно, становить: 4088,14 грн. х 23 місяці + (4088,14 грн. / 29 день х 26 днів) = 97692,45 грн.
З урахуванням виплаченої індексації у сумі 2411,85 грн., відповідач має доплатити позивачу суму індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу за період з 01.03.2018 по 26.02.2020, у сумі 95280,60 грн.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що у випадку, який розглядається, відповідач 2 вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає саме у невирішенні питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Обираючи спосіб захисту порушених прав, суд керується такими мотивами.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тому, наслідком визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 є покладення на нього рішенням суду обов'язку вчинити певні дії, які б відповідали вимогам закону. Такими діями у спірних правовідносинах є зобов'язання Військової частини НОМЕР_3 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4088,14 грн. в місяць у загальній сумі 95280,60 грн. за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням висновків суду у цій справі, а не її стягнення, як просить позивач.
Стосовно позовних вимог про нарахування і виплату на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 включно, та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Відповідно до пунктів 2 - 6 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17 зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Таким чином, на відповідача 2 Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією відповідної суми позивачеві.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на викладене, оскільки відповідачем 2 не спростована обставина не нарахування і не виплати позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у спірні періоди, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 включно та індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Щодо позовних вимог, заявлених до Військової частини НОМЕР_2 , то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позивач не проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , не була зарахована до списків військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 та не отримувала грошове забезпечення від неї. Позивач була зарахована до списків Військової частини НОМЕР_3 наказом її командира, проходила військову службу саме у Військовій частині НОМЕР_3 . Кадрові рішення покладені та приймалися саме Військовою частиною НОМЕР_3 і саме нею виплачувалося грошове забезпечення позивачу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 та грошове забезпечення виплачувалося саме Військовою частиною НОМЕР_3 , в позовних вимогах до Військової частини НОМЕР_2 має бути відмовлено.
Позивач також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
В цій частині суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його розсудом, а не обов'язком.
В силу приписів ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у статті 14 КАС України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відтак, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання, а обставини справи не вказують на необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення в зобов'язальній частині, суд вважає клопотання позивача передчасним та не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача 2 обов'язку подати звіт про виконання судового рішення у відповідності до вимог ст. 382 КАС України.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач 2, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а тому заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 і Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення індексації грошового забезпечення, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 26.06.2017 по 28.02.2018 включно у розмірі 22678 гривень 19 коп., з урахуванням висновків суду у цій справі, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4088,14 грн. в місяць у загальній сумі 95280,60 грн. за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням висновків суду у цій справі, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Ушенко