Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
18 березня 2024 року Справа №200/1524/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькі області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня незалежності за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу та чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із прохальною частиною позовної заяви позивач оскаржує бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати йому щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року (в редакції, що діяла з 1 січня 2020 року) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно зі ст. 17-1 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції станом на 1 січня 2020 року) особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги у належному розмірі (доплата до виплаченої раніше у меншому розмірі допомоги) у 2020 році і до якого позивач міг очікувати на отримання належної (за його думкою) суми допомоги у зазначеному році, - це 30 вересня 2020 року.
Як наслідок, перебіг строку звернення позивача до суду з позовними вимогами щодо грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік розпочався з 1 жовтня 2020 року та сплинув 1 квітня 2021 року.
Аналогічна позиція щодо строку звернення до суду з адміністративними позовом у справах цієї категорії висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17 (К/9901/1172/17), від 7 березня 2018 року у справі № 664/51/17 (К/9901/30405/18)”, від 10 травня 2018 року у справі № 389/1042/17 (2-а/389/47/17).
Разом із цим, до суду позовна заява направлена 15 березня 2024 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для такого подання.
До позовної заяви додано клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, в обґрунтування поважності причин пропуску цього строку позивач зазначає таке.
Внаслідок збройної агресії рф проти України задля збереження свого і життя членів своєї сім'ї, позивач вимушений був покинути місце свого проживання у м. Маріуполі і 22 березня 2022 року переїхав до Республіки Польща, де знаходиться до цього часу на підставі тимчасового захисту, проживає у гірській сільській місцевості. Квартира та інше належне позивачу майно, включаючи персональний комп'ютер «Самсунг», згоріли в період із 9 по 16 березня 2022 року. Із засобів зв'язку в розпорядженні позивача залишився тільки кнопочний телефон «Нокіа», у зв'язку із чим позивач був позбавлений доступу до державних електронних послуг і мережі Інтернет, в тому числі до свого особистого кабінету на офіційному сайті Пенсійного фонду України. У квітні 2022 року позивач переніс інфаркт міокарду і оперативне втручання в стентування судин серця; у період 2022 - 2023 роки позивач знаходився на медикаментозній і психологічній реабілітації. 15 серпня 2023 року на телефон позивача прийшло повідомлення від Приватбанку про зарахування на його рахунок пенсії у розмірі 13 731,69 коп, що на 1000 грн більше, ніж отриманий ним в попередньому місяці розмір пенсії, але з'ясувати причини збільшення пенсії на 1000 грн на той час позивач не міг. 31 грудня 2023 року позивач отримав в подарунок від дітей ноутбук і з цього часу отримав доступ до мережі Інтернет та отримав інформацію про зміни в законодавстві щодо пенсійного забезпечення і соціального захисту населення учасників бойових дій. Проаналізувавши норми постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 23 липня 2023 року про встановлення щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у розмірі 1000 грн і про те, що розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня щодо виплати бюджетних коштів за цією бюджетною програмою є Головні управління ПФУ в областях, позивач дійшов висновку, що у 2023 році йому була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, але у розмірі, який не відповідає закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». 17 лютого 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою щодо нарахування та виплату йому разової грошової допомоги за 2023 рік у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, але отримав відмову.
Враховуючи наведене, просить визнати поважними причини пропуску ним строку звернення до суду із даним позовом.
Розглядаючи клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску ним строку звернення до суду із даним позовом та поновлення цього строку, суддя виходить з того, що обґрунтовуючи поважність причин цього пропуску позивач зазначає лише про наявність поважних причин, що мали місце у період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2023 року, але при цьому не наводить жодних підстав не подання позову у період з 1 квітня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Отже, позивачу необхідно додатково надати пояснення щодо причин пропуску ним строку звернення до суду із позовними вимогами, які стосуються виплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік (стосовно не звернення і даними вимогами у період з 1 квітня 2021 року по 23 лютого 2022 року).
Також суддя зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, крім іншого, зазначаються: […] зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; […].
В обґрунтування позовних вимог з приводу оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати йому щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у належному розмірі позивач посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», яким внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» і який набрав чинності з 15 квітня 2023 року, та зазначає, що внаслідок цих змін щорічна разова грошова виплата до 5 травня змінена на виплату до Дня Незалежності і що така виплата нараховується та виплачується у неналежному розмірі. Також вказує, що отримав таку виплату у серпні 2023 року на свій рахунок, відкритий у Приватбанку.
При цьому обгрунтування порушення відповідачем права позивача на належний розмір допомоги до 5 травня у 2020 році - позивач у позовній заяві взагалі не наводить.
Отже, позивачем не виконані приписи ч. 5 ст. 160 КАС України щодо обґрунтування заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів в і д п о в і д н о до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно із ч. 2 ст. 161 КАС України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (без додаванням додаткових копій додатків до позову).
Враховуючи наведені приписи, беручи до уваги, що позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом через електронний кабінет, до позовної заяви мали бути додані додатки (копії документів) в одному екземплярі кожний.
Разом із цим позивач у порушення приписів ст. 161 КАС України додав до позовної заяви додатки, майже кожний з яких додано у двох або більше екземплярах.
Суддя зауважує, що відповідно до п.п. 1, 2 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній). До справ, розгляд яких вирішено здійснювати в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, застосовуються правила формування судової справи у паперовій формі. Усі документи, що підшиваються до судової справи, мають бути лише в о д н о м у примірнику. У разі подання під час судового засідання учасником судового процесу примірника документа, у тому числі письмового доказу зі справи, один примірник якого вже підшито (долучено) до матеріалів справи, поданий наступний за усним розпорядженням судді може бути повернутий особі, яка подала цей документ, без реєстрації.
Отже, у зв'язку із надходженням до суду матеріалів через Електронний (а не під час судового засідання) суд позбавлений можливості повернути позивачу зайві копії доданих до позову документів, а тому документи, подані до суду в декількох екземплярах, залишаються у електронній справі та, як наслідок, роздруковуються та підшиваються у паперову справу, яка має відповідати електронній справі.
Наданням суду всупереч приписів 161 КАС України зайвих декількох копій одних й тих саме документів спричиняється штучне та безпідставне збільшення аркушів адміністративної справи, що, у свою чергу, викликає збільшення витрат державних коштів на закупівлю додаткового паперу для формування справ, а також супутніх матеріалів (послуги із заправки картриджів, додаткові обкладенки для справ та т.і.).
Жодних пояснень щодо причин надання суду додатків у декількох екземплярах у позові не наведено.
Також суддя вважає за необхідне зазначити, що у клопотанні про поновлення строку звернення до суду із даним позовом позивачем наведена ненормативна лексика (абзац 5 аркушу 4 клопотання), що є неприпустимим.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху […]. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 44, 160, 161, 169, 171, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькі області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - сім днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду:
- уточненої позовної заяви із наведення обґрунтувань заявлених позовних вимог (без додавання додатків, які вже були додані до первинної позовної заяви);
- клопотання про поновлення строку звернення до суду із наведенням причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом (щодо не звернення до суду у період з 1 квітня 2021 року по 23 лютого 2022 року).
Роз'яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута і що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна