18 березня 2024 року
м. Київ
справа № 757/60692/19
провадження № 61-3221ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
05 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, у якій просив поновити строк на касаційне оскарження, зазначені судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2024 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 рокувизначено суддю-доповідача - Осіян О. М. та суддів, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
11 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про відвід (самовідвід) повного складу колегії суддів Верховного Суду Осіяна О. М. (судді-доповідача), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., від участі у розгляді цієї справи та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Заява мотивована тим, що існують обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості колегії суддів, заінтересованості у розгляді справи та порушено порядок визначення суддів для розгляду справи. Крім того, зазначає, що суддя Верховного Суду Осіян О. М. уже розглядав справу № 757/60692/19-ц за його позовом та, як на думку заявника, ухвалив незаконне судове рішення. Крім того, заява про відвід обґрунтована тим, що у зв'язку з виявленим фактом оформлення протиправного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду, внаслідок несанкціонованого втручання в автоматизований розподіл справ між суддями, в результаті маніпуляції автоматизованим розподілом справи внаслідок порушення порядку визначення цієї колегії суддів, є незаконно створеним нелегітимним органом судової влади в результаті порушення порядку визначення суддів для розгляду справи. Протокол автоматизованого розподілу судової справи № 757/60692/19 є незаконним.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., від участі у розгляді справи № 757/60692/19 передати судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
На виконання вимог частини третьої статті 40 ЦПК України заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., передано судді Верховного Суду Дундар І. О. у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Верховний Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, для відводу судді з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).
Верховний Суд, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу щодо суб'єктивного критерію, дійшов переконання про відсутність підстави стверджувати, що суддя Верховного Суду Гулько Б. І. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного, а доказів протилежного заявником суду не надано.
Щодо наявності об'єктивного критерію.
По суті заява про відвід обґрунтована тим, що не будучи суддею-доповідачем, Осіян О. М. вже розглядав справу № 757/60692/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади і ухвалив незаконне судове рішення.
Положення процесуального закону однозначно визначають, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
Оцінюючи такі доводи заяви про відвід, Верховний Суд виходить із того, що вони по своїй суті зводяться до незгоди заявника із прийнятим суддею рішенням у справі, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.
Оцінюючи доводи заявника про втручання в автоматизований розподіл справи № 757/60692/19, Верховний Суд виходить з наступного.
Положеннями частини третьої, четвертої, п'ятої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
Відповідно до частини першої, третьої, статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
Згідно з частиною одинадцятою статті 14 ЦПК України несанкціоноване втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та в автоматизований розподіл справ між суддями тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України (частина тринадцята статті 14 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої розділу VIII «Автоматизований розподіл судових справ між суддями» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 від 26 листопада 2010 року, визначено порядок автоматизованого розподілу судових справ між суддями, відповідно до якого первісний розподіл судових справ здійснюється модулем автоматизованого розподілу в хронологічному порядку їх надходження до суду (реєстрації). Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється модулем автоматизованого розподілу шляхом: 1) первісного розподілу справи; 2) додаткового визначення суддів; 3) передачі судової справи на розгляд палати, об?єднаної або Великої Палати Верховного Суду; 4) заміни судді в колегії або основного судді; 5) повторного розподілу справи; 6) передачі судової справи раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об?єднаній палаті.
Постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 затверджено Тимчасові засади використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Відповідно до пункту 1.7. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, визначення судді-доповідача (колегії суддів) для розгляду судових справ здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації документів відповідальною особою секретаріату відповідного касаційного суду або Великої Палати - користувачем автоматизованої системи документообігу суду, який має відповідні функціональні обов'язки та права, а також в інших випадках необхідності визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу з урахуванням спеціалізації (за наявності).
Судді не є користувачами автоматизованої системи документообігу суду, які мають технічні можливості здійснювати розподіл справ.
Протокол автоматизованого розподілу кожної справи оприлюднюється на сайті Судової влади, який є загальнодоступний.
Автоматизований розподіл касаційних скарг у справ № 757/60692/19 проведено відповідно до вимог статей 14, 33 ЦПК України.
Заявник не підтвердив наведені у клопотанні обставини жодними доказами.
Оскільки, визначення судді-доповідача і складу суду у справі № 757/60692/19 здійснювалось у повній відповідності до вимог статті 33 ЦПК України, доводи заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 ЦПК України, є необґрунтованими.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Ухвалення суддею судові рішення не можуть свідчити про упередженість чи необ'єктивність судді, а є реалізацією суддею своїх процесуальних повноважень, передбачених нормами ЦПК України.
З урахуванням наведеного докази, які б могли свідчити про упередженість суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Білоконь О. В., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., заявник не надав і у матеріалах касаційного провадження відсутні.
Оскільки у заяві ОСОБА_1 про відвід не наведено доводів, які б свідчили про існування об'єктивних обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів Верховного Суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., заява про відвід колегії суддів Верховного Суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. задоволенню не підлягає.
При цьому суд враховує те, що необґрунтоване усунення суддів від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар