14 березня 2024 року
м. Київ
справа № 461/1673/23
провадження № 61-2910ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк» на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів,
У березні 2023 року акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути
з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 100 746,94 грн, та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ «Ідея Банк» про застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за генеральним кредитним договором,
в якому просив суд зобов'язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів здійснених ОСОБА_1 за траншем № G.02.10701.008331631 від 12 липня
2021 року до Генерального кредитного договору № ГКД -789272.1 від 26 грудня
2019 року, з часу його укладення, зарахувавши вже сплачені кошти по траншу
№ G.02.10701.008331631 від 12 липня 2021 року в розмірі 10 737,80 грн, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування по кредиту у рахунок погашення основного боргу по траншу № G.02.10701.008331631 від 12 липня 2021 року.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2023 року позов АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 69 172,45 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» 1 842,82 грн судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживачів задоволено.
Зобов'язано АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених
ОСОБА_1 за Траншем № G.02.10701.008331631 від 12 липня 2021 року до Генерального кредитного договору № ГКД-789272.1 від 26 грудня 2019 року, з часу його укладення, зарахувавши вже сплачені кошти по Траншу
№ G.02.10701.008331631 від 12 липня 2021 року в розмірі 10 737,80 грн, що були спрямовані на погашення плати за і обслуговування по кредиту у рахунок погашення основного боргу по Траншу № G.02.19701.008331631 від 12 липня 2021 року.
Стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2023 року змінено.
Зобов'язано АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених
ОСОБА_1 за Траншем № G.02.10701.008331631 від 12 липня 2021 року до Генерального кредитного договору № ГКД-789272.1 від 26 грудня 2019 року, з часу його укладення, зарахувавши вже сплачені кошти по Траншу
№ G.02.10701.008331631 від 12 липня 2021 року в розмірі 10 737,80 грн, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування по кредиту, відповідно до умов кредитного договору та статті 19 Закону України «Про споживче кредитування».
У решті рішення суду залишено без змін.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
29 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Ідея Банк» на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у прийнятті додаткового рішення у цій справі або залишення заяви без розгляду.
Касаційна скарга АТ «Ідея Банк» обґрунтована тим, що при розгляді заяви Львівським апеляційним судом не було враховано того факту, що у адвоката Буковинського Т. Й. відсутні повноваження на представництво ОСОБА_1 у суді першої та апеляційної інстанції у справі № 461/1673/23.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження
у справі слід відмовити з таких підстав.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно з правилами процесуального закону подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має відбуватися з дотриманням певних умов.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Львівський апеляційний суд у своїй додаткові постанові вказав, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником заявника надано додаткову угоду № 1 від 24 жовтня 2023 року до Договору про надання правової допомоги № 4-17/03/2023 від 17 березня 2023 року, укладеної між адвокатським бюро «Тараса Буковинського» та ОСОБА_1 .
Згідно вищезазначеної угоди, сторони дійшли взаємної згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката у суді апеляційної інстанції у цивільній справі № 451/1673/23 у розмірі 5 000,00 грн, що сплачується клієнтом у готівковому чи безготівковому порядку протягом трьох календарних днів з дня прийняття Львівським апеляційним судом постанови у цивільній справі № 451/1673/23.
Згідно остаточного розрахунку сум судових витрат та детального опису виконаних адвокатом робіт для визначення розміру витрат на правничу допомогу адвоката
у справі № 461/1673/23, на виконання додаткової угоди № 1 від 24 жовтня 2023 року адвокатом була виконана наступна робота:
- складання і подання до Львівського апеляційного суду заяви про ознайомлення
з матеріалами справи;
- отримання та вивчення апеляційної скарги АТ «Ідея Банк»;
- складання Відзиву на апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» у справі № 461/1673/23 за вих. № 13-4-17/03/2023 від 08 листопада 2023 року;
- прогнозована участь у судовому засіданні у справі № 461/1673/23 у Львівському апеляційному суді, що призначено на 16 листопада 2023 року на 14-30 год.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою
у постанові від 20 листопада 2018 року по справі 910/23210/17.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи
з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі
№ 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження
№ 14-382цс19).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності),
а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Дана правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22),
від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд не бере до уваги посилання АТ «Ідея Банк» на те, що
ОСОБА_2 не мав повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 , оскільки у наданій копії ордеру ВС № 1194017 зазначено, що ОСОБА_2 має право представляти інтереси ОСОБА_1 в судах всіх інстанцій та юрисдикцій.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального та процесуального права.
Отже, додаткова постанова Львівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року
є законною та обґрунтованою, постановленою із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні, що підтверджує висновок суду про необґрунтованість касаційної скарги.
Аналіз змісту касаційної скарги та додаткової постанови апеляційного суду свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення із врахуванням такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Ідея Банк» на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник