18 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/1050/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Прокуратура)
на рішення господарського суду Донецької області від 01.11.2023 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024
за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Управління Східного офісу Державної аудиторської служби України в Донецькій області
до: 1) Виконавчого комітету Маріупольської міської ради,
2) фізичної особи-підприємця Манохи Інни Валеріївни
про визнання недійсними рішень, оформлених протоколами, визнання недійсним договору про надання послуг,
Прокуратура 22.02.2024 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 01.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 зі справи № 905/1050/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу касаційною оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 15, 16. 203, 215 Цивільного кодексу України стосовно належності та ефективності обраного позивачем способу захисту, викладених у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.
Водночас касаційна скарга містить посилання також на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України як на підставу касаційного оскарження, у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Разом з тим у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати норму права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо її застосування.
Однак у поданій касаційній скарзі скаржником не конкретизовано норми права (пункт, частина стаття) порушення та/або неправильного застосування яких припустилися, на думку скаржника, суди попередніх інстанції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та стосовно яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.
А саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду як на підставу касаційного оскарження судових рішень без конкретизації норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, такий висновок відсутній не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Прокуратурі необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: уточнити наведену скаржником підставу касаційного оскарження та зазначити норми права (пункт, частина, стаття) порушення та/або неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та стосовно застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Донецької області від 01.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 зі справи № 905/1050/23 залишити без руху.
2. Надати заступнику керівника Харківської обласної прокуратури строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд".
3. Роз'яснити заступнику керівника Харківської обласної прокуратури, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова