12 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/596/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду
від 16.10.2023
у складі колегії суддів: Поліщук Л.В. (головуючий), Богатиря К.В., Таран С.В.,
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН"
про банкрутство,-
Короткий зміст вимог і руху справи
1. У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/596/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" (далі - ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН", боржник).
2. Постановою Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 вирішено:
2.1. визнати банкрутом ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 40611490);
2.2. відкрити відносно ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 40611490) ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 12.07.2024;
2.3. ліквідатором ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 40611490) призначити арбітражного керуючого Кійко Євгена Анатолійовича (далі - арбітражний керуючий Кійко Є.А., ліквідатор);
2.4. оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 40611490) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається;
2.5. припинити процедуру розпорядження майном ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 40611490);
2.6. припинити повноваження розпорядника майном ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 40611490) арбітражного керуючого Глеваського В.В.;
2.7. припинити повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, припинити повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута;
2.8. вирішено інші процесуальні та процедурні питання.
3. Не погодившись з постановою Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у цій справі, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) 16.08.2023 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх. № 2577/23 від 16.08.2023), поданою через скриньку суду.
3.1. Заявницею також подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 916/596/20.
апеляційну скаргу з доданими до скарги матеріалами повернуто ОСОБА_1 .
4.1. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 20.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі № 916/596/20 залишив без руху; встановив скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. У зазначеній ухвалі суд апеляційної інстанції запропонував скаржнику:
- надати докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення на адреси інших учасників справи;
-зазначити інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі № 916/596/20.
4.2. 09.10.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 2577/23/Д2 від 09.10.2023), до якої скаржником на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи надано відповідні описи вкладення та фіскальні чеки від АТ "Укрпошта". Також скаржниця заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі № 916/596/20, в якій навела інші причини пропуску цього строку.
4.3. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржник не зазначив, що саме позбавило його можливості звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у період з 20.07.2023 до 08.08.2023 та не навів жодних причин, внаслідок яких він пропустив строк на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення, які б можна було б визнати поважними для поновлення такого строку.
4.4. Крім того скаржниця, повторно звертаючись із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, жодним чином не підтверджує наявність у неї обставин, які унеможливили звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у період з 01.08.2023 до 08.08.2023, тобто у період з наступного дня після виписки із медичної установи до кінцевої дати на оскарження цього судового рішення.
4.5. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі № 916/596/20.
5. ОСОБА_1 11.12.2023 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 916/596/20.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/596/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Огороднік К.М., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.12.2023.
7. Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 витребувано матеріали справи № 916/596/20, відкладено вирішення питання щодо відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 до надходження матеріалів справи до Верховного Суду.
8. 19.01.2024 на адресу Касаційного господарського суду надійшли матеріали справи № 916/596/20 на запит.
9. Ухвалою від 09.02.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження;
поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження;
відкрив касаційне провадження у справі № 916/596/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023;
ухвалив здійснити перегляд ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 916/596/20 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
10. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
11. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, Верховний Суд розглядає справу № 916/596/20 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника ( ОСОБА_1 )
12. Скаржниця аргументувала свою позицію тим, що суд апеляційної інстанції фактично визнає поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження в період з 20.07.2023 по 31.07.2023. Разом з тим, з 01.08.2023 по 08.08.2023, з наступного дня після виписки з лікарні до кінцевої дати оскарження постанови, не визнав. Водночас, на думку скаржниці, визнання причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними під час знаходження на лікарняному дають підстави для поновлення цього строку з 01.08.2023 по 20.08.2023, тобто з наступного дня після виписки скаржника із лікарні на протязі 20 діб. Відтак, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними для його поновлення.
12.1. Також скаржниця доводила, що в цьому випадку суд апеляційної інстанції не врахував правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.07.2023 у справі № 910/15120/20. Скаржниця аргументувала, що суд не врахував обставин отримання скаржницею повного тексту постанови, який складено 19.07.2023, зареєстровано в ЄДРСР 20.07.2023 та оприлюднено 24.07.2023.
12.2. Водночас ОСОБА_1 доводила, що кінцевий строк на апеляційне оскарження ухвали суду - 09.08.2023, а апеляційна скарга подана через скриньку суду 15.08.2023, тобто на шостий день після закінчення строку на апеляційне оскарження. Тому у скаржниці виникло питання чи є такий строк пропуску поважним з урахуванням хвороби скаржника.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
13. Відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
17. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв'язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
18. За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
19. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
20. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ГПК України).
21. Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
22. Водночас статтею 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
23. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
24. Зазначеними нормами чітко встановлено процесуальну поведінку, відповідно до якої учасники справи зобов'язані діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки.
24.1. Водночас, інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
24.2. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання процесуальної дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).
25. Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
25.1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 119 ГПК України).
25.2. Аналіз змісту частини першої статті 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню.
25.3. ГПК не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.
25.4. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
26. Частиною першою статті 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
26.1. Відповідно до частин другої, третьої статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
27. Відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
27.1. Суд апеляційної інстанції, визнавши наведені скаржником підстави для поновлення процесуального строку неповажними, залишив апеляційну скаргу без руху відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України.
27.2. Частина четверта статті 260 ГПК передбачає, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу
28. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
29. Колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України, згідно з якими суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
30. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
31. Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
32. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
33. Положеннями статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
33.1. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
33.2. У рішеннях Європейського суду з прав людини принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51, 52 рішення від 03.12.2003 у справі "Ryabykh v. russia", заява №52854/99).
33.3. Водночас, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", заява №3236/03).
Щодо розгляду касаційної скарги по суті
34. Розглядаючи клопотання скаржниці про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 12.07.2023 та оцінюючи поважність вказаних нею причин пропуску такого строку, апеляційний господарський суд виходив з того, що зазначена скаржником підстава пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення не є поважною, оскільки в цьому випадку строк на подання апеляційної скарги починається з дня складення повного судового рішення, а саме з 19.07.2023.
34.1. Разом з тим, скаржниця звернулася з апеляційною скаргою на відповідне рішення лише 08.08.2023, тобто з пропуском процесуального строку на його оскарження.
34.2. Як встановив суд апеляційної інстанції, скаржниця перебувала на лікуванні у медичному закладі, починаючи з 17.07.2023 та була виписана 31.07.2023, що підтверджується випискою № 3.07.23 із медичної картки стаціонарного хворого денного стаціонару.
34.3. Отже, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду та доводами скаржниці про те, що неподання апеляційної скарги в період 20.07.2023 по 31.07.2023 є обґрунтованим обставинами, які унеможливлювали здійснення відповідних процесуальних дій.
35. Водночас, колегія суддів звертає увагу на помилковість доводів скаржника про те, що двадцятиденний строк повинен обраховуватися з моменту припинення обставин, які унеможливлювали вчинення відповідних процесуальних дій, оскільки процесуальне законодавство не передбачає поновлення початку 20-денного строку на подання апеляційної скарги з моментом припинення відповідних подій.
35.1. Крім того, враховуючи останній день закінчення такого строку (08.08.2023) скаржниця мала ще принаймні 7 днів на подання апеляційної скарги після закінчення лікування та перебування на стаціонарі, а саме: з 01.08.2023 по 08.08.2023. Однак матеріалами справи підтверджується, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано через скриньку Південно-західного апеляційного господарського суду 16.08.2023.
35.2. Докази, які б свідчили про поважність пропуску строку та підтверджували б такий характер обставин пропуску, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства, скаржницею не надано. При цьому, доводи скаржниці свідчать про те, що пропуск відповідного строку спричинений не об'єктивними, а суб'єктивними обставинами, які на пряму залежали від волі заявниці.
36. Колегія суддів звертає увагу, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 13, 74 ГПК України).
37. З огляду на викладене, наведені скаржником доводи/мотиви/обґрунтування за відсутності доказів тривалої/безперервної дії об'єктивно непереборних обставин на волевиявлення відповідача, що призвело до неможливості вчинення процесуальної дії протягом 15 днів, не можна вважати поважними з огляду на їх суб'єктивний характер. Водночас Суд враховує, що, судом апеляційної інстанції встановлено, що в частині доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник не надав суду належних, допустимих, достовірних, вірогідних доказів щодо підстав поновлення процесуального строку, що у цьому випадку є підставою, передбаченою пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України, для відмови у відкритті апеляційного провадження. Відтак, суд апеляційної інстанції діяв відповідно до вимог чинного законодавства, що не спростовано скаржником.
37.1. В статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
37.2. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).
37.3. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
37.4. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі частини першої статті 261 ГПК України, оскільки скаржницею не доведено існування поважних причин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та об'єктивно свідчили би про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою.
Висновки за результатами касаційного провадження
38. Відповідно до пункту другого частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
39. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
40. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
41. На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.
Щодо судових витрат
42. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України покладається на ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317, 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 916/596/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік