06 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/70/22 (908/1564/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 06.03.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна"
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024
у справі №908/70/22(908/1564/22)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна»
до 1) Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтенсивні фінанси», 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні
позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФМС Україна»,
про визнання договорів недійсними
в межах справи № 908/70/22
про банкрутство Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006»,-
1. У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа про банкрутство Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006».
1.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022, зокрема відкрито провадження у справі № 908/70/22 про банкрутство Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006». Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Куликівське хлібоприймальне підприємство» до боржника у розмірі 47 442 326,54 грн основного боргу. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка О.Ю.
1.2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022 року у справі № 908/70/22 визнані кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дюпон Україна до боржника у розмірі 241 257 035,09 грн., з яких: 241 252 073,09 грн. основний борг з четвертою чергою задоволення, 4 962,00 грн. судовий збір з першою чергою задоволення.
1.3. У серпні 2022 в межах справи про банкрутство Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» кредитором боржника - Товариством з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна» пред'явлено позов про визнання недійсними договору поруки від 23.07.2021, укладеного між поручителем Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» та кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ», а також договору факторингу № АМ-1 від 15.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтенсивні фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ».
1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Дюпон Україна» є другим найбільшим кредитором ПП «Бізон-Тех 2006», права та інтереси якого були порушені укладеним між заінтересованими особами ПП «Бізон-Тех 2006» і ТОВ «Амбар Експорт БКВ» договору поруки, що спрямований не на настання реальних наслідків, а на штучне збільшення кредиторської заборгованості, для гарантованої присутності ТОВ «Фінансова компанія «Інтенсивні фінанси» у комітеті (зборах) кредиторів з правом вирішального голосу із кількістю голосів 47,1% від загальної кількості, що дає останньому право самостійно приймати рішення в комітеті та на зборах кредиторів. Договір поруки укладено менш ніж за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство. ПП «Бізон-Тех 2006» взяло на себе зобов'язання без вчинення відповідних майнових дій іншою стороною і внаслідок поруки ПП «Бізон-Тех 2006» стало неплатоспроможним, а виконання зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим. Договір поруки є фраудаторним правочином, не виконує забезпечувальної функції, оскільки покладає на ПП «Бізон-Тех 2006» зобов'язання зі сплати коштів незалежно від допущення порушення підприємствами, права вимоги до яких ТОВ »Амбар Експорт БКВ» викупило. ТОВ «Амбар Експорт БКВ» не вчиняло дій щодо стягнення простроченої заборгованості з ПП «Бізон-Тех 2006», а лише пред'явило вимоги до нього після порушення провадження у цій справі про банкрутство.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/70/22 (908/1564/22), яку залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024, у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна» про визнання недійсним договору поруки від 23.07.2021, укладеного між поручителем Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» і кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ», а також договору факторингу № АМ-1 від 15.12.2021, укладеного між клієнтом Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ» і фактором Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інтенсивні Фінанси відмовлено».
2.1. Судові рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи не підтверджується здійснення відповідачами, шляхом укладення спірного договору поруки від 23.07.2021 умисних, недобросовісних дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір активів боржника, спрямованих на ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, зокрема ТОВ «Дюпон Україна», тобто зловживання правом, що і є основною ознакою фраудаторного правочину.
Відповідно відсутні і підстави для визнання недійсним договору факторингу № АМ-1 від 15.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інтенсивні Фінанси», недійсність якого позивач обґрунтовує виключно недійсністю договору поруки від 23.07.2021.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08 червня 2023 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08 січня 2024 року у справі № 908/70/22 (908/1564/22), а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України ТОВ "Дюпон Україна" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст.ст. ст. 3, 13, 203, 215 ЦК України та ст. 42 КУзПБ, та як наслідок не перевірили та не встановили дійсні мотиви укладення боржником та заінтересованими особами оспорюваних договорів, метою яких насправді було виключно уникнення звернення стягнення на майно боржника та збереження контролю над майном підприємства, що свідчить про їх фраудаторність.
При цьому, на думку скаржника, судами не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 27.01.2022 у справі №904/5693/20 (904/4517/21), від 22.11.2022 у справі №925/367/20(925/107/21), від 02.03.2023 у справі №910/15232/20 (910/18130/21), від 23.03.2023 у справі № 910/15232/20 (910/18169/21), від 18.05.2023 у справі № 908/3468/13, від 04.10.2023 у справі №910/15232/20 (910/18162/21), від 25.10.2023 у справі №910/20146/20 (910/9531/22).
Скаржник вказує, що судами неправильно застосовано в сукупності ст.ст. 203, 215, 553-555 ЦК України та ст. 42 КУзПБ та проігноровано те, що за договором поруки боржник взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони за виконання зобов'язань осіб, з якими у боржника були відсутні будь які відносини.
Також скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу касаційного оскарження та вказує, що суди не застосували ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 42, 48 абз.2 ч.3 ст.64 КУзПБ, що призвело до помилкового висновку про відсутність порушеного права скаржника, внаслідок укладення фраудаторних оспорюваних договорів. При цьому, висновки Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах відсутні.
Крім того, підставою касаційного оскарження є п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України у взаємозв'язку з пунктом 1 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу.
В обґрунтування ТОВ "Дюпон Україна" зазначає, що суди попередніх інстанцій:
-порушили ст. ст. 2, 7, 13, 42, 73-79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України під час ухвалення оскаржуваних рішень, оскільки не дослідили та не оцінили належним чином, з дотриманням принципів рівності та змагальності сторін, зібраних у справі доказів;
- суд першої інстанції порушив ст.ст. 209, 210, 236, 237, 238 ГПК України, оскільки не розглядав в судовому засіданні 08.06.2023 позовні вимоги скаржника в цій справі про визнання недійсним договору поруки та договору факторингу АМ-1, суд апеляційної інстанції наведене порушення проігнорував;
- помилково застосували принцип вірогідності доказів, що передбачений ч. 1 ст. 79 ГПК України, необґрунтовано вважаючи про наявність більшої вірогідності укладення договору поруки для отримання прибутку, а не для створення штучної заборгованості перед пов'язаною особою щоб не повертати борги добросовісним кредиторам.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
4. ПП "Бізон-Тех 2006", ТОВ "Фінансова компанія "Інтенсивні фінанси" подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Провадження у Верховному Суді
5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/70/22(908/1564/22) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., , що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024.
6. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна», яка подана на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 року у справі № 908/70/22 (908/1564/22) та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" у справі №908/70/22 (908/1564/22) на 06.03.2024 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
7. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувані судові рішення слід скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
8. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
9. Об'єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за результатами розгляду ТОВ «Дюпон Україна» про визнання недійсним договору поруки від 23.07.2021, укладеного між поручителем ПП «Бізон-Тех 2006» і кредитором ТОВ «Амбар Експорт БКВ», а також договору факторингу № АМ-1 від 15.12.2021, укладеного між клієнтом ТОВ «Амбар Експорт БКВ» і фактором ТОВ «Фінансова Компанія «Інтенсивні Фінанси відмовлено»..
10. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
11. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
12. Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
13. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
14. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
15. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
16. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що зокрема підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20.
17. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
18. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.
19. Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Вказана норма направлена на захист прав та інтересів кредиторів та створює умови для максимально можливого задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника. Правочини боржника, які зменшують його власні активи, підлягають оцінці на предмет наявності в діях боржника ознак приховування/виведення майна боржника. Такі дії, як правило, спрямовані на шкоду правам та інтересам кредиторів, оскільки позбавляють їх можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника.
20. Відповідно до частини другої та третьої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
21. Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.
22. Колегія суддів також враховує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).
23. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
24. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.
25. Як вбачається з матеріалів справи, за умовами спірного договору поруки від 23.07.2021р. ПП «Бізон-Тех 2006» поручилось перед ТОВ «Амбар Експорт БКВ» за виконання двадцятьма підприємствами грошових зобов'язань на загальну суму 400 021 320 грн.
26. Разом з тим, з поданого позивачем до справи Звіту за результатами аналізу фінансово-господарського стану боржника, складеного розпорядником майна, як встановили суди попередніх інстанцій, вбачається, що ПП «Бізон-Тех 2006» ще з 2018 знаходилось у стані критичної неплатоспроможності.
27. Також судами встановлено, що у 2021 році у боржника прослідковується зменшення кредиторської заборгованості до 0,9 млрд., що на 1,4 млрд.грн менше у порівнянні із показником 2020 року, який становив більше 2,3 млрд. грн.
28.Тобто, судами у оскаржуваних судових рішення встановлено, що боржник взяв на себе зобов'язання передбачене договором поруки на суму 400 021 320 грн без відповідних майнових дій з боку контрагента, в той час, коли кредиторська заборгованість ПП «Бізон-Тех 2006» складала 0,9 млрд. грн.
29. Колегія суддів звертає увагу, що фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику. Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
30. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
31. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
32. Категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором. У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.
33. Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об'єднаних єдиною неправомірною метою).
34. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, який пославшись на те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання ПП Бізон-Тех 2006 грошових зобов'язань інших підприємств перед ТОВ Амбар Експорт БКВ, що було передбачено спірним договором поруки, а відкриття провадження у справі про банкрутство ПП Бізон-Тех 2006 пов'язано з невиконанням останнім своїх зобов'язань за іншими правовідносинами, не врахував, що вчинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
35. Проте, оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети, то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з'ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.
36. Суди попередніх інстанцій, також, не встановили наявності обставин чи доказів легітимної мети ТОВ «Бізон-Тех 2006» узяття на себе зобов'язання 20-ти юридичних осіб і чи пов'язані такі особи з боржником.
37. Не дивлячись на те, що за договором поруки від 23.07.2021 не здійснювалось дій з відчуження належного боржнику майна та не зменшувалась маса його активів, неаргументованим є висновок суду другої інстанції про те, що укладення оспорюваного договору не завдало збитків боржнику або кредиторам та не свідчить про недобросовісну та нерозумну поведінку боржника, оскільки, метою такого договору могло бути штучне створення кредиторської заборгованості на шкоду інтересам інших кредиторів аби кінцеві бенефіціарні власники (за допомогою заінтересованих осіб) зберегли контроль над підприємством та його майном.
38. Крім того, слід зазначити, що скаржник упродовж всього розгляду спору стверджував, що ТОВ «Амбар Експорт БКВ» є заінтересованою особою стосовно ТОВ «Бізон Тех 2006», оскільки станом на дату укладення оспорюваних договорів ТОВ «Амбар Експорт БКВ» та ТОВ «Бізон Тех 2006» мали одного кінцевого бенефіціарного власника - ОСОБА_1 , а також про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Інтенсивні фінанси» є заінтересованою особою стосовно ТОВ «Бізон Тех 2006» та ТОВ «Амбар Експорт БКВ», оскільки кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Фінансова компанія «Інтенсивні фінанси» - ОСОБА_2 тривалий час працював у ТОВ «Бізон Тех 2006» та групі BKW Group (БКВ Груп), до якої входять ТОВ «Бізон Тех 2006» та ТОВ «Амбар Експорт БКВ».
39. За приписами статті 1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
40. Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.
41. Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
42. Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну "пов'язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п.14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
43. У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься визначення поняття контролю, як вирішального впливу однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання.
44. Отже, з огляду на зазначене та наявне у законодавстві тлумачення понять "заінтересовані особи" та "пов'язані особи", суди дійшли до помилкового висновку про те, що у контексті встановлених у цій справі обставин, укладення боржником правочину з заінтересованою особою не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки такі висновки прямо протирічить частини другій статті 42 КУзПБ.
45. У зв'язку із наведеним, є підстави констатувати, що Суди попередніх інстанцій, усунулись від фактичного з'ясування обставин, на які посилався ТОВ «Дюпон Україна» упродовж всього розгляду справи. Зокрема, суди ухилились від з'ясування обставин дій боржника щодо укладення спірного договору за ознаками сумнівності в контексті їх добросовісності за ознаками фраудаторності правочину.
46. Таким чином, суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст.ст. 3, 12, 203, 215 ЦК України та ст. 42 КУзПБ, а також висновкам Верховного Суду якими скаржник аргументував доводи своєї касаційної скарги, не перевірили дійсні мотиви укладення боржником оспорюваних договорів та не спростували доводи позивача про те, що метою наведених договорів насправді було виключно збереження контролю над підприємством та уникнення звернення стягнення на майно боржника.
47. З огляду на викладене, виходячи із меж перегляду справи у касаційній інстанції, а також враховуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також судами не виконано вказівки суду касаційної інстанції, які є обов'язковими при новому розгляді справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
48. Аргументи касаційної скарги щодо неврахування судами висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
49. Зважаючи на положення статті 300 ГПК України, у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі та, відповідно, є підставою для скасування оскаржуваних постанови та рішення судів попередніх інстанцій, і передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
51. Частиною третьою статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
52. Враховуючи, що за результатами касаційного перегляду Судом було встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що в свою чергу унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
53. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі №908/70/22 (908/1564/22) скасувати.
3. Справу №908/70/22 (908/1564/22) направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік