14 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/2411/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8,
представник АТ "Державний ощадний банк України" - Приходько В. М.,
представники інших учасників справи в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 8635/2023)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023
у складі колегії суддів: Богатиря К.В. (головуючий), Поліщук Л.В., Таран С.В.
у справі № 916/2411/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
На розгляд суду постало питання щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Обставини справи
1. 10.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможності на підставі ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства.
2. Звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником було надано декларації про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки.
3. 09.09.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області, серед іншого, відкрито провадження у справі № 916/2411/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією Чабанюк Аліни Юріївни арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
4. Судом першої інстанції встановлено, що:
- арбітражним керуючим в межах повноважень здійснено запити та отримано наступні відповіді: Регіонального відділення Фонду Державного майна України, Управління підтримання льотної придатності Державної авіаційної служби України, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державної служби морського та річкового транспорту України, Головного управління Держпраці у Львівській області, КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної митної служби України, Управління Держпраці у Черкаській області, Управління Держпраці у Кіровоградській області, Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Рівненській області, відповідно до яких рухомого, нерухомого майна за боржником не зареєстровано та відповідні дозволи не видавались.
- Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 27.10.2021 р. №31/9268-17057 за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марка MITSUBISHI, модель LANCER, номер об'єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , 2006 р.в. кольору синього. Боржником зазначено, що вказаний транспортний засіб оголошено в розшук 12.10.2011 та до сьогоднішнього дня місцезнаходження не встановлено;
- Відповідно до листа Головного управління ДПС в Одеській області від 02.12.2021 надано відомості про з Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків за період: з 1 кварталу 2018 р. по 3 квартал 2021 р. стосовно ОСОБА_1
- Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №262767387 від 23.06.2021 за ОСОБА_1 на праві власності майно не зареєстровано, наявні арешти.
- За місцем проживання ОСОБА_1 встановлено наявність особистих речей боржника.
5. 12.10.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області визнано Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами у сумі 343 066,26 грн.
6. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.10.2021 - за ОСОБА_2 (сином боржниці) зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 47,9 кв.м., житловою - 14,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
7. За вказаною адресою ( АДРЕСА_2 ) знаходиться новозбудований житловий комплекс "Простір на Недєліна".
8. Відповідно до інформаційної довідки № 333717840 від 26.05.2023 для державної реєстрації права власності на квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 були подані наступні документи:
- акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 21.10.2021, видавник: ТОВ "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА" та ОСОБА_2 ;
- технічний паспорт, серія та номер: 3806, виданий 26.10.2021, видавник: ТОВ "БТІ УКРАЇНИ";
- висновок, серія та номер: 3806, виданий 26.10.2021, видавник: ТОВ "БТІ УКРАЇНИ";
- додаткова угода, серія та номер: б/н, виданий 21.10.2021, видавник: ТОВ "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА" та ОСОБА_2 ;
- договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: Н/А-4.2.5, виданий 21.10.2021, видавник: ТОВ "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА" та ОСОБА_2 .
9. 13.12.2021 арбітражним керуючим надано суду першої інстанції звіт про результати перевірки декларацій та встановлено неповноту відомостей про наявне у боржника майно, а саме: у деклараціях за 2018, 2019, 2020 р.р. не зазначено про зареєстрований за боржником транспортний засіб.
10. 15.12.2021 представником боржника надано виправлені декларації про майновий стан за 2018, 2019, 2020 рр.
11. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наданих декларацій (2018, 2019, 2020), до складу сім'ї боржника входять:
- мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
- чоловік - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
- син - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП не надано:
- донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП відсутній;
- донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП відсутній.
12. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з декларації про майновий стан за 2020 рік вбачається, що син боржниці ОСОБА_2 у 2020 році придбав автомобіль Audi Q5, 2012 року випуску, однак не надав інформацію про вартість такого автомобіля.
13. Апеляційним господарським судом встановлено, що з листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що протягом 2019 року ОСОБА_2 неодноразово перетинав держаний кордон України.
14. 25.01.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області визнано Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 1 639 979,71 грн.; зазначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів, а саме: вимоги АТ "Альфа-Банк" у сумі 1 639 979,71 грн., вимоги АТ КБ "Приватбанк" у сумі 343 066,26 грн.
15. 17.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської визнано АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 524 304,55 грн.
16. 21.12.2022 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Акціонерного товариства "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк", до перейменування - АТ "Альфа-Банк") про закриття провадження у справі про неплатоспроможність з посиланням на ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
17. АТ "Сенс Банк" зазначено, що до повідомлення арбітражного керуючого про призначення зборів кредиторів на 28.02.2022, 25.07.2022, 22.12.2022 додано звіт про перевірку декларацій боржника та проект плану реструктуризації. У відповідь на повідомлення банком щоразу було наголошено щодо додаткової перевірки декларацій, а також, що план реструктуризації носить формальний характер, оскільки передбачено повне списання боргів боржника, не зазначено щодо суми на побутові потреби боржника, тому план не погоджений.
18. 22.12.2022, як встановлено судом першої інстанції, Протоколом зборів кредиторів №4 відмовлено у схваленні плану реструктуризації, прийнято рішення уповноважити арбітражного керуючого звернутись до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.
19. 30.05.2023 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання АТ "Ощадбанк" про закриття провадження у справі. АТ "Ощадбанк" зазначено, що боржник з метою приховування інформації не зазначила в деклараціях РНОКПП сина ОСОБА_2 та зазначила в декларації "РНОКПП не надав". Окрім того, члени сім'ї боржника не надали інформацію про вклади у банках, готівкові кошти та інші активи.
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
20. 15.08.2023 постановою Господарського суду Одеської області у задоволенні клопотання АТ "Державний ощадний банк України", АТ "СЕНС БАНК" про закриття провадження по справі у справі № 916/2411/21 - відмовлено; припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Данілова А. І.; визнано банкрутом ОСОБА_1 ; введено процедуру погашення боргів ОСОБА_1 ; призначено керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Данілова А. І.
21. Відмовляючи у задоволенні заяви про закриття провадження у справі, суд зазначив, що факту недобросовісності у діях боржника судом не встановлено, а належних доказів кредиторами не надано, недостовірної інформації в деклараціях боржника не виявлено, план реструктуризації не був схвалений через неодноразове нез'явлення на збори кредиторів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотань про закриття провадження по справі. Ненадання членом сім'ї інформації для зазначення в деклараціях, яка боржнику невідома і яку він не може отримати з офіційних джерел, не свідчить про ухилення боржника від співпраці з кредиторами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
22. 23.11.2023 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/2411/21 постанову Господарського суду Одеської області від 15.08.2023 у справі №916/2411/21 - скасовано. Прийнято нове рішення. Клопотання АТ "Сенс Банк" та АТ "Державний ощадний банк України" про закриття провадження у справі № 916/2411/21 - задоволено. Провадження у справі №916/2411/21 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність - закрито.
23. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення клопотань АТ "Сенс Банк" та АТ "Державний ощадний банк України" про закриття провадження у справі №916/2411/21 та закриття провадження у справі №916/2411/21 на підставі ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутство (далі - КУзПБ) з підстав не надання боржником усіх повних та достовірних відомостей щодо майна, доходів та витрат його та членів його сім'ї, доказів сумлінного виконання обов'язків боржника.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. 15.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 та залишити в силі постанову Господарського суду Одеської області від 15.08.2023 у справі № 916/2411/21.
25. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України) скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні:
- неправомірно застосував п. 2 ч. 7 ст. 123 КУзПБ без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 910/5369/21;
- неправомірно застосував п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 23.05.2023 у справі № 910/5369/21 та у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20;
- неправильно застосував ч. 11 ст. 126 КУзПБ без врахування висновку Верховного Суду у постанові від 22.08.2023 у справі № 903/160/22.
26. Скаржник стверджує, що із оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції не вбачається на якій із вичерпного переліку підстав передбачених у ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд закрив провадження.
27. При цьому, вказує, що оскільки судами попередніх інстанцій не було встановлено факту притягнення боржника до адміністративної або кримінальної відповідальності, відсутні підстави припускати, що суд апеляційної інстанції закрив провадження на підставі пункту 3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
28. За доводом скаржника, наявність майна у повнолітніх членів сім'ї боржника не свідчить про недобросовісність боржника і не є підставою для закриття провадження. Судами попередніх інстанцій не було встановлено, що майно членів сім'ї боржника придбавалось за кошти боржника і таке придбання здійснено з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами, що виключає правомірність закриття провадження на підставі п. 2 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
29. Також скаржник доводить, що на момент звернення до суду із заявою про неплатоспроможність, боржник не володіла інформацією про РНОКПП повнолітнього члена сім'ї (тимчасово не мала зв'язку із сином через погіршення відносин) та не могла отримати її з офіційних джерел, оскільки це є персональними даними, а після отримання такої інформації від сина - надала її суду і кредиторам.
30. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції закрив провадження, посилаючись лише на формальне невнесення боржником певних відомостей до декларацій, з причини ненадання їх членом сім'ї, та не обґрунтував з'ясуванню яких суттєвих для справи обставин це перешкоджало, враховуючи, що у даній справі не було встановлено факту приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї, а висновки суду апеляційної інстанції про неповноту відомостей внесених боржником до декларацій ґрунтується виключно на припущеннях.
31. Крім того, скаржник вказує, що у даній справі, боржником було надано проект реструктуризації із врахуванням реального майнового і фінансового стану. Жодного доказу або обґрунтування зворотному в матеріалах справи не міститься. Скаржник вважає, що обґрунтовуючи закриття провадження по справі тим, що боржник не запропонувала кредиторам у плані реструктуризації щомісячних виплат в погашення заборгованості, суд апеляційної інстанції дискримінує боржника за ознакою майнового стану, що є порушенням статті 24 Конституції України.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
32. 01.02.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від арбітражного керуючого Данілова А. І., в якому він наполягає, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, що унеможливлює закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, а також не встановлено, що майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами, що виключає підставу для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
33. 05.02.2024 від АТ "Ощадбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
34. Кредитор вважає, що судом апеляційної інстанції правильно виснувано, що з урахуванням змісту поданої боржником декларації, про відомості про придбання сином боржниці квартири стало відомо лише з клопотання АТ "Ощадбанк" про закриття провадження у справі. Така інформація боржником не надавалася та приховувалася, а арбітражним керуючим ігнорувалися вимоги кредиторів щодо додаткової детальної перевірки. Кредитор також наголошує, що план реструктуризації носить формальний характер, оскільки передбачає повне списання боргів боржника, не зазначено щодо суми на побутові потреби боржника, а тому такий план не погоджено.
35. Таким чином, на думку кредитора, судом апеляційної інстанції вірно закрито провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ч. 7 ст. 123 КУзПБ враховуючи у сукупності обставини недобросовісної поведінки боржника з іншими обставинами.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
36. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
38. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
39. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
40. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
41. За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
42. Відповідно до частини п'ятої статті 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
43. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зауважила, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
44. Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
45. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
46. Включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
47. За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
48. Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
49. Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
50. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
51. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
52. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
53. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
54. Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
55. Верховний Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
56. До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника (висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).
57. Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
58. Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
59. Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
60. Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
61. За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
62. Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
63. Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
64. За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб (аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).
65. Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
66. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
67. Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
68. Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
69. У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 №903/806/20 було відзначено, що приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.
70. Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.
71. Враховуючи наведене, Верховний Суд зауважує, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
72. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі здійснюється провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
73. Ухвалами господарського суду було визнано грошові вимоги до боржника таких кредиторів: АТ "КБ "Приватбанк" на сумі 343 066,26 грн, АТ "Альфа-Банк" (в подальшому - АТ "Сенс-Банк") на суму 1 639 979,71 грн, АТ "Державний ощадний банк України" на суму 524 304,55 грн.
74. Звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржником було надано декларації про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 року. Після перевірки даних декларацій арбітражним керуючим, боржником було надано виправлені декларації, в яких, серед іншого, вказано про ненадання членами сім'ї декларанта інформації про майно, доходи та витрати.
75. Судами також встановлено, що 29.10.2021 - за ОСОБА_2 (сином боржниці) зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 47,9 кв.м., житловою - 14,9 кв.м. Апеляційним господарським судом також встановлено, що з декларації про майновий стан за 2020 рік вбачається, що син боржниці ОСОБА_2 у 2020 році також придбав автомобіль Audi Q5, 2012 року випуску, однак не надав інформацію про вартість такого автомобіля. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у 2019 році син боржниці ОСОБА_2 неодноразово перетинав держаний кордон України.
76. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, з декларації про майновий стан за 2020 рік вбачається, що у сина боржниці ОСОБА_2 відсутні будь-які грошові активи, тобто боржник не може надати інформацію за рахунок яких коштів її син придбав у 2020 році автомобіль Audi Q5, 2012 року.
77. Посилання боржниці на те, що її син ОСОБА_2 здійснював господарську діяльність та отримував прибуток у 2021-2023 роках підставно не прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки в даному випадку не було надано інформацію щодо дійсного майнового стану боржниці та членів її сім'ї у 2019-2020 роках, тобто за період фактичних витрат сином боржниці, зокрема, на подорожі закордон та придбання автомобіля.
78. Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано критично поставився до відомостей, зазначених боржницею у деклараціях за 2018-2020 роки щодо не отримання нею за даний період жодного прибутку та відсутності у неї жодних активів, адже відсутня інформація, за рахунок яких грошових коштів боржниця жила сама та утримувала двох неповнолітніх дітей.
79. При цьому, судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням зборів кредиторів, що оформлено протоколом № 4 від 22.12.2022 вирішено відмовити у затверджені звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; відмовити у схвалені плану реструктуризації боргів; уповноважити арбітражного керуючого Данілова А.І. на звернення до суду з клопотанням про закриття провадження у справі №916/2411/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Поряд з цим, АТ "Сенс Банк" наголошував, що план реструктуризації боржника носить формальний характер, оскільки передбачено повне списання боргів боржника та не зазначено щодо суми на побутові потреби боржника, тому план не погоджений.
80. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що не надання боржником усіх повних та достовірних відомостей щодо майна, доходів та витрат його та членів його сім'ї, доказів сумлінного виконання обов'язків боржника, зокрема вжиття заходів щодо отримання доходу задля погашення існуючої значної заборгованості, не може свідчити про добросовісну поведінку боржника, що, у даному випадку, є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
81. Щодо посилань скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 КУзПБ без врахування висновків у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 910/5369/21, від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, від 22.08.2023 у справі № 903/160/22 колегія суддів зазначає наступне.
82. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, з поміж іншого, дійшла висновків, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
83. Суд відзначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
84. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
85. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
86. Висновки, яких дійшов суд апеляційної інстанції у цій справі не суперечать загальним висновками щодо застосування статей 123, 126, 130 Кодексу України з процедур банкрутства, викладених в постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 910/5369/21, від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, від 22.08.2023 у справі № 903/160/22, на які посилається скаржник. Разом з тим, відмінність у зазначених судових рішеннях та відповідно застосування судами норм Кодексу України з процедур банкрутства та у цій справі про неплатоспроможність зумовлена різними фактичними обставинами кожної із наведених справ.
87. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законного судового рішення суду апеляційної інстанції.
88. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
89. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
90. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
91. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова апеляційного господарського суду у справі прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
92. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
93. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 916/2411/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік