15 березня 2024 року
м. Київ
cправа №918/907/22
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Вронської Г.О. - головуючої, Бенедисюка І.М., Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Малашенкової Т.М., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.
перевірив наявність підстав для розгляду об'єднаною палатою касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут»
на ухвалу Господарського суду Рівненської області
(суддя Пашкевич І.О.)
від 05.09.2023
та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(колегія суддів: Миханюк М.В. - головуюча, Коломис В.В., Саврій В.А.)
від 30.10.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут»
до 1. Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз»,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
про зобов'язання вчинити певні дії,
1. Ухвалою від 01.03.2024 Верховний Суд передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №918/907/22 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023.
2. Предметом касаційного оскарження у даній справі є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін апеляційним судом, про повернення Скаржнику заяви про забезпечення доказів у зв'язку із несплатою судового збору.
3. Розглядаючи матеріали касаційної скарги, колегією суддів виявлено різні підходи щодо застосування Верховним Судом частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час визначення обов'язку для заявника щодо сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
4. Колегія суддів, передаючи справу на розгляд об'єднаної палати, покликалася на такі нормативні приписи.
5. Згідно з частинами 1-3 статті 110 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
6. Відповідно до частини 3 статті 111 ГПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
7. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду, зокрема, заяви про забезпечення доказів або позову юридичною особою або фізичною особою-підприємцем справляється судовий збір у ставці 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
8. Також підпунктом 3 пункту 2 частини 2 статті 4 зазначеного Закону передбачено, що за подання до господарського суду, зокрема, заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову сплачується судовий збір за ставкою 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До прийняття чинної редакції ГПК України у господарському процесі існувала така процесуальна дія, як вжиття запобіжних заходів (статті 43-1 - 43-10 ГПК України), за змістом якої особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, мала право звернутися до господарського суду із заявою про вжиття передбачених статтею 43-2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову. Запобіжні заходи включали, зокрема, витребування доказів.
Водночас відповідно до частини 2 статті 110 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду даної справи) витребування доказів є способом забезпечення доказів.
9. Відтак, частиною 3 статті 111 ГПК України передбачено обов'язок щодо сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, а частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання такої заяви.
10. Колегія суддів, передаючи справу на розгляд об'єднаної палати, виходила з того, що з аналізу практики застосування Верховним Судом положень частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за заявою про забезпечення доказів вбачається, що суд касаційної інстанції ухвалював різні за змістом судові рішення (ухвала від 18.09.2023 у справі №914/2365/22 (з якої вбачається, що статтею 4 Закону України передбачено ставку судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів) та постанови від 03.07.2019 у справі №911/1521/18, від 07.10.2021 у справі №903/834/20, ухвала від 08.01.2024 у справі №903/909/23 (в яких наголошено, що пункт 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» не передбачає ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів)).
11. Ураховуючи завдання та принципи господарського судочинства, з метою формування єдності судової практики у застосуванні норм права, необхідності сформування та в уточненні єдиної правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (ухваленій колегією суддів, що входять до палати для розгляду справ про банкрутство) від 03.07.2019 у справі №911/1521/18, щодо застосування частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при визначенні обов'язку щодо сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову до господарського суду.
12. Частиною 2 статті 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
13. Відповідно до частини 5 статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
14. З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №918/907/22 підлягає прийняттю до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 314, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Прийняти до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №918/907/22 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча суддя Г. Вронська
Судді І. Бенедисюк
О. Васьковський
Т. Дроботова
О. Кібенко
Т. Малашенкова
В. Пєсков
Л. Рогач
Ю. Чумак