Іменем України
18 березня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/79/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком",
код ЄДРПОУ 21560766; бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601;
до відповідача: Акціонерного товариства "Укрпошта",
код ЄДРПОУ 21560045, вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001;
предмет спору: про стягнення 35 362,82 грн
без повідомлення (виклику) сторін
Акціонерним товариством "Укртелеком" подано позов до Акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення витрат по утриманню спільного майна в сумі 35 362,82 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що АТ "Укртелеком" та АТ "Укрпошта" є співвласниками нерухомого майна, а саме: будинку № 28 по проспекту Миру в місті Чернігові Чернігівської області та будинку № 9 по вулиці Поштовій в смт Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Враховуючи, що покрівлі обох будинків перебувають у спільній сумісній власності позивача та відповідача, без визначення часток в натурі, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу частину витрат, понесених внаслідок виконання робіт з вогнезахисного просочування дерев'яних конструкцій покрівлі зазначених будинків.
Ухвалою суду від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,167,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строки для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Ухвала суду від 22.01.2024 доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 22.01.2024, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.
07.02.2024, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
13.02.2024, у встановлений судом строк, від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
20.02.2024, у встановлений судом строк, від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. У запереченнях відповідач, зокрема, заперечує щодо прийняття судом додатково поданих позивачем в якості додатків до відповіді на відзив письмових доказів по справі.
28.02.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, які прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. У поясненні позивач, зокрема, просив суд поновити строк на подання доказів, долучити до матеріалів справи копії протоколу щодо відбору постачальника - проведення робіт з вогнезахисту.
На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 цієї статті).
Поважними визнаються такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи викладене, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин по даній справі, суд дійшов висновку задовольнити клопотання позивача, поновити строк для подання доказів, долучити до матеріалів справи копії протоколу щодо відбору постачальника - проведення робіт з вогнезахисту.
Водночас суд не приймає до розгляду докази, подані позивачем в якості додатків до відповіді на відзив згідно з ч.8 ст.80 ГПК України.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Акціонерне товариство "Укртелеком" та Акціонерне товариство "Укрпошта" є співвласниками нерухомого майна, а саме: будинку № 28 по проспекту Миру в місті Чернігові Чернігівської області та будинку № 9 по вулиці Поштовій в смт Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області, на підтвердження чого позивачем надано:
- угоду про розподіл на баланси співкористувачів нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.11.2004, укладену між Акціонерним товариством "Укртелеком" (надалі - позивач) та Акціонерним товариством "Укрпошта" (надалі - відповідач), відповідно до умов якої розподілено на баланси співкористувачів приміщення будинку №28 по проспекту Миру м. Чернігова, збудованого у 1962 році загальною площею 5 496,3 кв.м, згідно з переліком приміщень.
Відповідно до п.2 вказаної угоди балансова вартість нерухомого майна розподілена таким чином:
Чернігівська дирекція УДППЗ "Укрпошта" - 1815,5 кв.м, початкова балансова вартість 309255,48грн, що становить 33 відсотки;
Чернігівська філія ВАТ "Укртелеком" - 3680,8 кв.м, початкова балансова вартість 690670,57грн, що становить 67 відсотків.
Відповідно до умов п.3 угоди витрати на утримання виробничих площ з належними спорудами та прибудинковою територію покладаються на сторони угоди згідно розподілу, визначеного п.2 цієї угоди.
За співкористувачами зберігаються права і обов'язки, визначені угодою про спільне користування будинком, належними до нього спорудами і прибудинковою територією та цільову участь у витратах на їх утримання (п. 4 угоди).
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №102962625 від 08.11.2017, відповідно до якого АТ "Укрпошта" є власником 1/3 нерухомого майна загальної площі 5 496,3 кв.м за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, буд. 28;
- свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.04.2005 серія САА №770985, відповідно до якого ВАТ "Укртелеком" є власником нерухомого майна за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, буд. 28; форма власності: колективна;
- технічний паспорт на будівлю за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, буд. 28;
- рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради від 25.11.2004 №351, відповідно до якого ВАТ "Укртелеком" є власником приміщення Коропського цеху електрозв'язку №3 ЧФ ВАТ "Укртелеком" за адресою, зокрема по вул. Поштова, 9 згідно поверхового плану та приналежності;
- свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.12.2004 серії САА №757217, відповідно до якого ВАТ "Укртелеком" є власником нерухомого майна загальною площею 1293,1 кв.м за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп, Чернігівська область, форма власності: колективна; частка власності: 9/10;
- інвентаризаційна справа на майновий комплекс по вул. Поштова, 9, смт Короп;
- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №339117486 від 13.07.2023, згідно з якою приміщення за адресою Чернігівська обл., Коропський р-н, смт Короп, вул. Поштова, 9, загальною площею 1293,1 кв. м, належить на праві власності: ВАТ "Укртелеком", форма власності: колективна; частка власності: 9/10, на підставі свідоцтва про право власності САА 757217 від 17.12.2004, реєстраційний номер 9121740 та Центру поштового зв'язку №5 Чернігівської дирекції УДППЗ "Укрпошта", форма власності: загальнодержавна; частка власності: 1/10, на підставі свідоцтва про право власності САА 757409 від 16.11.2005, реєстраційний номер 12800512.
- лист АТ "Укрпошта" №1.36.124-19001-23 від 13.11.2023, згідно з яким АТ "Укрпошта" є власником, зокрема, відповідно до Свідоцтва про право власності 1/10 частки майнового комплексу за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп. Також у листі зазначено, що покрівлі будинків за даними адресами перебувають в спільному користуванні АТ "Укрпошта" Чернігівського регіону та АТ "Укртелеком" без визначення частки в натурі. Також зазначено про відсутність технічної угоди про розподіл обов'язків щодо обслуговування даху між співкористувачами.
Слід зазначити, що Угоди про розподіл покрівлі по будинку № 28 по проспекту Миру в місті Чернігові Чернігівської області та по будинку № 9 по вул. Поштова, смт Короп, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область не укладалась.
Відповідач визнає, що є співвласником приміщень за вказаними вище адресами, що угоди з приводу розподілу покрівлі не укладались, що покрівлі перебувають у спільній сумісній власності сторін.
Провідним інспектором Чернігівського міського відділу Управління ДСНС України у Чернігівській області Бєломитцевим Д.С. у період з 13 червня по 1 липня 2016 року проведено планову перевірку території та приміщень Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 28 та видано директору Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" Сидоренку О.В. припис №28 від 01.07.2016. Згідно з приписом встановлено ряд порушень, які необхідно усунути, зокрема, "дерев'яні конструкції покрівлі обробити вогнезахисним розчином" відповідно до п. 2.5 р. ІІІ НАПБ А.01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні" у строк до 01.07.2017.
Також головним інспектором Коропського РС Управління ДСНС України у Чернігівській області Калюжним О.А. у період з 02 січня 2019 року по 16 січня 2019 року проведено планову перевірку території, будівлі та приміщення станційно-лінійної дільниці №2 (смт Короп) районного центру телекомунікації №232 (м. Мена) Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" за адресою: Чернігівська область, Коропський район, смт Короп, вул. Поштова, 9 та видано начальнику дільниці Кривенку В.П. припис №1 від 16.01.2019. Згідно з приписом встановлено ряд порушень, які необхідно усунути, зокрема, "дерев'яні елементи горищних покриттів будівлі обробити засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності" відповідно до п. 2.5 глави 2 розділу ІІІ НАПБ А.01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні" у строк до 18.03.2019.
На виконання цих приписів у 2023 році Чернігівською філією АТ "Укртелеком" були виконані проекти вогнезахисних робіт та отримано послуги з вогнезахисного просочування дерев'яних конструкцій покрівлі будівлі площею 1 351,20 кв м., за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 28 та покрівлі будівлі площею 402,3 кв.м., за адресою Новгород-Сіверський район смт Короп, вул. Поштова, 9, всього на суму 58 938,04грн, на підтвердження чого позивачем надано:
- копію договору №63ОР00-1192/23 від 31.08.2023, укладеного між АТ "Укртелеком" та ПП "Пожзабезпечення Л";
- акт перевірки відповідності вогнезахисту від 25.09.2023 №73/23 (за адресою: проспект Миру, 28, м. Чернігів)
- акт перевірки відповідності вогнезахисту від 26.09.2023 №75/23 (за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп, Чернігівська область);
- акт здачі-приймання наданих послуг по договору від 31.08.2023 № 63ОР00-1192/23 на суму 58 938,04грн;
- рахунок-фактура №ПС-0000741/23 від 02.10.2023 на суму 58 938,04грн;
- платіжна інструкція від 02.11.2023 №8247 про оплату за надані послуги по договору на суму 58 938,04грн;
- положення про відділ підтримки бізнесу Чернігівської філії АТ "Укртелеком" (п. 5.13.4, 7.1, 9.5 - в частині повноважень працівника товариства на перевірку якості проведених робіт).
На підтвердження наявності дозволу виконавця послуг на проведення послуг з вогнезахисту надано копії: ліцензії (перелік ліцензій розміщений в вільному доступі на сайті Державної служби України з надзвичайних ситуацій), сертифікат відповідності просочувальної суміші, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи та регламент робіт з вогнезахисту.
04.12.2023 позивач направив відповідачу вимогу № 04-12/149 про відшкодування витрат в розмірі 35 362,82 грн в семиденний строк з дня отримання даної вимоги.
Вимога була отримана відповідачем 07.12.2023, про що свідчить трекінг із сайту Укрпошти, проте Відповідач відповіді не надав, кошти не сплатив.
Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, оскільки вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
- з наданих позивачем документів не вбачається не тільки згоди іншого співвласника (відповідача), але й самого факту належного звернення до відповідача перед укладенням договору з пропозиціями щодо проведення робіт з вогнезахисної обробки (просочення) дерев'яних конструкцій покрівель будівель та погодження розміру відповідних витрат, як того вимагає ст. 358 ЦК України;
- позивач не довів, що він забезпечив вогнезахист покрівель будівель у встановленому законодавством порядку, відповідно до вимог «Правил вогнезахисту», що оплачений ним рахунок-фактура є обґрунтованим, оскільки відсутні докази надання послуг в повному обсязі, визначеному умовами укладеного договору на ці роботи.
У відповіді на відзив позивач спростовує доводи відповідача, наведені у відзиві. В обґрунтування заперечень зазначає наступне:
- належними та допустимим доказами підтверджується якісне виконання робіт з вогнезахисного просочування покрівлі будинку № 28 по проспекту Миру в місті Чернігові Чернігівської області та будинку № 9 по вулиці Поштовій в смт Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області відповідно до умов укладеного Договору та Правил з вогнезахисту, затверджених наказом МВС України від 26.12.2018 № 1064;
- Кодексом цивільного захисту України передбачено забезпечення пожежної безпеки та відповідальність власників земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна, керівників суб'єктів господарювання та їх працівників (робітників) за порушення (невиконання) встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. На думку позивача, правила пожежної безпеки, до яких належать роботи з вогнезахисту покрівлі будинку, не залежать від наявності пропозиції щодо проведення робіт з вогнезахисної обробки та згоди іншого співвласника будівель, а є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами господарювання.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив не визнає доводи позивача, наведені у відповіді на відзив, зокрема, вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що правила пожежної безпеки, до яких належать роботи з вогнезахисту покрівлі будинку, не залежать від наявності пропозиції щодо проведення робіт з вогнезахисної обробки та згоди іншого співвласника будівель.
Позивач у додаткових поясненнях зазначав, зокрема, про те, що витрати пов'язані з проведенням робіт з вогнезахисного покриву (просочення) відносяться до об'єктивно необхідних витрат, необхідність проведення таких робіт зумовлена необхідністю виконання Правил пожежної безпеки та винесеними приписами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
У процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що:
1) суд знає право;
2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;
3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Деталі пояснила Велика Палата Верховного Суду у справі №904/5726/19 (постанова від 15.06.2021).
Активна роль суду в судовому процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон.
Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України - власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Виходячи з аналізу наведених норм, у разі ухилення співвласника від участі у витратах на утримання спільної власності, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно й вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна. У свою чергу, такий співвласник може висунути відповідні заперечення, вважаючи здійснені співвласниками витрати надмірними або зайвими.
Отже, в разі доведеності одним зі співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у ньому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов'язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов'язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 522/21596/17.
Отже, предметом даного позову є стягнення збитків понесених позивачем при виконанні робіт по утриманню спільного з відповідачем майна.
Як встановлено судом вище, покрівлі обох будинків перебувають у спільній сумісній власності позивача та відповідача, без визначення часток в натурі, тому обидві сторони мають рівні права та обов'язки щодо утримання даного майна.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч.2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій інших осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та цивільні обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є інші юридичні факти.
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (ст.1 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб'єкта господарювання, а щодо фізичних осіб - підприємців - особисто.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах компетенції забезпечують розроблення та впровадження організаційних і практичних заходів щодо запобігання пожежам і їх наслідкам, гасіння пожеж, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів, територій і майна (ч. 8 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України).
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417 затверджені Правила пожежної безпеки в Україні, якими встановлено загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд та які є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами державної влади, органами місцевого самоврядування громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах (п.1,2 розділу 1 Правил пожежної безпеки).
Пунктом 2.5. розділу ІІІ Правил пожежної безпеки встановлено, що у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.
Необхідність обробляння засобами вогнезахисту дерев'яних елементів інших конструкцій будинків визначається відповідними нормативними документами за видами будинків.
Упродовж строку експлуатації вогнезахисного покриву (просочення) повинні здійснюватись заходи щодо підтримання його у відповідному технічному стані. Для цього наказом керівника господарчого органу підприємства, що експлуатує об'єкт, на якому виконано вогнезахисне обробляння, призначається посадова особа, відповідальна за утримання вогнезахисного покриву (п. 2.7 Правил пожежної безпеки).
Для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення повинні бути визначені категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», а також клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та ззовні (п. 2.9 Правил пожежної безпеки).
В свою чергу, будинок № 28 по проспекту Миру в місті Чернігів Чернігівської області та будинок № 9 по вулиці Поштовій в смт Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області віднесено до третього ступеню вогнестійкості, оскільки являються будинками з несучими та огороджуючими конструкціями з природних або штучних кам'яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяється застосовувати дерев'яні конструкції, які захищені штукатуркою або негорючими листовими, плитними матеріалами, або матеріалами груп горючості Г1, Г2. До елементів покриттів не пред'являються вимоги щодо межі вогнестійкості та поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку.
Судом встановлено, що Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій видано відповідні приписи від 01.07.2016 №28 (п. 2 ) та від 16.01.2019 № 1 (п. 1), якими зобов'язано ПАТ "Укртелеком" - співвласника будинку № 28 по проспекту Миру в місті Чернігові та будинку № 9 по вулиці Поштовій в смт Короп, усунути встановлені порушення, зокрема, дерев'яні елементи покрівлі, горищних покриттів будівлі обробити засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності відповідно до п. 2.5 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні.
На виконання цих приписів позивачем були виконані проекти вогнезахисних робіт та отримано послуги з вогнезахисного просочування дерев'яних конструкцій покрівлі будівлі площею 1 351,20 кв м., за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 28 та покрівлі будівлі площею 402,3 кв.м., за адресою Новгород-Сіверський район смт Короп, вул. Поштова, 9 в 2023 році всього на загальну суму 58 938,04грн.
Статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Стаття 369 ЦК визначає засади володіння, користування та розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності та передбачає, що співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, не тільки розпоряджаються таким майном за спільною згодою, але й володіють та користуються ним спільно.
Отже, для того, щоб провести певні роботи, пов'язані з утриманням спільного сумісного майна, необхідна згода іншого співвласника - АТ "Урпошти".
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом щодо забезпечення пожежної безпеки від 27.09.2023 № 675-вих-HR-63ОР00-2023, у якому повідомив, що на виконання приписів ДСНС України проведено вогнезахист дерев'яних конструкцій покрівель адміністративних будівель спільного користування, зокрема, за адресами: м. Чернігів, проспект Миру, 28 та Чернігівська область, смт Короп, вул. Поштова, 9 та просив прийняти участь у протипожежних заходах та компенсувати витрати на вогнезахист дерев'яних конструкцій покрівель відповідно відсотку займаної площі.
Відповідач у відповідь на вказаний лист (лист від 13.11.2023 №1.36.124-19001-23) повідомив позивача, зокрема, про те, що станом на листопад 2023 року АТ "Укрпошта" не має приписів від ДСНС України про виконання робіт з вогнезахисного просочування дерев'яних конструкцій будівель за вказаними адресами; що фінансування витрат на заходи пожежної безпеки АТ "Укрпошта" проводиться згідно з затвердженим бюджетом на 2023 рік; що до плану витрат бюджету 2023 року такі витрати не вносились. Одночасно відповідач інформував позивача про відсутність у АТ "Укрпошта" актів перевірки відповідності вогнезахисних робіт вимогам Регламенту, нормативно-технічним документам та якості та про те, що в склад комісії по перевірці відповідності вогнезахисту не включено представника АТ "Укрпошта".
Таким чином, позивач звернувся до відповідача з пропозицією прийняти участь у протипожежних заходах вже після того, як він самостійно обрав підрядну організацію (договір від 31.08.2023 №63ОР00-1192/23), самостійно узгодив істотні умови договору, в тому числі в частині вартості послуг, та вже після того, як відповідні роботи за договором були фактично виконані та перевірені (акти перевірки відповідності вогнезахисту від 25.09.2023 та 26.09.2023).
Крім того, судом встановлено, що представники служби пожежної безпеки АТ "Укрпошта" до таких перевірок не залучались позивачем, що є порушенням положень розділу IX «Правил з вогнезахисту» та Кодексу цивільного захисту України.
Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб'єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття добросовісність ототожнюється із поняттям безвинність і навпаки, недобросовісність із виною. Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов'язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними. Постанова ВС від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19-ц (провадження № 61-5521св20).
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання суду, і мало місце у даній справі позивач на момент звернення до відповідача щодо узгодження вартості та об'єму робіт для відновлення спільного майна фактично вже все вирішив одноособово та розпочав виконувати ремонтні роботи, а в подальшому звинуватив співвласника в ухиленні від участі у витратах на утримання спільної власності.
Враховуючи, що кожному учаснику спільної власності належить обмежене право власності на спільну річ, змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право і обов'язок кожного співвласника узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими власниками, водночас судом встановлено, що позивач провів роботи з вогнезахисного просочування дерев'яних конструкцій покрівлі будівель без згоди відповідача, на свій ризик, не погодивши вартість робіт, а також своєчасно не повідомив про приписи ДСНС України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 2 названої норми Закону, під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
В даному випадку суд вважає, що саме недобросовісні дії позивача призвели до виникнення даного спору.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову про стягнення збитків немає, оскільки відповідач довів у суді відсутність своєї вини.
Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Тобто, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження правових та фактичних підстав для задоволення позову позивачем суду не надано.
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що долучені до матеріалів справи докази були ретельно та у повному обсязі досліджені судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
За частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2 422,40грн покладається на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор