29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" березня 2024 р. Справа № 924/1326/23
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті", м. Запоріжжя
до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"", м. Нетішин Хмельницької області
про стягнення 1 425 774,00 грн. заборгованості за договором поставки №53-124-01-23-19646 від 21.03.2023 року, 17 992,96 грн. 3% річних та 4 239,39 грн. інфляційних збитків,
та за зустрічним позовом акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"", м. Нетішин Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті", м. Запоріжжя
про стягнення 17 099,31 грн штрафних санкцій,
представники сторін:
позивача (за первісним позовом): адвокат Луценко І.М. - згідно ордера від 10.01.2024 року (в режимі відеоконференції);
відповідача (за первісним позовом): Максимчук О.О. - згідно відомостей з ЄДРЮО, ФОП та ГФ ( в режимі відеоконференції);
1. Позиція сторін.
1.1. Щодо первісного позову.
Позивач звернувся до суду із первісним позовом, у якому просить стягнути з відповідача 1 425 774,00 грн. заборгованості за договором поставки №53-124-01-23-19646 від 21.03.2023 року, 17 992,96 грн. 3% річних та 4 239,39 грн. інфляційних збитків. Вимоги мотивує неналежним виконанням ДП “НАЕК “Енергоатом” своїх зобов'язань з своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні.
Представник відповідача під час судового розгляду спору та у наданому відзиві просить відмовити в задоволенні позовних вимог; у разі ухвалення рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог зменшити на 90% розмір сум відсотків річних та втрат від інфляції; у разі ухвалення рішення про часткове або повне задоволення позовних вимог надати відповідачу відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 6 календарних місяців з моменту його ухвалення.
Наголошує, що позивачем безпідставно нараховано 3% річних замість передбачених у договорі 0,3% річних. Окрім того, при здійсненні нарахувань відсотків річних та втрат від інфляції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.09.2020 року у справі №918/631/19, від 26.06.2020 року у справі №905/21/19, та від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19.
Зазначає, що відповідач не мав можливості виконати свої зобов'язання у зв'язку з вкрай важким фінансовим становищем, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей відповідача, а саме Запорізької АЕС. Так, відповідач є оператором чотирьох діючих атомний електростанцій України та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Отже, виконуючи функції експлуатуючої організації атомних електростанцій відповідач зобов'язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок.
Окрім того, відповідач з початку роботи нової моделі ринку електричної енергії виконує спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільного інтересу, що передбачає значне фінансове навантаження на відповідача. До того ж, останнім не отримано компенсації за виконання вказаних функцій, передбаченої чинним законодавством, з чого станом на сьогодні заборгованість перед відповідачем за реалізовану електроенергію складає 23594,12 млн грн.
Звертає увагу на лист ТПП від 28.02.2022 року, у якому ТПП засвідчила форс - мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України з 24.02.2022 року до її офіційного закінчення. У вказаних умовах за період 2022 року відповідач мав чистий збиток в розмірі 12,4 млрд грн., у склад яких входить також 6279487000,00 грн. збитку ВП Хмельницької АЕС.
Вважає, що примусове стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції становить загрозу техногенної та екологічної катастроф загальнодержавного масштабу, дефіциту електроенергії, зростанням її вартості, що загрожує забезпеченню соціальної спрямованості економіки України, а також суверенітету та економічній безпеці держави.
Також з огляду на зазначені вище обставини, наявну фактичну ситуацію, що склалася у сфері енергосистеми України, з метою забезпечення енергетичної безпеки країни, захисту інтересів населення, вважає, що наявні передбачені чинним законодавством підстави для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідачу за прострочення оплати поставленого товару, відповідно до статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України. При цьому зауважує, що відсутні докази, які б підтверджували факт заподіяння позивачу будь-яких збитків або шкоди у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого за договором товару. Наголошує також на простроченні зі сторони позивача строків поставки товару.
З приводу відстрочення виконання рішення стверджує про існування об'єктивних та незалежних від відповідача обставин, які були зазначені у відзиві та які підтверджують відсутність реальної можливості здійснити своєчасну оплату вартості поставленого товару за договором, укладеним із позивачем, та виконати рішення суду у разі задоволення судом повністю чи частково позовних вимог, що відповідно до ст. 239 ГПК України є підставою для відстрочення виконання рішення суду. Вважає, що ухвалення судом відстрочення виконання рішення суду про стягнення з відповідача грошових коштів буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти тверджень відповідача. Так, просить не враховувати п. 8.4. договору щодо встановлення 0,3% річних, позаяк вважає вказаний розмір несправедливим. Доводи відповідача щодо неможливості здійснити розрахунок за поставлений товар, на переконання позивача, не є такими, які можуть свідчити про звільнення від обов'язку з оплати за товар. Зазначає також про необґрунтованість доводів в частині наявності форс-мажорних обставин, просить не відстрочувати виконання рішення суду та вважає неможливим зменшення відсотків річних та втрат від інфляції, оскільки вони не носять характер штрафних санкцій.
1.2. Щодо зустрічного позову.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 17099,31 грн. штрафних санкцій, з яких 9182,98 грн. пені та 7916,33 грн. штрафу за прострочення поставки товару з 20.06.2023 року по 19.12.2023 року включно за договором від 21.03.2023 року №53-124-01-23-19646. Вимоги мотивує тим, що ТОВ «Прайм Ріелті» здійснив поставку частини товару з простроченнями, та частину не поставив взагалі, що є підставою для застосування передбачених договором штрафних санкцій.
Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача під час судового розгляду та у заяві від 18.01.2024 року визнає позовні вимоги зустрічного позову в повному обсязі.
2. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.12.2023 року відкрито провадження у справі №924/1326/23 та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 08.01.2024 року прийнято зустрічну позовну заяву державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті", м. Запоріжжя про стягнення 17099,31 грн штрафних санкцій. Об'єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі № 924/1326/23, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.01.2024 року задоволено заяву АТ “Енергоатом” від 18.01.2024 року про заміну сторони їх правонаступником. Замінено відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом у справі №924/1326/23 з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл. м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд 20, 30100, код ЄДРПОУ 21313677) на його правонаступника - акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл. м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд 20, 30100, код ЄДРПОУ 21313677).
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 15.03.2024 року заяву ТОВ "Прайм Ріелті" про збільшення позовних вимог від 21.02.2024 року залишено без розгляду.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
21.03.2023 року між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Ріелті» (далі - постачальник) укладено договір поставки №53-124-01-23-19646 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначені в специфікації № 1 до цієї угоди, та є невід'ємною її частиною.
Предметом поставки по даному договору є товар: (код ДК 14810000-2 Абразивні вироби) (п. 1.2 Договору).
Згідно з пунктами 3.1. та 3.2 Договору строк поставки товару становить 90 днів з дати укладення сторонами договору. Поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок позивача на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2020 року на складі вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство» склад №6, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100.
Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем (п. 3.5 договору).
За умовами п.п. 4.1 - 4.3 Договору ціна товару становить 1434054,00 грн. разом з ПДВ. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по зазначеній угоді визначається специфікацією № 1. До ціни товару включена вартість упакування, маркування, тари, страхування, доставка до складу вантажоотримувача, витрати пов'язані з виготовленням, випробуваннями, прийманням товару.
Відповідно до пунктів 5.1 та 5.3 Договору оплата за поставлений товар здійснюється підприємством шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 “Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії”. Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.
Відповідно до пунктів 7.1 та 7.5 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», не вважається форс-мажорною обставиною.
Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за Договором, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 5 днів з моменту їх настання або припинення.
Згідно з пунктом 8.1 Договору у разі невиконання бо неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.
За порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додаткового сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (п. 8.2. договору).
У випадку порушення строків оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми. (п. 8.4 договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 11.1 договору).
У специфікації до договору погоджено поставку товару на суму 1434054,00 грн. з ПДВ. У додатку №2 до договору погоджено технічну специфікацію.
Договір та специфікації підписані сторонами та скріплені їхніми печатками.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних №19 від 31.03.2023 року на суму 135802,80 грн., №21 від 11.04.2023 року на суму 381344,40 грн., №35 від 30.04.2023 року на суму 364514,40 грн., №203 від 26.05.2023 року на суму 187200,00 грн., №188 від 31.05.2023 року на суму 252102,00 грн., №1014 від 14.08.2023 року на суму 70825,20 грн., №1733 від 05.10.2023 року на суму 33985,20 грн. На загальну суму 1425774 грн.
Відповідачем 07.04.2023 року видано ярлик на товар, поставлений за видатковою накладною №19 від 31.03.2023 року на суму 135802,80 грн.; 19.04.2023 року - на товар, поставлений за ВН №21 від 11.04.2023 року на суму 381344,40 грн.; 16.05.2023 року на товар, поставлений за ВН №35 від 30.04.2023 року на суму 364514,40 грн.; 30.05.2023 року на товар, поставлений за ВН №203 від 16.05.2023 року на суму 187200,00 грн.; 06.06.2023 року на товар, поставлений за ВН №188 від 31.05.2023 року на суму 252102,00 грн.; 18.08.2023 року на товар, поставлений за ВН №1014 від 14.08.2023 року на суму 70825,20 грн.; та 11.10.2023 року на товар, поставлений за ВН №1733 від 05.10.2023 року на суму 33985,20 грн.
Позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією від 01.08.2023 року, у якій просить сплатити заборгованість за поставлену продукцію в сумі 1320963 грн.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом із претензією від 12.09.2023 року щодо до поставки товару за договором та сплати штрафних санкцій в сумі 15404,26 грн.
Невиконанням сторонами вимог претензій в добровільному порядку мало наслідком звернення до суду з первісним та зустрічними позовами.
У матеріали справи відповідачем за первісним позовом надано: лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, згідно з яким Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); повідомлення про зупинення Запорізької АЕС; звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ВП "Хмельницька АЕС" та ДП «НАЕК «Енергоатом» за 2022 рік; розшифровку витрат на збут по ДП НАЕК “Енергоатом” за 2022 рік; довідку щодо реалізації електричної енергії ДП “Гарантований покупець” по постанові КМУ від 05.05.2019 року №483 за період з 01.07.2019 року по 30.11.2021 року.
4. Позиція суду.
4.1. Щодо первісного позову.
Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи стверджується, що 21.03.2023 року між сторонами у справі укладено договір поставки №53-124-01-23-19646, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу в передбачені цим договором строки товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, кількістю, ціною та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1.
У специфікації №1 до договору сторони визначили, зокрема найменування, кількість, загальну вартість товару на суму 1434054,00 грн. з ПДВ.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У підтвердження поставки товару за договором на загальну суму 1425774, 00 грн. позивачем надано підписані сторонами видаткові накладні №19 від 31.03.2023 року на суму 135802,80 грн., №21 від 11.04.2023 року на суму 381344,40 грн., №35 від 30.04.2023 року на суму 364514,40 грн., №203 від 26.05.2023 року на суму 187200,00 грн., №188 від 31.05.2023 року на суму 252102,00 грн., №1014 від 14.08.2023 року на суму 70825,20 грн., №1733 від 05.10.2023 року на суму 33985,20 грн.
Факт поставки також не заперечується відповідачем.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).
Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару визначений п. 5.1 договору. Так, оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 “Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії”.
Судом встановлено, що відповідачем 07.04.2023 року видано ярлик на товар, поставлений за видатковою накладною №19 від 31.03.2023 року на суму 135802,80 грн., відтак граничний строк оплати товару - 06.06.2023 року;
19.04.2023 року видано ярлик на товар, поставлений за ВН №21 від 11.04.2023 року на суму 381344,40 грн., тому граничний строк оплати товару - 19.06.2023 року (60-тий календарний день припадає на 18.06.2023 року, який є неділею, тому переноситься на наступний за ним робочий день);
16.05.2023 року видано ярлик на товар, поставлений за ВН №35 від 30.04.2023 року на суму 364514,40 грн., тому граничний строк оплати - 17.07.2023 року (60-тий календарний день припадає на 15.07.2023 року, який є суботою, тому переноситься на наступний за ним робочий день);
30.05.2023 року видано ярлик на товар, поставлений за ВН №203 від 26.05.2023 року на суму 187200,00 грн., тому граничним строком оплати за товар є на 31.07.2023 року (60-тий календарний день припадає на 29.07.2023 року, який є суботою, тому переноситься на наступний за ним робочий день);
06.06.2023 року видано ярлик на товар, поставлений за ВН №188 від 31.05.2023 року на суму 252102,00 грн., тому граничний строк оплати товару - 07.08.2023 року (60-тий календарний день припадає на 05.08.2023 року, який є суботою, тому переноситься на наступний за ним робочий день);
18.08.2023 року на товар, поставлений за ВН №1014 від 14.08.2023 року на суму 70825,20 грн., тому граничний строк оплати за товар є 17.10.2023 року; 11.10.2023 року видано ярлик на товар, поставлений за ВН №1733 від 05.10.2023 року на суму 33985,20 грн., тому граничним строком оплати за товар є 11.12.2023 року (60-тий календарний день припадає на 10.12.2023 року, який є неділею, тому переноситься на наступний за ним робочий день).
Проте, відповідачем не проведено розрахунків за поставлений позивачем товар, що також не заперечується АТ «Енергоатом» в особі філії «ВП «Хмельницька АЕС». Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1425774,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно посилань відповідача на військову агресію російської федерації проти України в обґрунтування підстав неможливості виконання свого грошового зобов'язання перед позивачем, суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Суд враховує, що станом на момент укладення договору воєнний стан у зв'язку з військовою агресією був вже запроваджений, а тому це не було непередбачуваною обставиною для його сторін, зокрема, для відповідача, який повинен був усвідомлювати можливі наслідки укладення вказаного правочину під час дії воєнного стану.
Відтак, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану, унеможливлює виконання конкретного договору.
Стосовно доводів відповідача про несвоєчасність виконання перед ним грошових зобов'язань його контрагентами, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, невиконання контрагентами боржника свого обов'язку не є обставиною, яка звільняє боржника від відповідальності.
З приводу посилань відповідача на триваюче скрутне фінансове становище (на підтвердження чого надано звітні сукупні доходи 2022 року) суд враховує, що договір був укладений вже в 2023 році, а тому відповідач вже був обізнаний про такий фінансовий стан підприємства та мав передбачити ризики, укладаючи спірний договір з позивачем.
Відтак, судом не встановлено та відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про можливість невиконання ним своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути 3% річних та втрати від інфляції згідно поданих розрахунків.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 8.4 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми.
Таким чином сторони, добровільно погодивши в договорі інший розмір процентів, ніж той, який передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, діяли відповідно до власного волевиявлення, тому у суду відсутні підстави не брати до уваги пункт 8.4. договору, з огляду на що нарахування відсотків річних в розмірі 3% є безпідставним.
Відповідно до вимог статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Судом здійснено наступний перерахунок 0,3 % річних у ІПС “Законодавство” з урахуванням викладених вище строків оплати та визначених позивачем періодів та сум заборгованості: з 07.06.2023 року по 19.12.2023 року на суму 135802,80 грн. = 218,77 грн.; з 20.06.2023 року по 19.12.2023 року на суму 381344,40 грн. = 573,58 грн.; з 18.08.2023 року по 19.12.2023 року на суму 364514,40 грн. = 464,38 грн.; з 01.08.2023 року по 19.12.2023 року на суму 187200,00 грн. = 216,95 грн.; з 08.08.2023 року по 19.12.2023 року на суму 252102,00 грн. = 277,66 грн.; з 18.10.2023 року по 19.12.2023 року на суму 70825,20 грн. = 71,60 грн.
Загальна сума 0,3% річних становить 1822,94 грн., в стягненні 16170,02 грн. процентів річних слід відмовити.
З приводу нарахування втрат від інфляції судом враховується наступне.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 р. у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України.
В наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.".
Відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).
Судом перевірено розрахунок позивача у ІПС “Законодавство” та встановлено, що він відповідає вищенаведеній методиці та позивачем вірно нараховано 4239,39 грн. втрат від інфляції.
Щодо контрохрахунку відповідача суд зауважує, що ним здійснено нарахування на заборгованість за видатковою накладною №21 від 11.04.2023 року, проте, позивач взагалі не заявляє про стягнення інфляційних втрат за вказаною накладною, що є правом останнього та не свідчить про переривання суцільного періоду нарахування.
Відповідач просить у випадку ухвалення судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог зменшити розмір відсотків річних та інфляційних втрат.
З приводу наведеного судом приймається до уваги наступне.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2023 року у справі №910/15411/21 вирішував питання щодо можливості звільнення або зменшення розміру інфляційних витрат. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
При цьому, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Оскільки стягнення втрат від інфляції спрямоване на те, щоб боржник сплачував кредитору грошові кошти тієї ж цінності на момент, коли такі кошти мали були сплачені, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру втрат від інфляції.
В частині зменшення відсотків річних суд зауважує, що такі нарахування є незначними та встановлені у розмірі 0,3%, тому суд відмовляє також у задоволенні клопотання відповідача про зменшення відсотків річних.
При цьому, з приводу посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів, які би підтверджували факт заподіяння йому збитків у зв'язку із несвоєчасною оплатою поставленого товару, суд враховує, що на позивача у справі не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань. Шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання, презюмується (її не треба доводити), що узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1425774,00 грн. основного боргу, 4239,39 грн. втрат від інфляції та 1822,94 грн. 0,3% річних. В стягненні 16170,02 грн. процентів річних суд відмовляє.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
4.2. Щодо зустрічного позову.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, за положеннями п. 3.1. договору строк поставки товару становить 90 днів з дати укладення сторонами цього договору. Тобто, у строк до 19.06.2023 року відповідач за зустрічним позовом зобов'язався поставити позивачу за зустрічним позовом товар на загальну суму 1434054 грн. з ПДВ.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 ЦК України визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
У п. 8.2. сторони погодили, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додаткового сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі №922/2220/19, від 17.09.2020 у справі №922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі №910/1972/20.
При цьому, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами 2 та 4 ст. 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, а також, приписами ст. 546 ЦК України та ст. 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки, згідно ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 .
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем за зустрічним позовом, що у строк до 19.06.2023 року останнім не здійснено поставку всього товару. Дослідивши здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені та штрафу, судом встановлено, що він є арифметично вірним, з врахуванням підписання 09.10.2023 року видаткової накладної №1733 від 05.10.2023 року, що згідно п. 3.5. договору вважається датою поставки. Окрім того, зустрічні позовні вимоги визнаються відповідачем за зустрічним позовом.
Таким чином, зустрічний позов акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"", м. Нетішин Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті", м. Запоріжжя про стягнення 17 099,31 грн штрафних санкцій, підлягає задоволенню в повному обсязі.
При розподілі судових витрат за зустрічним позовом судом приймається до уваги визнання позову відповідачем за зустрічним позовом, тому з ТОВ «Прайм Ріелті» на користь позивача слід стягнути 1 211,2 грн. судового збору. 1211,2 грн. може бути повернуто з державного бюджету позивачу за зустрічним позовом на підставі клопотання останнього.
Щодо відстрочення виконання судового рішення за первісним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою відстрочки та розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).
З аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу.
Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, і такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
В обґрунтування неможливості виконання зобов'язань перед позивачем відповідач посилається на ті ж обставини, якими обґрунтоване клопотання про зменшення відсотків річних та інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню, зокрема, наявність значної заборгованості за електроенергію перед відповідачем та його важкий фінансовий стан, введення в Україні воєнного стану тощо.
Суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.
Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа “Бурдов проти росії” від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа “Горнсбі проти Греції” від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною.
Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.
Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст. ст. 73-80 ГПК України.
Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду на 6 місяців та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через шість місяців) виконати рішення у цій справі.
Суд також бере до уваги, що майже вся частина коштів, заявлених позивачем до стягнення у даній справі, є основним боргом та втратами від інфляції і позивач розраховує на отримання цих коштів для здійснення своєї господарської діяльності, що, у свою чергу, впливає і на його фінансовий стан.
Так, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93).
Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
З огляду на вищевикладене, матеріальні інтереси обох сторін та беручи до уваги недоведення відповідачем достатніми доказами неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду та винятковості випадку, з яким процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №924/1326/23.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою про відстрочення, розстрочення виконання рішення суду за наявності доказів існування підстав для відстрочення, розстрочення виконання рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті", м. Запоріжжя до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 1 425 774,00 грн. заборгованості за договором поставки №53-124-01-23-19646 від 21.03.2023 року, 17 992,96 грн. 3% річних та 4 239,39 грн. інфляційних збитків, задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті» (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 63, код 33320024) 1425774,00 грн. (один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят чотири грн. 00 коп.) основного боргу, 4239,39 грн. (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять грн. 39 коп.) втрат від інфляції, 1822,94 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять дві грн. 94 коп.) 0,3% річних, 21477,54 грн. ( двадцять одну тисячу чотириста сімдесят сім грн. 54 коп.) витрат на оплату судового збору.
Видати наказ.
В стягненні 16 170,02 грн. процентів річних відмовити.
Зустрічний позов акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"", м. Нетішин Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті", м. Запоріжжя про стягнення 17 099,31 грн. штрафних санкцій задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті» (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 63, код 33320024) на користь акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код 21313677) 9182,98 грн. (дев'ять тисяч сто вісімдесят дві грн. 98 коп.) пені, 7916,33 грн. (сім тисяч дев'ятсот шістнадцять грн. 33 коп.) штрафу, 1211,2 грн. (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.) витрат на оплату судового збору.
Видати наказ.
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про відстрочення виконання судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18.03.2024 року
Суддя М.В. Музика
Вебадреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети