Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
12.03.2024м. ХарківСправа № 922/831/23 (638/2126/23)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Комунального підприємства "Жилкомсервіс"(61052, м.Харків, вул.Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793)
про визнання незаконним та скасування наказу в межах справи про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс"
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 ;
представника позивача - адвокатки Світличної Я.О.;
представника відповідача - адвоката Виноградова В.О.
15 грудня 2023 року адвокатка Світлична Я.О. звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова в інтересах ОСОБА_1 з позовом про визнання незаконним і скасування наказу про призупинення трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 є працівником КП «Жилкомсервіс», зокрема, працює на посаді майстра дільниці №3 Шевченківського району міста Харкова. Як вказує представник позивача, під час воєнних дій у місті ОСОБА_1 нікуди не виїжджала, а продовжувала працювати, але заробітну плату отримувала нерегулярно та не в повному обсязі. Враховуючи вищевикладені обставини нерегулярної виплати заробітної плати, позивачка звернулась з письмовою заявою до КП «Жилкомсервіс», натомість, 15.12.2022 Наказом директора Комунального підприємства "Жилкомсервіс"№1512-1/1 було призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , майстра дільниці №3 Шевченківського району, з 16 грудня 2022 року до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану. Позивачка та її представник вважають цей наказ таким, що виданий незаконно, оскільки КП «Жилкомсервіс» повністю працює в цей час, веде господарську діяльність, виставляє жителям міста квитанції на оплату та отримує кошти на свої рахунки. Тобто, як вказує представник позивача, і підприємство має змогу забезпечити робітників роботою, і робітники цю роботу виконують. Крім того, представник позивача зазначає, що в самому наказі взагалі не вказано, в чому причина призупинення договору саме з позивачем, в чому полягає неможливість надання їй роботи чи неможливість виконання роботи позивачем.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.04.23 провадження у справі було відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.05.2023 до Дзержинського районного суду м. Харкова від представника позивача надійшло клопотання (вх.№17468) про долучення документів до матеріалів справи разом із клопотанням про витребування доказів.
22.05.2023 до Дзержинського районного суду м. Харкова від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3362), в якому останній не погоджується з позовними вимогами у даній справі в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд передати справу за підсудністю до Господарського суду Харківської області для її розгляду у межах справи №922/831/23 про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс". Обґрунтовуючи свої заперечення представник відповідача вказує, що підставами для вжиття такого обмеження трудових прав як призупинення дії трудового договору є наявність двох факторів: 1) введення воєнного стану на території України; 2) внаслідок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України КП «Жилкомсервіс» зазнало зниження доходів, що мало наслідком, як стверджує відповідач, неможливості в повному обсязі виконувати господарські зобов'язання та зобов'язання з виплати заробітної плати. Крім того, на думку відповідача, доказом наявності економічних чинників, які не дозволяють забезпечити працівників роботою, яку вони виконували раніше є те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі №922/831/23 про банкрутство КП " Жилкомсервіс".
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.07.2023 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Виноградова В.О. Постановлено закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Світличної Яни Олексіївни до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про визнання незаконним і скасування наказу про призупинення трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції 18 липня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокатка - Світлична Я.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просила скасувати ухвалу та справу направити для продовження розгляду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 18.10.2023 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокатки Світличної Яни Олексіївни задоволено. Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 липня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2023 матеріали справи за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвокатки Світличної Яни Олексіївни до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору передано на розгляд Господарського суду Харківської області.
15.12.2023 матеріали справи №638/2126/23 надійшли до Господарського суду Харківської області.
Суд зазначив, що в межах справи №922/831/23 ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (код ЄДРПОУ 34467793), визнано вимоги ініціюючого кредитора - ФОП ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" у розмірі 1399068,89 грн основного боргу та 26840,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном КП "Жилкомсервіс", призначено розпорядником майна КП "Жилкомсервіс" арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича, призначено попереднє засідання суду.
24.03.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" за № 70274.
Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 5313/23 від 15.12.2023) передана на розгляд головуючому судді Усатому В.О.
Частиною 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи, що провадження у справі було відкрито ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.04.2023, ухвалою суду від 20.12.2023 позовну заяву (вх.№5313/23 від 15.12.2023) ОСОБА_1 залишено без руху після відкриття провадження. Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення відповідних недоліків.
25.12.2023 до суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2023 надійшло клопотання (вх.№35406) з додатками.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи з урахуванням клопотання (вх.№35406 від 25.12.2023) з додатками, суд встановив, що позовну заяву подано з додержанням вимог статей 20, 162-164, 172 ГПК України.
Частиною 14 статті 32 ГПК України встановлено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 29 грудня 2023 року прийнято справу № 638/2126/23 до розгляду в межах справи № 922/831/23 про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс". Повторно розпочато розгляд справи № 922/831/23 (638/2126/23) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.01.2024 о 12:50 год. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. Відповідачу, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Докази надіслання відзиву іншій стороні надати суду. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив іншій стороні надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечення іншій стороні надати суду. Роз'яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-167 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.
В судове засідання 25.01.2024 прибули позивач та його представник, які наполягали на задоволенні позовних вимог.
В судове засідання 25.01.2024 прибув представник відповідача, який проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.
В судовому засіданні 25.01.2024 оголошено перерву на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України на 26.02.2024 о 15:30 год.
В судове засідання 26.02.2024 учасники справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. До ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 26.02.2024 позивачу в порядку ст.ст. 161, 169 ГПК Україну у строк до 09.03.2024 включно постановлено подати до суду належним чином завірену копію трудової книжки . Відповідачу в порядку ст.ст. 161, 169 ГПК Україну у строк до 09.03.2024 включно постановлено подати до суду додаткові пояснення щодо:
- фактичного здійснення (або призупинення) своєї діяльності КП «Жилкомсервіс» та безпосередньо дільницею №3 Шевченківського району станом на 15.12.2022 року і по теперішній час;
- причин призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ;
- причин неможливості КП «Жилкомсервіс» надати роботу працівнику - ОСОБА_1 ;
- причин неможливості (якщо такі є) з 15.12.2022 і по теперішній час працівником ОСОБА_1 виконувати роботу майстра дільниці №3 Шевченківського району відповідно до трудового договору;
- довідку про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 ;
- контррозрахунок на розрахунок позивача щодо виплати середнього заробітку.
Відкладено розгляд справи по суті на "12" березня 2024 р. о 13:30 год.
29.02.2024 до суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2024 надійшла заява з додатком у вигляді копії трудової книжки позивача (вх.№5562).
12.03.2024 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№6725), в яких останній, крім іншого, вказує, що у зв'язку з скрутним фінансовим становищем на підприємстві була проведена оптимізація виробничого процесу, внаслідок якої на дільниці № З КП «Жилкомсервіс» були залишені лише необхідні спеціалісти, що мають відповідну освіту, а саме: керівник дільниці; два бухгалтери; Інженер І категорії. Посада майстра дільниці (на дільниці № 3), на теперішній час, на думку відповідача, є незатребувана. Освіта у Архипової К.І. (закінчила ХНУВС за спеціальністю «психологія», та здобула кваліфікацію «практична психологія»), для виконання іншої роботи, на думку відповідача, відсутня. Наведене у своїй сукупності, як вказує відповідач, з огляду на проведену оптимізацію виробничого процесу, спричинену повномасштабною військовою агресією, свідчить як про відсутність можливості у КП «Жилкомсервіс» надати роботу Архиповій К.І., так і про відсутність можливості ОСОБА_1 виконувати роботу.
В судове засідання 12.03.2024 прибули позивач та його представник, які наполягали на задоволенні позовних вимог. Крім того, в судовому засіданні 12.03.2024 представник позивача просила суд залишити клопотання останньої про витребування доказів без розгляду, у зв'язку з чим останньою було подано до канцелярії суду відповідну заяву (вх.№6779 від 12.03.2024).
З приводу залишення заяви представника позивача про витребування доказів без розгляду, суд зазначає, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, у тому числі і заяви і клопотання про залишення без розгляду чи відмову від раніше поданих заяв і клопотань (п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд вирішив в судовому засіданні 12.03.2024 залишити заяву представника позивача про витребування доказів без розгляду, про що постановив протокольну ухвалу, яка зафіксована секретарем судового засідання в протоколі судового засідання.
Крім того, в судове засідання 12.03.2024 прибув представник відповідача, який проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. На запитання суду з приводу відмінності зазначеної у довідці про розмір середньоденної заробітної плати суми нарахованої позивачу заробітної плати за жовтень 2022 (вх.№6725 від 12.03.2024) з сумою нарахованою позивачу заробітної плати за жовтень 2022 зазначеної у листі-відповіді КП «Жилкомсервіс» (т. 1 а.с. 20-21) та роздруківці по заробітній платі позивача за жовтень 2022 (т.1. а.с. 22) (яка не ставилась під сумнів відповідачем) представник КП «Жилкомсервіс» відповіді не надав, а в додаткових пояснення(вх.№6725 від 12.03.2024) зазначене не обґрунтовано .
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.
Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними.
Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 "Пономарьов проти України", сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Поряд із цим, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, для надання можливості сторонам висловити свою правову позицію щодо позовних вимог та встановлення істини у даній справі, суд був вимушений з об'єктивних причин вийти за межі строку, встановленого статтею 248 ГПК України, який у даному випадку не є розумним для розгляду даної справи.
При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, та судом під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
ОСОБА_1 Наказом №0328/1 призначена на посаду майстра дільниці №3 Шевченківського району міста Харкова, що підтверджується відомостями з трудової книжки позивача.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
До позовної заяви позивачем долучено заяву останньої адресовану директору КП «Жилкомсервіс» від 15.12.2023 щодо необхідності здійснення перевірки нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 (т.1 а.с. 10).
15.12.2022 Наказом директора Комунального підприємства "Жилкомсервіс" №1512-1/1 призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , майстра дільниці №3 Шевченківського району, з 16 грудня 2022 року до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану (т.1. а.с. 9).
Не погодившись з вказаним наказом, ОСОБА_1 20.12.2023 звернулась із скаргою до Головного управління Держпраці у Харківській області (т.1. а.с. 11-12).
Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби у Харківській області надало відповідь на вищезазначену скаргу позивача ( на Вх №А-122/пнс/-22 від 22.12.2022) ( т. 1 а.с. 13-14).
Крім того, в матеріалах справи наявний лист-відповідь КП "Жилкомсервіс" на звернення ОСОБА_1 №2880/210705 від 28.12.2022 щодо здійснення перевірки нарахування та виплати заробітної плати позивачу, в якому повідомлено про нараховану та виплачену заробітну плату протягом 2022 року (т. 1 а.с. 20-21).
Також, в підтвердження позовних вимог, позивачем долучено до матеріалів справи роздруківки по заробітній платі ОСОБА_1 за 2022 рік та квитанції в підтвердження не зупинення діяльності на дільниці працевлаштування позивачки, виставлені КП «Жилкомсервіс» за різними адресами на території обслуговування дільниці №3 .
Відповідачем в підтвердження зазначених у відзиві та додаткових поясненнях обставин долучено до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс".
Інших належних та допустимих доказів відповідачем в підтвердження своєї правової позиції та доводів, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України, серед іншого визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 2136-ІХ (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов'язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім'я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.
У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов'язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як зазначено у постанові Верховного суду №904/1103/20 від 01.12.2020 "17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категоріїв стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 працює в Комунальному підприємстві "Жилкомсервіс" на посаді майстра дільниці №3 Шевченківського району м. Харкова.
Призупиняючи дію трудового договору з позивачем на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ, відповідач виходив з "відсутності можливості надавати і виконувати роботу ".
Разом з тим судом встановлено, що позивач мала можливість та бажання виконувати роботу на час винесення оспорюваного наказу, що підтверджується, крім іншого, намаганням позивача відновити порушено право останньої шляхом звернення зі скаргою до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби у Харківській області.
Доказів в підтвердження відсутності можливість виконувати роботу позивачем на час винесення оспорюваного наказу суду не надано.
Крім того, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу в підтвердження правової позиції відповідача, викладеної у відзиві та додаткових поясненнях, зокрема, доказів в підтвердження відсутності можливості надавати роботу позивачу.
Таким чином, суд вважає, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки в суді відповідач не довів з наданням належних та допустимих доказів факту неможливості надання роботи позивачу у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в свою чергу позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона могла та бажала виконувати свою роботу, мала таку можливість, обставин відсутності можливості виконувати роботу позивачем в цій справі не встановлено.
Крім того, суд зазначає, що обставина відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" не свідчить про неможливість відповідача забезпечити позивача, яка обіймала посаду майстра дільниці №3 Шевченківського району м. Харкова, роботою.
Інші доводи відповідача до уваги судом не беруться, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.
Призупинення трудового договору з працівником відповідно до положень статті 13 Закону України №2136-ІХ від 15 березня 2022 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» хоча і не припиняє трудових відносин і не є звільненням у розумінні положень КЗпП України, проте фактично позбавляє працівника роботи і належного йому заробітку, який би він отримав, коли б працював на своєму робочому місці чи виконував покладені на нього трудові обов'язки.
Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
Суд вважає доведеним розрахунок середньоденної заробітної плати у розмірі 588,28 грн представника позивача, оскільки відповідачем не спростовано належним чином ні в додаткових поясненнях, ні в судовому засіданні 12.03.2024 відмінності зазначеної у довідці КП «Жилкомсервіс» про розмір середньоденної заробітної плати суми нарахованої позивачу заробітної плати за жовтень 2022 (вх.№6725 від 12.03.2024) з сумою нарахованою позивачу заробітної плати за жовтень 2022 зазначеної у листі КП «Жилкомсервіс» (т. 1 а.с. 20-21) та роздруківці по заробітній платі позивача за жовтень 2022 (т.1. а.с. 22), яка не ставилась під сумнів відповідачем.
У даному випадку, керуючись принципом верховенства права, змагальності сторін у судовому процесі, з метою відновлення порушених трудових прав позивача, установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суд покладає на відповідача обов'язок відшкодувати їй середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі - за період з 16 грудня 2022 року по день фактичного допуску до роботи як оплату за час вимушеного прогулу, виходячи з суми 588,28 грн. за кожен день.
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовну заяву задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати Наказ директора Комунального підприємства "Жилкомсервіс" №1512-1/1 від 15.12.2022 про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 , майстра дільниці №3 Шевченківського району.
Зобов'язати Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" (61052, м.Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793) нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 16 грудня 2022 року по день фактичного допуску до роботи як оплату за час вимушеного прогулу, виходячи з суми 588,28 грн. за кожен день.
Стягнути з Комунального підприємства "Жилкомсервіс"(61052, м.Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5905,00 грн.
Видати накази після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2024.
Суддя В.О. Усатий