вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" березня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/102/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк "Львів"
до відповідача-1:Фізичної особи - підприємця Чугая Ігоря Михайловича,
до відрповідача-2: ОСОБА_1 ,
до відповідача-3: ОСОБА_2
про солідарне стягнення 1 363 895,38 грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача -2: не з'явився,
від відповідача-3: не з'явився,
У січні 2024 року Акціонерне товариство Акціонерно - комерційний банк "Львів" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Чугая Ігоря Михайловича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення 1 363 895,38 грн, з яких: 928 090,49 грн основного боргу та 109 210,46 грн заборгованості за процентами за додатковим договором № 193/В/2022-1 від 30.05.2022 та 281 289,56 грн основного боргу та 45 204,87 грн заборгованості за процентами за додатковим договором № 193/В/2022-2 від 16.09.2022 до Генерального договору № 193/В/2022-2 від 30.05.2022, а також про звернення стягнення на предмет застави.
Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідачів.
Згідно із позовною заявою, 30.05.2022 між позивачем (АТ АКБ «Львів», банк) та відповідачем (позичальник) укладено Генеральний договір №193/В/2022, відповідно до умов якого банк зобов'язався відкрити позичальнику максимальний ліміт заборгованості (кредитування) в розмірі 3 000 000,00 грн зі строком дії включно до 29.05.2032. У подальшому між банком та позичальником укладено додатковий договір № 193/В/2022-1 від 30.05.2022 про надання кредиту до Генерального договору №193/В/2022 від 30.05.2022 (кредитний договір - 1), за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 1 300 000,00 грн із процентною ставкою 19,0% річних та з кінцевою датою повернення - 29.10.2024, а 16.09.2022 між банком та позичальником укладено додатковий договір № 193/В/2022-2 про надання кредиту до Генерального договору №193/В/2022 від 30.05.2022 (кредитний договір -2), за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 500 000,00 грн із процентною ставкою 29,9% річних та з кінцевою датою повернення - 15.09.2025. Прийняті на себе зобов'язання за кредитними договорами банк виконав, перерахувавши позичальнику кошти в розмірі 1 800 000,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами № 988656 від 30.05.2022 та № 570447 від 16.09.2022. Станом на 16.01.2024 заборгованість відповідача-1 за кредитним договором - 1 становить 1 037 300,95 грн, з яких: 928 090,49 грн основного боргу та 109 210,46 грн заборгованості за процентами, а за кредитним договором - 2 - 326 594,43 грн, з яких: 281 389,56 грн основного боргу та 45 204,87 грн заборгованості за процентами. Крім того, між позивачем та відповідачем-2 в забезпечення виконання умов договору від 30.05.2022 укладено договір поруки, за яким поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Також 05.06.2023 в забезпечення виконання вимог за додатковим договором між позивачем та відповідачем - 3 (майновий поручитель) укладено договір застави майна №193/В/2022 - ТЗ, за яким в заставу передано трактор колісний JOHN DEERE 3650A, 1993 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 . Зважаючи, що відповідачі своїх зобов'язань за додатковими договорами не виконали, відтак позивач просить суд солідарно стягнути з них 1 363 895,38 грн, а також звернути стягнення на предмет застави.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 193, 222, 345, 346 ГК України, ст. 525, 526, 530, 543, 554, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу» .
Відповідачі відзиву у строки і порядку, визначені ГПК України та ухвалою суду від 01.02.2024, не надали, відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.
При цьому суд зазначає, що ухвала суду направлялася ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , а також ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_2 . Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їхнього розгляду.
Ухвалою суду від 01.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 04.03.2024.
Частинами 6, 7 ст. 176 ГПК України передбачено, що у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
У зв'язку з тим, що відповідачем-2 та відповідачем -3 у справі № 918/102/24 є фізичні особи, що не є підприємцями, Господарський суд Рівненської області 22.02.2024 звернувся до Управління Державної міграційної служби у Рівненській області з проханням надати у п'ятиденний строк з дня отримання звернення суду інформацію про місце проживання (перебування) фізичних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
01.03.2024 з Управління Державної міграційної служби у Рівненській області надійшла інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а також ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 04.03.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 18.03.2024.
У позовній заяві представник позивача просив суд проводити розгляд справи у відсутності представника позивача на підставі наявних матеріалів справи.
Інших заяв та клопотань не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
30.05.2022 між позивачем (банк) та відповідачем-1 (позичальник) укладено Генеральний договір №193/В/2022 (генеральний договір), за п. 1.1., 1.2. якого банк зобов'язується встановити позичальнику максимальний ліміт заборгованості (кредитування), в межах якого надавати йому кредити, овердрафти, гарантії, відкривати кредитні лінії (кредити) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов'язується виконувати свої обов'язки по поверненню кредитів, в тому числі по сплаті процентів, комісії за користування ними, а також інших платежів, передбачених цим договором та додатковими договорами до нього. Конкретні умови кредитування, зокрема: тип кредиту, сума, валюта, процентна ставка, комісія, порядок видачі кредиту, строк повернення, цільове призначення кредиту, визначаються додатковими договорами, що укладаються між сторонами, та є невід'ємною частиною цього договору. Додаткові договори не повинні суперечити загальним та граничним умовам, що визначені цим договором.
За змістом п. 2.1., 2.2. Генерального договору банк здійснює кредитування за цим договором на таких умовах: максимальний ліміт заборгованості та валюта кредитування - 3 000 000,00 грн, строк дії включно до 29.05.2032 (120 місяців). У цьому пункті та подальшому в договорі під "максимальним лімітом заборгованості" розуміється максимальна сума заборгованості позичальника за отриманими та неповернутими ним банку за цим договором кредитами. У межах максимального ліміту заборгованості, передбаченого п.2.1.1. цього договору, позичальнику надаються кредити на строк не більше 60 місяців. Кожна видача кредиту в межах максимального ліміту заборгованості оформляється додатковим договором до цього договору, в якому вказуються тип кредиту, сума, валюта, процентна ставка, порядок видачі, строк повернення, цільове призначення кредиту, рахунки для обліку кредиту та відсотків за його користування.
Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 10.1. генерального договору).
30.05.2022 між позивачем (банк) та відповідачем-1 (позичальник) укладено додатковий договір № 193/В/2022-1 про надання кредиту до Генерального договору №193/В/2022 від 30.05.2022 (кредитний договір-1), відповідно умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит у розмірі та на умовах, обумовлених цим додатковим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним (п. 1. договору).
Відповідно до підп. 2.1.1. - 2.1.6. п. 2.1. кредитного договору - 1, банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на таких умовах: розмір та валюта кредиту - 1 300 000,00 грн, призначення кредиту - поповнення обігових коштів, процентна ставка - 19% річних; дата повернення кредиту - 29.10.2024, порядок видачі кредиту - безготівково на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3 , графік повернення кредиту - згідно з графіком погашення кредиту, оформленого додатком № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
У додатку № 1 від 30.05.2022 до кредитного договору-1 сторонами узгоджено графік повернення кредиту.
У результаті негативної економічної тенденції в державі та у зв'язку із введенням воєнного стану 31.01.2023 за заявою позичальника між банком та позичальником укладено додаток №1 до кредитного договору - 1, яким погоджено новий графік погашення заборгованості.
16.09.2022 між позивачем (банк) та відповідачем-1 (позичальник) укладено додатковий договір №193/В/2022-2 про надання кредиту до Генерального договору №193/В/2022 від 30.05.2022 (кредитний договір - 2), за умовами якого банк надає позичальнику, а позичальник приймає його на таких умовах: розмір та валюта кредиту - 500 000,00 грн, призначення кредиту - поповнення обігових коштів, процентна ставка - 29,9% річних; дата повернення кредиту - 15.09.2025, порядок видачі кредиту - безготівково на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3 , графік повернення кредиту - згідно з графіком погашення кредиту, оформленого додатком № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
У Додатку № 1 від 16.09.2022 до кредитного договору-2 сторонами узгоджено графік повернення кредиту.
За заявою позичальника про дострокове закриття 100 000,00 грн за кредитом, 20.02.2023 між банком та позичальником укладено додаток №1 до кредитного договору - 2, за яким узгоджено новий графік погашення заборгованості.
Згідно з п. 2.4. - 2.5. кредитного договору - 1 та кредитного договору -2 кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).
За змістом п. 2.7. цих договорів сторони погодили, що банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у випадках, зокрема невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим додатковим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим додатковим договором; несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.
Відповідно до п. 3.1. кредитних договорів за надання кредиту позичальник сплачує банку такі комісії, встановлені тарифами банку: за розгляд кредитної заявки - 2 000,00 грн, сплачується в день видачі кредитних коштів; за видачу кредиту - 1% та 2 800,00 грн, сплачується в день видачі кредитних коштів; комісії, встановлені в іноземній валюті, сплачуються клієнтом в національній валюті за курсом НБУ, згідно з порядком сплати, передбаченим тарифами банку.
Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п. 2.1.3. цього додаткового договору, з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.1.4. цього додаткового договору. Нарахування процентів та комісій за користування кредитом може бути припинене раніше, ніж до настання терміну, вказаного в п. 2.1.4. цього додаткового договору, у випадках, передбачених законодавством України, внутрішніми положеннями банку або за згодою сторін (п. 3.2., 3.3. кредитних договорів).
Пунктами 4.1., 4.2. кредитних договорів сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим додатковим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесення готівки в касу банку.
Погашення заборгованості за цим додатковим договором здійснюється у такій черговості: пеня, штрафи та інші види неустойки; прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування кредитом; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); строкові платежі по сплаті нарахованих процентів і комісій за користування кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) за поточний місяць; строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці (підп. 4.6.1. - 4.6.6. п. 4.6. кредитних договорів).
Згідно з п. 4.8. цих договорів банк у випадках, передбачених п. 2.7., вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Пунктом 4.9. кредитних договорів передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.
Додатковий договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 10.1. кредитних договорів).
Судом установлено, що 30.05.2022 позивач перерахував на рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 1 300 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 988656 від 30.05.2022 (призначення платежу - надання кредиту (відповідач-1) відповідно до кредитного договору №193/В/2022-1 від 30.05.2022), а 16.09.2022 - кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 570447 від 16.09.2022 (призначення платежу - надання кредиту (відповідач-1) відповідно до кредитного договору №193/В/2022-2 від 16.09.2022).
Відповідач-1 свої зобов'язання з повернення кредиту виконав частково, а саме: за кредитним договором -1 на суму 371 909,51 грн, що підтверджується випискою по особових рахунках, отже, розмір боргу становить 928 090,49 грн, а за кредитним договором-2 на суму 218 610,44 грн, що пдітверджєуться випискою по особових рахунках, отже, розмір боргу за кредитним договором - 2 становить 281 389,56 грн.
Окрім того, розмір нарахованих та несплачених процентів за кредитним договором -1 становить 109 210,46 грн, а за кредитним договором-2 - 45 204,87 грн.
З урахуванням того, що позичальник систематично не виконує взяті на себе зобов'язання в обумовлені договорами строки, 18.12.2023 позивач направив на адресу останнього листи № 8320/0-05 та № 8324/0-05 з вимогами протягом десяти робочих днів з моменту отримання вимог достроково повернути кредит, проценти, які станом на 18.12.2023 становлять 1 026 034,96 грн.
26.12.2023 позичальник отримав вказані вимоги, проте залишив їх без відповіді та задоволення.
Зважаючи на те, що направленням вказаних вимог змінено строк виконання зобов'язання, який настав 09.01.2024, банк припинив нараховувати проценти за кредитними договорами з 10.01.2024.
Станом на дату звернення до суду відповідач - 1 заборгованість за кредитними договорами не погасив, у зв'язку з чим позивач просить суд достроково стягнути з останнього заборгованість за кредитними договорами.
Відповідач суми заборгованості, заявленої до стягнення, не спростував, доказів у підтвердження повного чи часткового погашення боргу суду не надав.
Також судом установлено, що 30.05.2022 з метою забезпечення виконання вимог за Генеральним договором №193/В/2022 від 30.05.2022 між позивачем (банк) та відповідач-2 (поручитель) укладено договір поруки №193/В/2022/Р-1 (договір поруки).
За змістом п. 1.1. договору поруки порукою забезпечується належне виконання позичальником основного зобов'язання у повному обсязі. Безпосередній обсяг, розмір, порядок і умови виконання основного зобов'язання визначаються відповідно до умов кредитного договору з урахуванням усіх додаткових договорів/угод і додатків до нього, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому.
Згідно з п.1.3, 1.4. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитними договорами. Поручитель несе солідарну з позичальником відповідальність за належне виконання позичальником основного зобов'язання.
Пунктами 2.1. - 2.3. договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, а також за наявності інших обставин, які унеможливлюють або об'єктивно свідчать про неплатоспроможність позичальника належно виконувати основне зобов'язання поручитель зобов'язується виконати основне зобов'язання в повному обсязі, а саме: повернути отриманий, але не повернутий позичальником кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами кредитного договору, виконати інші боргові зобов'язання, що виникають з умов кредитного договору.
Відповідно до п. 2.3. договору поруки кредитор вправі вимагати виконання основного зобов'язання, частково або в повному обсязі, на свій розсуд, як від позичальника і поручителя, так і від будь-кого з них окремо.
Поручитель зобов'язаний здійснити погашення суми простроченого основного зобов'язання не пізніше семи банківських днів з дати надсилання йому вимоги кредитора, яка вважається такою, що отримана поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим або цінним листом на поштову адресу або електронну адресу поручителя, зазначені в договорі поруки, або повідомлені поручителем додатково, або вручена йому особисто (п.2.8. договору поруки).
За п. 4.1. договору поруки цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами.
18.12.2023 позивач, на виконання п. 2.8. договору поруки, надіслав на адресу поручителя листи № 8323/0-05 та № 8324/0-05 з вимогою протягом семи днів з дня отримання вимог погасити прострочену заборгованість за кредитними договорами, яка станом на 18.12.2023 становить 1 026 034,96 грн.
Поручитель вказані вимоги отримав 02.01.2024, однак залишив їх без відповіді та задоволення.
За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.
Окрім того, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-3 (заставодавець) укладено договір застави майна №193/В/2022 - ТЗ (договір застави).
Відповідно до п. 1.1. цього договору заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що виникають із умов Генерального договору №193/В/ 2022 від 30.05.2022 та додаткових договорів до нього, укладеного між заставодержателем та позичальником, в межах якого заставодержатель зобов'язався надавати позичальнику кредити, овердрафти, гарантії, відкривати кредитні лінії у розмірі та на умовах, обумовлених генеральним договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов'язався виконувати свої обов'язки по поверненню кредитів, в тому числі по сплаті процентів, комісій за користування ними, а також інших платежів, передбачених генеральним договором та додатковими угодами до нього.
Заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед заставодержателем, які виникають із основного зобов'язання, передає у заставу належне йому на праві власності майно - трактор колісний JOHN DEERE 3650A, 1993 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , вартістю 886 600,00 грн (п. 1.2. договору застави).
Згідно з п. 3.1.4. договору застави у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за генеральним договором, додатковим договором до нього та/або невиконання/неналежного виконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, достроково звернути стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета застави суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат, пов'язаних із зверненням стягнення і реалізацією предмета застави.
За умовами п. 5.2. договору застави заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави, якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за основним зобов'язанням вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений основним зобов'язанням термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлений основним зобов'язанням строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій).
Відповідно до п. 5.3. договору застави заставодержатель, у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, на власний розсуд звертає стягнення на предмет застави, в тому числі на підставі рішення суду.
З метою звернення стягнення на предмет застави заставодержатель надсилає заставодавцю рекомендованим чи цінним листом або вручає особисто письмове повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або зобов'язань за цим договором (п. 5.4. договору застави).
За п. 6.1. договору застави він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за основним зобов'язанням.
18.12.2023 на виконання вимог п. 5.4. договору застави позивач надіслав на адресу майнового поручителя листи №8325/0-05 та №8327/0-05 з вимогою у тридцятиденний строк з дня отримання цих вимог погасити наявну прострочену заборгованість за кредитними договорами, яка станом на 18.12.2023 становить 1 026 034,96 грн.
Позивач зазначає, що вказані вимоги отримані майновим поручителем 26.12.2023, однак залишені останнім без відповіді та задоволення.
Зважаючи на викладене, оскільки відповідач - 1 не виконав своїх зобов'язань за кредитними договорами, у позивача в рахунок погашення заборгованості виникло право на звернення стягнення на транспортний засіб - трактор колісний JOHN DEERE 3650A, 1993 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , вартістю 886 600,00 грн.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов'язані із неналежним виконанням відповідачем -1 умов кредитного договору щодо своєчасного та у повному розмірі повернення кредиту, сплати процентів, зверненням стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, Законом України "Про заставу" тощо.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Приписами ч. 2 ст. 345 ГК України унормовано, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У силу вимог ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України врегульовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Отже, зобов'язання з кредитного договору передбачає єдиний обов'язок боржника - повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування кредитом.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, 30.05.2022 відповідачу-1 надано грошові кошти в розмірі 1 300 000,00 грн за кредитним договором-1, який останній повернув частково, на суму 371 909,51 грн, отже, розмір боргу становить 928 090,49 грн, а 16.09.2022 - 500 000,00 грн за кредитним договором-2, який відповідач-1 повернув частково, на суму 218 610,44 грн, отже, розмір боргу за кредитним договором- 2 становить 281 389,56 грн.
Відповідач-1 розміру боргу, заявленого позивачем до стягнення, не спростував, доказів у підтвердження його часткової чи повної сплати суду не надав.
Окрім того, відповідач-1 не сплатив процентів за користування кредитом, розмір яких становить 109 210,46 грн за кредитним договором-1, та 45 204,87 грн - за кредитним договором-2.
Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України (вказаних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (відповідні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (відповідна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18). При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (казаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 910/4518/16).
Судом установлено, що позивач 18.12.2023 направив на адресу відповідача -1 вимоги про дострокове виконання зобов'язання, які 26.12.2023 отримані позичальником, тобто обраховуючи 10 робочих днів від 26.12.2023 (за умовами п. 4.8., 4.9. договору), обов'язок відповідача - 1 достроково виконати зобов'язання настав 09.01.2024. Саме з вказаним моментом пов'язується закінчення строку кредитування і, як наслідок, право на нарахування процентів.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості судом установлено, що позивач здійснював нарахування процентів по 09.01.2024, тобто в межах строку дії кредитного договору.
Суд, перевіривши обґрунтованість розрахунку, встановив, що останній є арифметично вірним, відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 109 210,46 грн за кредитним договором -1 та 45 204,87 грн за кредитним договором - 2 підлягає до задоволення.
У силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Відповідно до ч. 1 ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частинами 1 та 2 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
За ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.
Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
За ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону, ч. 1 ст. 589, ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Ураховуючи, що поручитель та заставодавець відповідають перед банком як солідарні з позичальником боржники у зв'язку з порушенням останнім кредитних зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу та процентів, відтак вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 суд також визнає обґрунтованими, а отже, такими, що підлягають до задоволення.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 40 916,86 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено, відтак судовий збір покладається на відповідачів.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк "Львів" до Фізичної особи - підприємця Чугая Ігоря Михайловича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення 1 363 895,38 грн та звернення стягнення на предмет застави задовольнити.
Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця Чугая Ігоря Михайловича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 1 209 480,05 грн заборгованості за кредитом та 154 415,33 грн заборгованості за відсотками.
У рахунок часткового погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця Чугая Ігоря Михайловича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) за Генеральним договором № 193/В/2022-2 від 30.05.2022, що становить 1 363 895,38 грн, звернути стягнення на предмет застави: трактор колісний JOHN DEERE 3650A, 1993 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер відсутній), на користь Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546).
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Чугая Ігоря Михайловича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 13 638,96 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) на користь Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) ) 13 638,95 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер відсутній) на користь Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) ) 13 638,95 грн судового збору
Позивач: Акціонерне товариство акціонерно - комерційний банк «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546).
Відповідач - 1: Фізична особа - підприємець Чугай Ігор Михайлович ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).
Відповідач - 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).
Відповідач - 3: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер відсутній).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 18.03.2024.
Суддя О. Андрійчук