65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/366/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (вул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, 01133)
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 77424,49 грн
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення 77424,49 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 355344-КС-001 від 14.07.2021, з яких - 26000 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 47524,49 грн сума прострочених платежів по процентах, 3900 грн сума прострочених платежів за комісією.
Ухвалою від 01.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву 15 днів з моменту отримання ухвали.
Одночасно з позовною заявою позивачем було заявлено клопотання про витребування у АТ "Універсал банк" доказів з посиланням на те, що самостійно він не може їх отримати оскільки це є банківською таємницею.
Ухвалою від 01.02.2024 судом було задоволено клопотання позивача та витребувано у АТ "Універсал банк" документ з інформацією про:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 14.07.2021 по 25.01.2024 включно.
19.02.2024 АТ "Універсал банк" на виконання ухвали суду повідомив, що банківська карта № НОМЕР_1 випущена на ім'я ОСОБА_1 та надано банківську виписку за період з 14.07.2021 по 25.01.2024 включно.
Оскільки відповідач є фізична особа, то суд відповідно до ст. 176 ГПК України перевірив його зареєстроване місцезнаходження.
На запит суду в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості про відповідача.
З огляду на викладене, суд направив запит від 01.02.2024 до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, і отримав відповідь, що адреса відповідача зареєстрована АДРЕСА_1 .
Ухвала про відкриття провадження, надіслана відповідачу на зазначену адресу повернулась до суду без вручення.
Згідно з ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відзиву на позов відповідач не надав.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, суд
14.07.2021 фізична особа-підприємець Кузьмін Антон (позичальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” (позивач) уклали Договір про надання кредиту № 355344-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України “Про електронну комерцію”.
Згідно з ст. 12 Закону України “Про електронну комерцію” якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, позивач 14.07.2021 надіслав пропозицію (оферту) укласти договір, а ФОП Кузьмін А. прийняв пропозицію. З огляду на викладене, позивач направив відповідачу одноразовий ідентифікатор G-4717 на номер телефону НОМЕР_3 , який було зазначено в анкеті в особистому кабінеті на сайті позивача, який відповідачем було введено/відправлено.
Отже, договір було підписано одноразовим ідентифікатором.
За умовами укладеного договору позивач зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 26000 грн, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.08.2021 до реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності Кузьміна А.
З огляду на викладене, позов заявлено позивачем до фізичної особи Кузьміна А.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №910/8729/18 викладено висновок про те, що вимоги за господарськими зобов'язаннями до фізичної особи, яка втратила статус підприємця, слід розглядати за правилами господарського судочинства.
Згідно положень статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини 1 статті 20, а також статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
За наведених обставин, даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу фізичної особи-підприємця не припинилися.
Відповідно до умов договору, кредит надається строком на 24 тижні, але не пізніше 29.12.2021, процентна ставка в день фіксована 1,08155770, комісія за надання кредиту 3900грн.
Згідно з п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом з урахуванням дати видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.
В п. 3 договору викладено графік платежів, а саме відповідач мав платити по 5420грн кожного разу в такі дати: 28.07.2021, 11.08.2021, 25.08.2021, 08.09.2021, 22.09.2021, 06.10.2021, 20.10.2021, 03.11.2021, 17.11.2021, 01.12.2021, 15.12.2021, 29.12.2021, тобто всього відповідач мав сплатити позивачу 65040грн.
14.07.2021 Позивач видав Відповідачу Кредит у розмірі 26 000,00 грн шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 , вказану Відповідачем в особистому кабінеті на сайті https://bizpozyka.com/, що Підтверджується витягом з анкети клієнта; банківською випискою АТ “Універсал банк”, наданою на запит суду. Крім того, як зазначено вище, АТ "Універсал банк" на виконання ухвали суду повідомив, що на ім'я відповідача було емітовано зазначену карту.
Також на підтвердження надання відповідачу кредиту в сумі 26000 грн позивач надав суду довідки ТОВ «ФК Елаєнс» про те, що на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів на зазначену карту було перераховано 20000грн і 6000грн (а.с. 60, 61).
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
В постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що (п. 91) припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Але відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування, а саме - відповідач в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом не здійснював оплати.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 25.01.2024 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 77424,49 грн, з яких - 26000 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 47524,49 грн сума прострочених платежів по процентах, 3900 грн сума прострочених платежів за комісією.
Відповідач станом на час розгляду справи не надав доказів сплати заборгованості як і будь-яких заперечень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Позивачем додано до позовної заяви копію платіжної інструкції № 2974 від 23.08.2023 про сплату 214,72 грн судового збору за подання заяви про видачу судового наказу про стягнення з ФОП Кузьміна А.
Відповідно до відомостей програми "Діловодство", яка функціонує в господарських судах України, та Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 № 916/3749/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Кузьміна А., оскільки припинено підприємницьку діяльність боржника і роз'яснено, що заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Також позивачем надано суду копію платіжної інструкції № 595 від 25.01.2024 про сплату 2207,68 грн судового збору.
Отже, всього позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору. За подання даного позову позивач мав сплатити відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 3028 грн. Але враховуючи, що позов подано через Електронний суд, то відповідно до цього Закону до судового збору застосовується коефіцієнт 0,8, тобто має бути сплачено 0,8*2684=2422,40грн.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Кузьміна Антона ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (код 41084239, м. Київ бульвар Лесі Українки 26, оф. 411) 77424,49грн заборгованості та 2422,40грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18 березня 2024 р.
Суддя В.В. Литвинова