ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.03.2024Справа № 910/10178/23
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Фізичної особи - підприємця Філіпенко Наталії Миколаївни
про стягнення 111 523,22 грн,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Філіпенко Наталії Миколаївни про стягнення 111 523,22 грн, з яких 75 217,78 грн заборгованості, 29 808,54 грн інфляційних втрат та 6 496,90 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 3020003-03 на постачання теплової енергії від 20.03.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.
11.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/10178/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/10178/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення - позивачу.
Разом з цим, згідно відомостей з офіційного веб-сайту «Укрпошта», поштове відправлення за № 0105494756966 не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку від 18.08.2023: Повернення за зворотною адресою: "За закінченням терміну зберігання".
Крім того, 22.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду повернувся конверт поштового відправлення за № 0105494756966, який не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку: "За закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 про відкриття провадження у справі № 910/10178/23 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 18.07.2023.
З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
20.03.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем Філіпенко Наталією Миколаївною (далі - відповідач, абонент) було укладено Договір на постачання теплової енергії № 3020003-03 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 2.2.1 Договору теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього договору.
Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що теплопостачальна організація зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток №2).
У відповідності до пункту 2.3.1 Договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Пунктами 2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 та 2.3.8 Договору передбачено, що абонент зобов'язується, зокрема: виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору; додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в додатку №7 до договору; в додатках №8 та №9 до договору зазначити всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж абонента (найменування, теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа тощо).
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 та 5.5 Договору облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно з Законом України «Про комерційний облік». Абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору. У разі уточнення опалювальної площі житлового будинку, що впливає на розрахунки, теплопостачальна організація повідомляє абонента листом про зміни і доповнення. З урахуванням уточнених даних про опалювальні площі, за необхідності, здійснюється коригування нарахувань за попередні розрахункові періоди та перерахунок.
Договір набуває чинності з 01.03.2019 та діє до 01.07.2020. Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п. 6.4.1 Договору; ліквідації сторін. Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункти 8.1 - 8.3 Договору).
Сторонами також підписано ряд додатків до Договору.
Зокрема, Додатком № 1 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту, відповідно до якого орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення Договору становить 60 304,86 грн, ПДВ 12 060,97 грн, всього 72 365,83 грн.
У пункті 1 Додатку № 3 визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ), за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ для опалення 1 511,40 грн/Гкал.
Згідно з пунктом 4 Додатку № 1 дата зняття абонентом показників приладів обліку - 25 число поточного місяця; надання звіту в ЦОК на проспекті Повітрофлотському, 58 - не пізніше 28 числа звітного місяця. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.
Пунктами 1, 2, 3 Додатку № 4 до Договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.
Як зазначає позивач, за період постачання теплової енергії (з березня 2019 року по квітень 2023 року включно) при оформленні щомісячно рахунку-фактури застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом.
Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
На підтвердження факту постачання та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії позивачем надано копію Договору, копії корінців нарядів на включення та відключення об'єкту теплоспоживання, складені позивачем, акти приймання-передавання товарної продукції та облікові картки.
Зазначені акти приймання-передавання товарної продукції з боку відповідача не підписані. Проте сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань із постачання теплової енергії.
Пунктом 3 Додатку № 4 до Договору передбачено обов'язок відповідача, як абонента, щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримати у ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає у ЦОК) та акт виконаних робіт.
Доказів виконання відповідачем пункту 3 Додатку № 4 до Договору матеріали справи не місять, як і не містять доказів його мотивованої відмови від підписання цих актів.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач зазначає, що в порушення договірних зобов'язань, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію за опалення, в результаті чого за період з березня 2019 року по квітень 2023 року включно утворилася заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 75 217,78 грн. Крім того позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 6 496,90 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 29 808,54 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини другої статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплопостачальна організація - це суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
- місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Пунктами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
Пунктами 4, 14 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").
Будинок за адресою: м. Київ, вул. (Антона Цедіка) Потьє Ежена, 9, обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується актами про готовність вузла комерційного обліку до роботи та щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії.
На виконання умов Договору, позивачем за період з березня 2019 року по квітень 2023 року було поставлено відповідачу теплову енергію загальною вартістю 37 291,62 грн, на підтвердження чого позивачем надано копії:
- Акту прийняття теплового вузла обліку № 7-11/810; Акту про готовність вузла комерційного обліку до роботи № 709589; Акту про готовність вузла комерційного обліку до роботи № 250; Акту перевірки стану вузла обліку теплової енергії споживача № 707517;
- корінців нарядів на включення та відключення об'єкту теплоспоживання;
- відомостей реєстрації параметрів теплопостачання.
Відтак матеріалами справи підтверджується постачання позивачем відповідачу в період з березня 2019 року по квітень 2023 року теплової енергії загальною вартістю 75 217,78 грн.
В той же час, відповідач на спростування факту та/або обсягів постачання позивачем теплової енергії суду не надав.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наявність, розмір заборгованості - 75 217,78 грн та настання строку виконання обов'язку з оплати теплової енергії не були спростовані відповідачем.
Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу суду також не надав.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 75 217,78 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 496,90 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 29 808,54 грн за порушення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційної складової боргу та 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 29 808,54 грн інфляційної складової боргу та 6 496,90 грн 3% річних також підлягають задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судовий збір за розгляд справи, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237 - 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Філіпенко Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) 75 217 (сімдесят п'ять тисяч двісті сімнадцять) грн 78 коп. заборгованості, 29 808 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісім) грн 54 коп. інфляційних втрат, 6 496 (шість тисяч чотириста дев'яносто шість) грн 90 коп. 3% річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.03.2024.
Суддя О.В. Нечай