ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
18.03.2024Справа № 910/3033/24
Суддя Господарського суду міста Києва Борисенко І. І., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Окузай"
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Окузай"
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Окузай" (далі - ТОВ "Окузай", позивач) до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту № 588/5 від 04.03.2024 року, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, визнано прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення від 15.08.2023 року № 68878044 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гришаєвої Ірини Вікторівни.
15.03.2024 від ТОВ "Окузай" надійшла заява, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову до набрання законної сили, а саме:
- накласти арешт на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачу, до винесення рішення по справі;
- зупинити виконання наказу Мін'юсту № 588/5 від 04.03.2024 до винесення рішення по справі.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що, як вважає ТОВ "Окузай", він є власником квартири АДРЕСА_1 , тому, як вважає позивач, враховуючи, що спірним наказом Мін'юсту № 588/5 від 04.03.2024 було визнано прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення від 15.08.2023 № 68878044 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гришаєвої І. В., то до Державного реєстру речових прав власності державним реєстратором будуть внесені відомості про відновлення права власності на вказану квартиру за попереднім власником - ОСОБА_1 .
У свою чергу ОСОБА_1 отримає можливість здійснити відчуження вказаного нерухомого майна, внаслідок чого право власності буде зареєстроване за іншою особою, що призведе до негативних наслідків для позивача, що полягатимуть в ускладненні чи в неможливості подальшого поновлення права власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 .
Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, перевіривши викладені позивачем доводи та дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку, що подана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами (ст. 136, 137 ГПК України).
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна (коштів), на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суду належить в кожному конкретному випадку встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Так, умовою застосування заходів забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову, позивач вказує, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , проте, враховуючи прийняття Мін'юстом спірного наказу, право власності на вказане нерухоме майно може бути зареєстроване за попереднім власником - ОСОБА_1 , у якого існує реальна можливість здійснити подальше відчуження цього майна третім особам.
Звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач мав би довести належними та достатніми доказами, що ОСОБА_1 вчиняє дії, направлені на реєстрацію права власності або відчуження квартири АДРЕСА_1 , або такі дії щодо розпорядження цим нерухомим майном вчиняються третіми особами.
Проте, позивач не надає суду будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин.
При цьому, позивач вказує, що право власності на вказану квартиру зареєстроване саме за ТОВ "Окузай".
Отже, позивач не наводить фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п. 3 вказаної постанови).
Разом з тим, доводи позивача про можливе ускладнення виконання або невиконання рішення за позовом ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підтверджені будь-якими належними та достатніми доказами.
Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви ТОВ "Окузай", ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.03.2023 у справі № 751/8402/23, вже було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
А ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.03.2023 у справі № 761/8402/23 було відмовлено у знятті арешту з вказаної квартири.
Отже, враховуючи вже накладений районним судом арешт на квартиру АДРЕСА_1 , у господарського суду відсутні підстави для вчинення повторного обтяження нерухомого майна у вигляді накладення на нього арешту.
Щодо зупинення виконання наказу Мін'юсту № 588/5 від 04.03.2024 до винесення рішення по справі.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; (пункт 3 частини 1 статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; (пункт 7 частини 1 статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Разом із тим у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Водночас, зі змісту частини 1 статті 137 ГПК, у якій визначено заходи забезпечення позову, серед перелічених цією статтею заходів забезпечення позову відсутній такий захід, як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України та/або зупинення дії оскаржуваного/заперечуваного акта, натомість положеннями пункту 10 зазначеної норми встановлено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, за змістом статті 137 ГПК (положення частини першої якої містять вичерпний перелік заходів забезпечення позову), якщо сторона просить вжити захід забезпечення позову, що прямо не передбачений цим процесуальним законом (статтею 137 ГПК), суд на вимогу учасника справи може вжити такий захід забезпечення, що визначений іншим нормативним актом - законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому не допускається вжиття судом заходу забезпечення позову, який хоча і відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, однак не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України).
Тобто визначений частиною 1 статті 137 ГПК вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 910/7451/21, постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції на час подання заяви про забезпечення позову у цій справі) проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Аналогічні за змістом положення містяться і у чинній редакції зазначеної норми.
У частині 2 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що судове рішення або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав ( частина 3 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
За таких обставин у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за наслідками розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції - щодо реєстраційної дії (відмови у її вчиненні) відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України, не допускається, оскільки цей захід не належить до вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову згідно із частиною 1 статті 137 ГПК: прямо не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України), як цього вимагають положення пункту 10 частини 1 статті 137 ГПК (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21).
Таким чином, вжиття судом такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України хоча і узгоджується з предметом та змістом позовних вимог у спірних правовідносинах, однак не відповідає наведеним положенням законодавства (подібний за змістом висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21).
За таких обставин, оскільки, заявником станом на час подачі заяви не доведено те, що наявні ризики відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , а також, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви ТОВ "Окузай" про забезпечення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Окузай" про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів до суду апеляційної інстанції.
Суддя Борисенко І. І.