ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2024Справа № 910/16781/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, будинок 20)
про стягнення 164 388 199, 97 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Ларькін М.М.
від відповідача: Янович-Бунь І.Б.
До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення заборгованості в розмірі 148 787 038, 35 грн, з яких: 138 949 456, 62 грн - основного боргу, 7 461 615, 80 грн - пені, 1 419 137, 01 грн - 3% річних, 956 828, 92 грн - інфляційних втрат, яка утворилася у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором надання послуг з транспортування теплової енергії № 5 від 01.06.2017 в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги з транспортування теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.11.2021.
17.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 164 388 199, 97 грн, яка складається із суми основного боргу - 148 654 741, 91 грн, 10 030 749, 73 грн - пені, 1 872 513, 59 грн - 3 % річних, 3 830 194, 74 грн - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі № 910/16781/21 позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" суму основного боргу в розмірі 51 087 485, 60 грн, пеню в розмірі 3 598 564, 42 грн, 3% річних в розмірі 672 229, 43 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 226 732,25 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 273 479,43грн, в іншій частині позову відмовлено, повернуто Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 38 150,00 грн, що був сплачений згідно платіжного доручення № 755616 від 28.09.2021, оригінал платіжного доручення № 755616 від 28.09.2021 на суму 832 650, 00 грн залишено в матеріалах справи № 910/16781/21.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/16781/21 залишено без задоволення, рішення без змін, судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на апелянта.
Постановою Верховного Суду від 25.05.2023 касаційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі №910/16781/21 в оскаржуваній частині скасовано, а справу №910/16781/21 в оскаржуваній частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
При цьому, Верховний Суд у своїй Постанові зазначив, що під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї Постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
За результатами проведення автоматизованого розподілу справи №910/16781/21, остання була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 прийнято справу № 910/16781/21 до свого провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.07.2023.
05.07.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов.
11.07.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив сул відмовити у позові повністю.
18.07.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстрована відповідь на відзив.
19.07.2023 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 167 829 568,23 грн, з яких: 97 567 256,31 грн - основна сума боргу, 8 984 324,68 грн - пеня, 8 054 693,21 грн - 3% річних та 53 223 294,03 грн - інфляційні втрати.
У підготовчому засіданні 19.07.2023 судом проголошено протокольні ухвали про задоволення клопотання відповідача, поновлено строки та долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи, та відкладення підготовчого засідання на 02.08.2023.
27.07.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи докази доплати судового збору за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог.
02.08.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" відповідачем подано заперечення на заяву позивача про збільшення позовних вимог та заперечення на відповідь на відзив з додатковими доказами до них.
У підготовчому засіданні 02.08.2023 судом проголошено протокольні ухвали про прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, долучення доказів, поданих відповідачем разом із запереченнями на відповідь на відзив до матеріалів справи та відкладення підготовчого засідання на 07.09.2023.
У підготовчому засіданні 07.09.2023 судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні 27.09.2023.
У судовому засіданні 27.09.2023 судом було заслухано пояснення представників сторін по суті спору та оголошено перерву у судовому засіданні на 30.10.2023.
20.10.2023 представником позивача через загальний відділ суду подано клопотання щодо застосування правових висновків Верховного суду та долучення до матеріалів справи додаткових документів.
24.10.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" позивачем подано додаткові пояснення.
25.10.2023 у підсистемі ЕСІТС "Електронний суд" представником відповідача - адвокатом Гвоздецьким А.М. подано заяву про відвід судді Пукшин Л.Г від розгляду справи №910/16781/21 (вказана заява зареєстрована загальним відділом діловодства суду 26.10.2023).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/16781/21 визнати необґрунтованою, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/16781/21 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про відвід судді Пукшин Л.Г. передано судді Сташків Р.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 (суддя Сташків Р.Б.) суд ухвалив: у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/16781/21 про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/16781/21 відмовити.
30.10.2023 матеріали справи передано судді Пукшин Л.Г для подальшого розгляду справи.
У судовому засіданні 30.10.2023 судом дослідження докази та за клопотанням представників відповідача оголошено перерву до 15.11.2023
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 (суддя Бойко Р.В) заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі №910/16781/21 разом з доданими до неї матеріалами передано судді Пукшин Л.Г. для розгляду в межах справи №910/16781/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 суддя Пукшин Л.Г. прийняла до свого провадження заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах розгляду справи №910/16781/21.
У судовому засіданні 15.11.2023 заслухано заключне слово представника позивача та відкладено розгляд справи до 29.11.2023 у зв'язку з неявкою відповідача.
28.11.2023 у підсистемі ЕСІТС "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру пені на 90 %.
У судовому засіданні 29.11.2023 оголошено перерву до 06.12.2023.
05.12.2023 у підсистемі ЕСІТС "Електронний суд" представником позивача подано заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
У судовому засіданні 06.12.2023 оголошено перерву до 20.12.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 зупинено провадження у справі № 910/16781/21, у зв'язку з надходження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 про витребування у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16781/21, для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Євро-Реконструкція" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 (суддя Бойко Р.В).
08.02.2024 матеріали справи № 910/16781/21 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 поновлено провадження у справі №910/16781/21, судове засідання призначено на 11.03.2024.
У судовому засіданні 11.03.2024 заслухано заключне слово представника відповідача.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 11.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
01.06.2017 між КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - підприємство/позивач) та ТОВ «Євро-Реконструкція» (далі - товариство/відповідач) укладено договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії за умовами якого підприємство зобов'язується транспортувати теплову енергію, яка виробляється товариством і постачається споживачам зони теплопостачання товариства, тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні підприємства, а товариство зобов'язується оплачувати за послуги з транспортування теплової енергії у порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).
У п. 4.1. договору передбачено, що тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Згідно з п.п. 4.2.-4.4. договору загальна сума вартості транспортування теплової енергії товариства за цим договором складається із сум вартості щомісячного транспортування теплової енергії товариства мережами підприємства, яка визначається згідно п. 4.7. договору. Товариство зобов'язується до 8 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати нарочно підприємству форму № 2-НКП-тепло (місячна), що подається до НКРЕКП, підписану уповноваженою особою. Підприємство протягом 4 календарних днів після отримання форми № 2-НКП-тепло (місячна) передає нарочно товариству акт про надання послуг з транспортування теплової енергії у двох екземплярах. Товариство протягом 4 календарних днів розглядає проект акту про надання послуг з транспортування теплової енергії за звітний місяць та підписує його зі своєї сторони і один примірник надсилає підприємству або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення, з урахуванням пункту 3.3.3. договору.
За умовами п. 4.5. договору товариство зобов'язалось до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування теплової енергії, сплачувати підприємству 30 % від вартості місячного транспортування теплової енергії, який визначається на підставі прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого п. 1.2. договору. Остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги з транспортування теплової енергії товариство здійснює протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг з транспортування теплової енергії за вирахуванням здійсненої попередньої оплати.
Відповідно до п. 4.7. договору місячний обсяг теплової енергії, що транспортується тепловими мережами підприємства є фактичним корисним відпуском теплової енергії, обсяг якої встановлюється згідно з пунктом 1 (код рядка 005) Форми № 2-НКП-тепло (місячна).
Додатковою угодою № 1 від 01.06.2018 до договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.05.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Якщо протягом 30 днів до терміну закінчення цього Договору жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, Договір вважається автоматично продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
Позивач зазначає, що листом від 15.04.2021 № 40/25/1083 було надіслано відповідачу два примірники підписаних КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за березень 2021 року на суму 68 118 286, 88 грн, який відповідач отримав 20.04.2021 (згідно відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення).
Однак, 23.04.2021 позивачу надійшов лист відповідача від 22.04.2021 № 09/924, в якому останній в якості "заперечень" до акта про надання послуг з транспортування теплової енергії за березень 2021 року, не заперечуючи щодо обсягу наданих послуг, висловив заперечення щодо вартості послуг, вказавши такі заперечення:
- за умовами договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал. має встановлюватися НКРЕКП (п. 4.1 договору);
- в структурі тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для споживачів ТОВ "Євро-Реконструкція", встановлених постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1823, експлуатаційні витрати на транспортування власно теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб'єктів господарювання враховано у розмірі 89,74 грн за 1 Гкал;
- в структурі тарифів на теплову енергію, її виробництво та постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води, встановлених для ТОВ "Євро-Реконструкція" постановою НКРЕКП від 13.01.2021 № 40, витрати на транспортуванні власної теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб'єктів господарюванні складають 378, 32 грн за 1 Гкал.
В подальшому позивачем було направлено відповідачу по два примірники підписаних КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за квітень 2021 року на суму 36 216 355, 27 грн, за травень 2021 року на суму 11 649 255, 04 грн, за червень 2021 року на суму 1 3 917 567, 12 грн, за липень 2021 року на суму 5 459 285, 75 грн, за серпень 2021 року на суму 6 588 706, 56 грн, а також, за вересень на суму 9 705 285, 29 грн.
Відповідач у відповідь направив позивачу листи із "запереченнями" до зазначених актів, в яких по суті продублював "заперечення", викладені у листі від 22.04.2021 № 09/924.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що у зв'язку з невиконання відповідачем договірних зобов'язань, в останнього у період з березня 2021 по вересень 2021 утворилася заборгованість за надані позивачем послуги з транспортування теплової енергії в розмірі 148 654 741,91 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем за весь період прострочення з 08.05.2021 по 15.11.2021 було здійснена нарахування 10 030 749,73 грн - пені, 1 872 513,59 грн - 3 % річних та 3 830 194, 74 грн - інфляційних втрат (із врахуванням заяви про збільшення).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі № 910/16781/21 позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" суму основного боргу в розмірі 51 087 485, 60 грн, пеню в розмірі 3 598 564, 42 грн, 3% річних в розмірі 672 229, 43 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 226 732,25 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 273 479,43грн, в іншій частині позову відмовлено, повернуто Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 38 150,00 грн, що був сплачений згідно платіжного доручення № 755616 від 28.09.2021, оригінал платіжного доручення № 755616 від 28.09.2021 на суму 832 650, 00 грн залишено в матеріалах справи № 910/16781/21.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/16781/21 залишено без задоволення, рішення без змін, судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на апелянта.
Постановою Верховного Суду від 25.05.2023 касаційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі №910/16781/21 в оскаржуваній частині скасовано, а справу №910/16781/21 в оскаржуваній частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
При цьому, Верховний Суд у своїй Постанові зазначив, що під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї Постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що спірним є питання щодо того, який саме тариф застосовується у правовідносинах сторін за надані послуги транспортування теплової енергії тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні позивача, у спірний період з 01.03.2021 по 30.09.2021.
Зокрема у п. 8.16 постанови Верховний Суд зазначив: «Отже, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №917/1324/18, від 15.07.2019 у справі №917/743/18, від 21.01.2020 у справі №925/1391/18, від 03.07.2019 у справі №917/2094/17, на які як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається скаржник, а також зміст оскаржуваного судового рішення в оскаржуваній частині, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Верховний Суд дійшов висновку, що такі судові рішення ухвалені за схожого правового регулювання спірних правовідносин (зокрема, щодо визначення уповноваженого органу на затвердження тарифу на транспортування теплової енергії суб'єкту природньої монополії, а також щодо того, що вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії є державною регульованою ціною), що має місце і у справі, що розглядається, а відтак, є подібними».
Судом, з урахуванням приписів ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, враховано вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у даній справі, та встановлено таке.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20, від 25.05.2023 у справі №910/16781/21.
Укладений між сторонами договір №5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
У відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією, яка не є теплотранспортуючою організацією, а тому транспортування теплової енергії, виробленої відповідачем, здійснюється тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні позивача, як теплотранспортуючої організації, на підставі договору.
Таким чином, відповідач як замовник послуги з транспортування теплової енергії зобов'язаний оплачувати надані послуги у порядку та на умовах, визначених договором, та/або умовах, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 у даній справі зазначив, що «вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» є державною регульованою ціною.
Зокрема Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 у даній справі зауважив, що «за відсутності повноважень у НКРЕКП щодо встановлення тарифу на транспортування теплової енергії позивачу, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що тарифи, за якими позивач здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією у відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (Порядок №869) (п. 4.46).
Касаційний господарський суд також зазначив, що не приймає твердження відповідача про те, що теплова енергія повинна транспортуватися за тарифом на транспортування теплової енергії, який встановлений саме для Товариства, оскільки необхідність застосування до спірних правовідносин тарифів, затверджених для Підприємства як ліцензіата та надавача послуг з транспортування теплової енергії, визначається законодавчими актами, положення яких наведені вище».
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про теплопостачання" регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, зокрема, наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Зокрема, ст. 15 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню. Державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі: ліцензування певних видів господарської діяльності в цій сфері; регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат; здійснення контролю за діяльністю суб'єктів відносин у сфері теплопостачання та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання. Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється: Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.
У ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" визначені загальні засади формування тарифів на теплову енергію, зокрема: тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.
Зміст наведених вище норм дає підставу стверджувати, що регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться шляхом видачі ліцензії на певний вид діяльності та встановлення уповноваженим органом тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За змістом статей 189, 191 Господарського кодексу України та статей 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Отже, згідно із положеннями зазначених норм права, тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін. Тобто, вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" є державною регульованою ціною.
При цьому, правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що затверджений уповноваженим органом тариф на послуги із транспортування теплової енергії є обов'язковим та має застосовуватись учасниками таких правовідносин. Аналогічні правові висновки щодо обов'язковості застосування державних регульованих цін, у разі їх затвердження уповноваженим органом, викладені у постанові Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 917/743/18 у подібних правовідносинах.
Так, судом встановлено, що у спірний період (з березня по вересень 2021), за який заявлено до стягнення заборгованість за послуги з транспортування теплової енергії, саме виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є уповноваженим органом, який законодавчо наділений повноваженнями на формування тарифів для суб'єкта господарювання (ліцензіата, позивача), який має відповідну ліцензію на транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами.
Тарифи на транспортування та/або постачання теплової енергії визначаються органом місцевого самоврядування відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги".
За умовами укладеного між сторонами Договору, сторони погодили, що остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування теплової енергії здійснюється відповідачем на підставі ціни транспортування 1 Гкал теплової енергії, затвердженої уповноваженим органом.
Тобто, у правовідносинах сторін за Договором застосовуються тарифи на транспортування теплової енергії, оскільки предметом укладеного договору є саме послуги з транспортування.
Судом також взято до уваги, що встановлення тарифів на транспортування теплової енергії для позивача віднесено до повноважень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який своїм Розпорядженням від 23.09.2020 №1487 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", яким визначено тариф на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних пунктів Підприємства з 01.10.2020 у розмірі 378,32 грн./Гкал без ПДВ, а з 01.01.2021 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2020 № 2077), у розмірі 418,49 грн./Гкал без ПДВ.
При цьому, у спірний період, заявлений до стягнення у даній справі, жодні інші тарифи на транспортування теплової енергії вже не діяли.
Судом встановлено, що постановою від 12.04.2019 № 549 "Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП щодо встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов НКРЕКП" визнано такою, що втратила чинність, зокрема постанова НКРЕКП від 11.05.2017 №637 "Про встановлення тарифу на транспортування теплової енергії Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
У подальшому НКРЕКП не встановлювало жодного тарифу на транспортування теплової енергії відповідачу.
Отже, за відсутності повноважень у НКРЕКП щодо встановлення тарифу на транспортування теплової енергії позивачу, суд дійшов висновку, що тарифи, за якими позивач здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією у відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (Порядок №869).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно за період з березня 2021 року по вересень 2021 року нарахована вартість наданих відповідачу послуг з транспортування теплової енергії, виходячи з розрахунку 418,49 грн./Гкал без ПДВ, тариф який діяв з 01.01.2021.
За таких обставин, оскільки у спірний період, позивач надав відповідачу послуги з транспортування теплової енергії загальною вартістю 148 654 741,91 грн., з яких рішенням у даній справі вже було задавлено частково вимоги позивача у сумі 51 087 485,60 грн, що залишено без змін касаційною інстанцією, та станом на момент вирішення спору по суті відповідачем було сплачено, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 97 567 256,31 грн є обґрунтованими, документально підтверджені та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Позивачем також заявлені вимоги (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.07.2023) про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 984 324,68 грн, 3% річних у розмірі 8 054 693,21 грн та інфляційних у розмірі 53 223 294,03 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до приписів ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, у п. 5.3 договору сторонами визначено, що у разі невиконання своїх грошових зобов'язань Товариство повинно сплатити Підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, які розраховані на суму боргу за спірний період, що є предметом розгляду у даній справі, та у межах періодів зазначених позивачем, суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для вимоги про стягнення пені суд відзначає таке.
У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 1, 2. ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1.);
Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
Також, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 258 пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за вищезазначеними вимогами.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).
У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В обґрунтування необхідності зменшення розміру пені на 90% відповідач зазначає, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (історична назва Дарницька ТЕЦ-4) єдине джерело опалення і гарячої води для приблизно 300 тис. мешканців лівого берега ріки Дніпро в Києві та численних промислових і комерційних об'єктів. Одним з основних джерел доходів Товариства є реалізація теплової енергії та послуг з постачання теплової енергії й постачання гарячої води, тому, фінансовий стан останнього значною мірою залежить від рівня тарифів на ці послуги. Надання зазначених послуг споживачам здійснюється відповідно до укладених договорів та на рівні тарифів, які обмежені законодавчими актами, що впливає на фінансовий стан товариства та на якісні і кількісні показники цих послуг.
Також відповідач зазначив, що у зв'язку з підписання 30.09.2021 року «Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр.» щодо не підвищення і залишення незмінними тарифів на теплову енергію та на житлово-комунальні послуги, а далі з введенням в дію ЗУ від 29.07.2022 року № 2479 «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» ТОВ «ЄВРО- РЕКОНСТРУКЦІЯ», як і інші теплопостачальні компанії, до кінця воєнного стану, а також протягом шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено, вимушена постачати теплову енергію та гарячу воду за економічно необґрунтованими тарифами.
В результаті, на даний час, сформувалась заборгованість державного бюджету перед ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з відшкодування різниці в тарифах на загальну суму 472 971,65 тис. грн.
Суд відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. 525, 526 ЦК України і ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір зі строком поставки протягом 61 календарних днів включно за дати укладення договору, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та, відповідно, об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
При цьому, наведені відповідачем підстави для зменшення розміру пені не є об'єктивними (винятковими) обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, оскільки укладення договорів здійснюється відповідачем з метою отримання прибутку.
На переконання суду, за встановлених обставин задоволення клопотання про зменшення розміру пені на 90% фактично буде тотожним звільненню відповідача від її сплати, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору.
Стосовно зменшення штрафних санкцій судом на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції.
Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).
Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19).
З урахуванням усього вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведені заперечення відповідача стосовно того, що позивач у спірних правовідносинах при визначенні тарифу на транспортування теплової енергії має керуватись Порядком №1174, з огляду на те, що тариф на транспортування теплової енергії включено НКРЕКП у структуру тарифу на теплову енергію для Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та його споживачів, не беруться судом до уваги, як такі що спростовані вищенаведеним.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у даній справі не здійснювався, оскільки суд скасував судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд в цій частині, до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі під час попереднього розгляду справи.
Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 191 750 грн 00 коп. та касаційної скарги у розмірі 1 271 200 грн 00 коп.
Оскільки, постановою Верховного Суду від 25.05.2023 касаційні скарги КП "Київтеплоенерго" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 скасовано, а справу №910/16781/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги у даній справі за наслідками нового розгляду покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 665 920 грн 57 коп., як різниця між сплаченим позивачем судового збору за подання заяви, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних від 19.07.2023, та сумою судового збору, яка вже була стягнута за рішенням від 09.02.2022 у справі № 910/16781/21.
Стосовно заяви КП "Київтеплоенерго" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Як вбачається, із матеріалів справи, позивачем 16.02.2022 подано заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, відповідно до якої позивач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 позовні вимоги задавлені частково, а тому просить суд ухвалити додаткове рішення, яким покласти на відповідача витратами на правову допомогу у розмірі 51 471,97 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 (суддя ОСОБА_1.) розгляд заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу призначено на 25.05.2022.
В подальшому розгляд вказаної заяв неодноразово відкладався.
У зв'язку з звільненням судді ОСОБА_1 було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної заяви
Так, за наслідками повторного автоматизованого розподілу заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі №910/16781/21 була передана на розгляд судді Бойку Р.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 (суддя Бойко Р.В) заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі №910/16781/21 разом з доданими до неї матеріалами передано судді Пукшин Л.Г. для розгляду в межах справи №910/16781/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 суддя Пукшин Л.Г. прийняла до свого провадження заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах розгляду справи №910/16781/21.
Дослідивши матеріали заяви КП "Київтеплоенерго" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 2170/ДПЗ-21 від 22.11.2021 (далі - договір про надання правової допомоги), укладеним між адвокатом Адвокатським об'єднанням (далі - виконавець) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - замовник).
Згідно до п. 1.1. даного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання обов'язків по наданню замовнику послуг професійної правничої допомоги із захисту інтересів замовника в суді у справі № 910/16781/21.
Надання послуг професійної правничої допомоги із захисту інтересів замовника в суді у справі № 910/16781/21 включає в себе, зокрема, але не обмежуючись: надання адвокатом усних та письмових консультацій і роз'яснень з правових питань, виконання доручень замовника, що потребують спеціальних знань, правовий аналіз документів, законодавства, судової практики, представництво прав та інтересів замовника в суді та участь у судових засіданнях, підготовка, підписання та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, а також будь-які інші послуги по захисту прав та інтересів замовника в Господарському суді міста Києва (п. 1.2. договору).
Згідно пункту 2.1. договору про надання правової допомоги сторони домовились, що враховуючи складність справи № 910/16781/21 та велику важливість результатів її судового розгляду для замовника, сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір винагороди (гонорару) виконавця за надання замовнику послуг професійної правової допомоги, передбачених розділом 1 договору, що становить 26 000,00 грн.
У разі якщо за наслідками розгляду справи № 910/16781/21 буде ухвалено рішення на користь замовника, а саме задоволено позовні вимоги замовника, замовник сплачує виконавцю гонорар успіху у розмірі 74 000,00 грн. При цьому, гонорар успіху є складовою частиною вартості послуг професійної правничої допомоги, які надаються замовнику за цим договором.
Загальна вартість наданих послуг за цим договором не може перевищувати 100 000,00 грн, без ПДВ.
У п. 2.3. договору сторонами визначено, що Акти здачі-прийняття наданих послуг професійної правничої допомоги (крім гонорару успіху) за договром складається сторонами після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення за наслідками розгляду позовної заяви замовника у справі № 910/16781/21.
Акти здачі-приймання наданих послуг в частині гонорару успіху складається сторонами після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення за наслідками розгляду справи № 910/16781/21, яким задоволено позовні вимоги замовника.
Згідно з актом здачі-прийняття наданих послуг від 10.02.2022, адвокатом виконавця надано послуги професійної правничої допомоги із захисту замовника в Господарському суді міста Києва у справі № 910/16781/21, що включають представництво інтересів замовника в суді (участь у судових засіданнях 19.01.2022 та 02.02.2020); правовий аналіз документів, законодавства, судової практики, складення та подання процесуальних документів (відповідь на відзив, додаткові пояснення, клопотання від 22.11.2021, 23.11.2021, 28.01.2022 та 09.02.2022). загальна вартість наданих послуг професійної правничої допомоги згідно з даним актом складає 26 000,00 грн.
Актом від 11.02.2022 сторонами визначено розмір «гонорару успіху» у сумі 25 471,97 грн.
Таким чином, загальний розмір винагороди за договором про надання правової допомоги № 2170/ДПЗ-21 від 22.11.2021 склав 51 471,97 грн.
Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу та покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 51 471, 97 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; ідентифікаційний код 37739041) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) основну суму боргу у розмірі 97 567 256 грн 31 коп.; пеню у розмірі 8 984 324 грн 68 коп.; 3% річних у розмірі 8 054 693 грн 21 коп.; інфляційні втрати у розмірі 53 223 294 грн 03 коп., судовий збір у розмірі 665 920 грн 57 коп., судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги під час попереднього розгляду даної справи у розмірі 2 462 950 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 51 471 грн 97 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.03.2024.
Суддя Л.Г. Пукшин