ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2024Справа № 910/17633/23
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А. А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Корпорації «ТСМ ГРУП»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 5 777 540,37 грн.
Представники учасників справи:
від позивача:Носик Б.М.;
від відповідача: Касьянов М.Г.
Корпорація «ТСМ ГРУП» (надалі по тексту позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі по тексту відповідач) про стягнення 5 777 540,37 грн, у тому числі 1 166 436,07 грн пені, 556 019,71 грн 3% річних, 4 055 084,59 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 12/20 від 15.06.2020 в частині здійснення оплати за фактично виконані роботи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/17633/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2023.
04.12.2023 від відповідача надійшли відзив на позовну заяву, заява про застосування строків позовної давності та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач проти позову заперечував з підстав відсутності його вини у порушенні зобов'язання. Крім того, на думку відповідача, позивач не має права вимоги до позивача, оскільки відступив їх Товариству з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт». Також відповідач зазначає, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим, порівняно з основним зобов'язанням та просить їх зменшити на 99%. В заяві про застосування строків позовної давності, відповідач зазначає про сплив строків позовної давності щодо заявлених позовних вимог.
12.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 21.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.01.2024.
Розгляд справи у судовому засіданні 25.01.2024 відкладено на 22.02.2024.
В судове засідання 25.01.2024 з'явились представники позивача та відповідача, наддали пояснення по суті спору. Представник позивача просив позов задовольнити. Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити. Після дослідження доказів, суд оголосив про відкладення розгляду справи на 22.02.2024.
У судовому засіданні 22.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
15.06.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник, відповідач, ДП "НАЕК "Енергоатом") в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" та Корпорацією "ТСМ ГРУП" (далі - генеральний підрядник, позивач) був укладений Договір № 12/20 на виконанням комплексу робіт (зареєстрований ДП "НАЕК "Енергоатом" за № 20-123-08-20-06467 від 21.07.2020) (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору генеральний підрядник зобов'язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт: «ВП Южно - Українська АЕС. Технічне переоснащення комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту північної частини периметра. І етап. Роздільна гребля, КПП-4. Будівельні роботи» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у відомостях обсягів робіт (Додаток № 4) до вказаного Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору згідно Державного класифікатору продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - ДКПП) дані роботи відносяться до коду 43.29 "Роботи будівельно-монтажні, інші".
Згідно з п. 1.3 Договору, генеральний підрядник здає, в обумовлені терміни, виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 2.1 Договору та відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) та Договірної ціни з додатками (Додаток № 3 до Договору), що є невід'ємними частинами цього Договору, була визначена вартість робіт за цим Договором, яка складала 30 565 449,06 грн. у т. ч. ПДВ 20 % - 5 094 241,51 грн.
Договірна ціна є динамічною, визначається відповідно до положень ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (п. 2.2 Договору).
Остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів, у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої в Договорі. Зміни, внесені замовником в проектно-кошторисну документацію, оформляються відповідними додатковими угодами (п. 2.2 Договору).
Терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт (Додаток №2), який є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).
Виконання будівельних робіт здійснюється Генеральним підрядником згідно Графіку виконання робіт та Відомості обсягу робіт (Додаток №4).
Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що оплата за виконані роботи проводитиметься шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.
Відповідно до п. 5.8 Договору приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця (п. 5.8 Договору).
Згідно з п. 10.8 Договору замовник зобов'язаний, зокрема, прийняти від генерального підрядника будівельні роботи та здійснити розрахунок на умовах даного Договору.
Розділом 11 Договору встановлена відповідальність сторін.
Відповідно до п. 11.4 Договору у разі невиконання замовником своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу генерального підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з п. 16.6 Договору, цей Договір набуває чинності з дати підписання Договору та скріплення його печатками і діє до 30 березня 2022 року.
Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору виконав ряд робіт на загальну суму 30 561 643,86 грн. що підтверджується:
1.Довідкою № 1 від 30.07.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2021 (форма КБ-3) на суму 3 479 796,78 грн., складеної на підставні наступних актів:
-Акт № 5 від 30.07.2021 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 590 544,06 грн.;
-Акт № 7 від 30.07.2021 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 2 889 252,72 грн.
2.Довідкою № 2 від 30.09.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2021 (форма КБ-3) на суму 21 325 521,42 грн., складеної на підставні наступних актів:
-Акт № 2 від 30.09.2021 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 21 325 521,42 грн.
3.Довідкою від 28.01.2022 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 (форма КБ-3) на суму 5 756 325,66 грн., складеної на підставні наступних актів:
-Акт № 1 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 2 190 595,02 грн.;
-Акт № 3 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 537 094,98 грн.;
-Акт № 4 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на 368 947,62 грн.;
-Акт № 6 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 53 333,16 грн.;
-Акт № 8 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 2 606 354,88 грн.
Зважаючи на порушення замовником виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати виконаних робіт, які були прийняті замовником, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 166 436,07 грн пені, 556 019,71 грн. 3% річних, 4 055 084,59 грн. інфляційних втрат.
Позивач зазначає, що ним за період з дати виникнення прострочення по 26.04.2022 нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено на всю суму простроченої заборгованості - 30 561 643,86 грн.
26.04.2022 на підставі згоди відповідача позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» Договір №12/20-УМР/П про відступлення права вимоги, відповідно до якого відступив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» частину прав вимоги за Договором на суму 25 468 036,55 грн.
Тому за період з 26.04.2022 по дату подання позову для 3% річних та по 31.10.2023 для втрат від інфляції позивач здійснив нарахування на залишок заборгованості у розмірі 5 093 607,31 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частинами 1 та 3 ст. 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 30 561 643,86 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін Актами виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та скріпленими печатками замовника та підрядника.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи копій наведених актів, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт, обумовлених Договором та в обсягах, зазначених в Актах приймання виконаних робіт, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь-яких зауважень.
Як встановлено судом, розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.
З огляду на вищевикладене, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за Договором у встановлений строк.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 166 436,07 грн пені, 556 019,71 грн 3% річних, 4 055 084,59 грн інфляційних втрат.
Щодо вимог позивача про стягнення 556 019,71 грн 3% річних, 4 055 084,59 грн інфляційних втрат.
Встановлені судом обставини свідчать, що відповідач не виконав своїх зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за Договором у строк, встановлений Договором, а відтак в силу приписів ст. 612 Цивільного кодексу України вважається таким, що прострочив, у зв'язку з чим настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши правильність розрахунків позивача, суд вважає їх арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення 1 166 436,07 грн пені.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 11.4 Договору у разі невиконання замовником своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу генерального підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 1 166 436,07 грн. за розрахунком позивача.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені, суд зазначає таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З матеріалів справи вбачається, позивач звернувся з даним позовом до суду 16.11.2023, тобто строк позовної давності пропущений не був в силу наведених положень закону та своєчасності заявлення позову.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та пені на 99%, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
В свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру 3 % річних та пені не надав суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної пені, наслідкам порушення зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд не вбачає об'єктивних підстав для зменшення розміру 3 % річних та пені.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Корпорації "ТСМ ГРУП" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягають частковому задоволенню у розмірі
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Корпорації "ТСМ ГРУП" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 5 777 540,37 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72, ідентифікаційний код 37034171) 1 166 436 (один мільйон сто шістдесят шість тисяч чотириста тридцять шість) грн. 07 коп. пені, 556 019 (п'ятсот п'ятдесят шість тисяч дев'ятнадцять) грн. 71 коп. 3% річних, 4 055 084 (чотири мільйони п'ятдесят п'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 59 коп. інфляційних втрат та 69 330 (шістдесят дев'ять тисяч триста тридцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.03.2024.
Суддя С. В. Стасюк