вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.03.2024м. ДніпроСправа № 904/67/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Іваницького Дмитра Ігоровича, село Чернече Криничанського району Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсма-Буд", м. Дніпро
про стягнення 296 408,49 грн, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Фізична особа-підприємець Іваницький Дмитро Ігорович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсма-Буд" на свою користь безпідставно набуті кошти у загальному розмірі 296 408,49 грн з яких 218 000,00 грн основного боргу, 66 313,97 грн інфляційних втрат, 12 094,52грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фізична особа-підприємець Іваницький Дмитро Ігорович 08.02.2022 внесено оплату за товар та послуги згідно комерційної пропозиції №0457 від 27.01.2022 про що Фізичній особі-підприємцю Іваницькому Дмитру Ігоровичу було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 08.02.2022, однак дана усна домовленість між сторонами виконана не була на підставі чого позивач вважає, що відповідач отримав безпідставно набуті кошти. Позивач зазначає, що відсутність між сторонами договірних відносин підтверджується також рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 у справі №904/3001/23.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 у справі №904/67/24 яка була направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вручено представнику за довіреністю 01.02.2024.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, таким чином строк подання відзиву на позов є таким. що настав.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
27.01.2022 на офіційну пошту Фізичної особи-підприємця Іваницького Дмитра Ігоровича, у зв'язку із попередньою усною домовленістю, надійшла комерційна пропозиція від Товариства з обмежено відповідальністю "Олсма-буд" щодо проведення скління об'єкта в алюмінієвій системі ALUPROF.
Згідно комерційної пропозиції №0457 від 27.01.2022 перелік товару та робіт включав виготовлення, поставку та проведення робіт по монтажу конструкцій на об'єкт загальною вартістю 218 000,00 грн.
08.02.2022 Фізичною особою-підприємцем Іваницьким Дмитром Ігоровичем в офісі Товариства з обмежено відповідальністю "Олсма-буд" внесено у касу оплату за товар та послуги, згідно комерційної пропозиції №0457 від 27.01.2022 у розмірі 218 000,00 грн, про що було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 08.02.2022.
Як зазначає, позивач, виконання зазначеного замовлення відповідачем, за усною домовленістю, повинно було здійснено у двохмісячний строк з моменту укладання даного договору, тобто до 08.04.2022.
29.06.2022 позивачем було направлено претензію за вих. №02-29/1 від 29.06.2022 про виконання зобов'язань за договором поставки або повернення коштів.
28.07.2022 позивачем отримано від відповідача відповідь на претензію за вих. № 1992, в якій останній посилається на настання форс-мажорних обставин у зв'язку із чим ні виконати зобов'язання за договором поставки, а ні повернути кошти відповідач не може.
Фізична особа-підприємець Іваницький Дмитро Ігорович у 2023 році звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсма-Буд", в якій просив суд: розірвати договір поставки товару № б/н від 08.02.2022, укладеного в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем; стягнути з відповідача попередньої сплачені грошові кошти за товар у загальному розмірі 248 691,38 грн., з яких: 218 000,00 грн. основна сума сплачений за товар коштів, 6 020,38 грн. 3% річних, 24 671,00 грн. інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 у справі №904/3001/23 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд дійшов до висновку, що договір є неукладеним. Отже, правові підстави для задоволення вимоги про розірвання договору від 08.02.2022 відсутні, відповідно відмітні правові підстави для повернення сплаченої попередньої на підставі статті 693 Цивільного кодексу України.
Позивач посилається на те, що враховуючи неукладеність між сторонами договору, сплачені ним кошти у сумі 218 000,00 грн. є безпідставно отриманими відповідачем коштами, які просить стягнути з відповідача, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсма-Буд" на користь Фізичної особи-підприємця Іваницького Дмитра Ігоровича 218 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 66 313,97 грн інфляційних втрат, 12 094,52 грн 3% річних.
Предметом доказування у справі є факт отримання коштів відповідачем, встановлення наявності / відсутності правових підстав для повернення коштів позивачу.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, суд зауважує, що застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статті 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 викладено позицію, згідно з якою аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна."
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 у справі №904/3001/23 встановлено, що в копії квитанції прибуткового касового ордеру від 08.02.2022 на суму 218 000,00 грн. не міститься жодної інформації про призначення платежу, комерційна пропозиція від 27.01.2022 дійсна три дні, тобто до 30.01.2022, тоді як спірне перерахування здійснено 08.02.2022, тобто після спливу строку комерційної пропозиції. Отже зв'язок між комерційною пропозицією та приходним касовим ордером відсутній.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 у справі №904/3001/23 встановлено, що договір між сторонами є неукладеним.
Таким чином грошові кошти були набуті за рахунок позивача, а правової підстави для набуття або збереження даних коштів у відповідача немає, договір між сторонами не укладався.
Враховуючи вищевказане, грошові кошти у сумі 218 000,00 грн які внесені позивачем до каси Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсма-Буд" отримані без правової підстави та підлягають стягненню на користь позивача.
Позивачем нараховані до стягнення 3% річних за період прострочки повернення безпідставно набутих коштів з 08.02.2022 по 14.12.2023 у сумі 12 094,52 грн та втрати від інфляції у сумі 66 313,97 грн за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Згідно із частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов'язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов'язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов'язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.
Проте у статті 1212 Цивільного кодексу України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
Норма частини другої статті 530 Цивільного кодексу України до недоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України не застосовується (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).
Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, позовні вимоги про стягнення 3% річних за період з 08.02.2022 по 14.12.2023 у сумі 12 094,52 грн та втрат від інфляції у сумі 66 313,97 грн за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 296 408,49 грн (218 000,00 грн безпідставно отриманих коштів + 66 313,97 грн інфляційних втрат + 12 094,52 грн 3% річних).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця Іваницького Дмитра Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсма-Буд" про стягнення 296 408,49 грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсма-Буд" (49074, м. Дніпро, вул. Ракетна, буд. 12; ідентифікаційний код 37055448) на користь Фізичної особи-підприємця Іваницького Дмитра Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 218 000,00 грн (двісті вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) безпідставно отриманих коштів, 66 313,97 грн (шістдесят шість тисяч триста тринадцять гривень 97 копійок) інфляційних втрат, 12 094,52 грн (дванадцять тисяч дев'яносто чотири гривні 52 копійки) 3% річних, 4 446,13 грн (чотири тисячі чотириста сорок шість гривень 13 копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.03.2024
Суддя Ю.А. Бажанова