вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6401/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпро)
до Фермерського господарства "Дніпро" (Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Бабайківка)
про витребування майна та стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Бистров С.А.;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось з позовною заявою до Фермерського господарства "Дніпро", в якій просить:
- витребувати у Фермерського господарства "Дніпро" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - Жниварку зернову CASE ІН 3020 (3В30FD) шир. захв. 9.14м, нова, сер. №YFH 230894, р/в 2015;
- стягнути з Фермерського господарства "Дніпро" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за лізинговими платежами в загальному розмірі 1023307,29грн, з якої: 346800,00грн - несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування, 517438,54грн - заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, 159068,75грн - пені;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №DNH2FLO8089 від 14.09.2016 в частині відшкодування вартості майна та сплати винагороди, що і стало причиною звернення з повідомленням про дострокове розірвання договору. Позивач зазначає, що з 10.10.2019 договір лізингу розірвано ним в односторонньому порядку. У термін до 10.10.2019 лізингоодержувач зобов'язаний був повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі. Жниварка не була повернута лізингодавцю. Станом на час звернення з позовом до суду предмет лізингу позивачу не повернуто, місцезнаходження майна не відоме, заборгованість за лізинговими платежами не сплачена.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишено без руху на підставі ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
25.12.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої позивачем надано уточнену позовну заяву, яка містить відомості та докази про наявність електронного кабінету сторін, докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також докази направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви, та усунуто недоліки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.01.2024.
У судове засідання 25.01.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 відкладено підготовче засідання на 12.02.2024.
У судове засідання 12.02.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.03.2024.
У судове засідання 07.03.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялися ухвали суду від 12.12.2023, 01.01.2024, 25.01.2024 та 12.02.2024 в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 104, 129, 137, 141, 146 том 1).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду - 01.01.2024 (про відкриття провадження у справі), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 16.01.2024 включно.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску строку суду також не повідомлено.
Станом на 07.03.2024 відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Разом з цим, доказом вручення ухвали суду від 25.01.2024 є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600246067993, відповідно до якого відповідач отримав зазначену ухвалу суду 03.02.2024 (а.с. 147 том 1).
Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 07.03.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
14.09.2016 між Фермерським господарством "Дніпро" (далі - відповідач, лізингоодержувач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, банк, лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу №DNH2FLO8089 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору банк здійснює придбання у власність у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Новофарм", місцезнаходження: Україна, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Кільчень, вул. Привокзальна, 1а, код в ЄДРПОУ 31040792 (далі - продавець), а потім передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (далі - лізинг) майно відповідно до специфікації (далі - додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору (далі - майно).
Вартість майна становить 943447,26грн, ПДВ 188689,45грн, усього до сплати 1132136,71грн (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.3, п. 11.1 договору строк дії лізингу з дати підписання цього договору до 25.11.2020. Зазначений строк може бути змінений згідно п.п. 10.1-10.4.2 цього договору.
Для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває рахунок №29091057373067 (п. 1.5 договору).
Передача майна буде здійснюватися за адресою: 51010, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Бабайківка, вул. Українська, буд. 38 (п. 1.6.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість майна становить 1132136,71грн та складається з:
- суми авансового платежу 218636,71грн, у відповідності до п. 1.4 цього договору;
- загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого лізингоодержувачу майна 913500,00грн, згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в додатку №2, що є невід'ємною частиною договору (далі - додаток №2).
Згідно з п. 2.3.2 договору лізингоодержувач сплачує банку на рахунок, відкритий згідно з п. 1.5 цього договору, згідно з додатком №2 винагороду за користування майном у розмірі 28% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25 число кожного поточного місяця.
У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування майном складає розмір 56% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком №2 до договору (п. 2.3.2.1 договору).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що протягом усього терміну дії договору майно є власністю банка.
Відповідно до п. 7.2.6 договору лізингоодержувач зобов'язується повернути майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувати заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
Пунктом 7.2.15 договору лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингові платежі, що включають: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна, проценти та винагороди за отримане в лізинг майно, інші втрати банка, безпосередньо пов'язані з цим договором, та передбачені цим договором, згідно з додатком №2 та не пізніше дати, зазначеної в додатку №2, на рахунок відкритий згідно з п. 15 цього договору. Інші втрати банка, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору відшкодовуються лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків або листів. Сплата за рахунками або листами банку здійснюється лізингоодержувачем протягом 3-х днів з моменту надання їх лізингоодержувачу.
Банк має право вимоги повернення майна, у випадках передбачених п. 10.1 цього договору (п. 6.1.3 договору).
Відповідно до п. 6.1.5 договору банк має право відмовитися від цього договору у випадках, передбачених п.п. 10.1.2.1-10.1.2.4 цього договору.
У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених п.п. 2.1-2.3, 7.2.15, 8.14 цього договору та зазначених у додатку №2, лізингоодержувач сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 8.1.1 договору).
У відповідності до пункту 10.1.2 договору цей договір підлягає розірванню за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) дні в наступних випадках:
- в триденний строк у випадку невиконання лізингоодержувачем будь-якого зобов'язання, передбаченого цим договором;
- у випадку одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна;
- у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів;
- у випадку, якщо майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим.
У випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем протягом 3-х днів по акту прийому - передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.3 договору).
Відповідно до п. 6.1.3 договору банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору.
Згідно з пунктом 12.3 договору невід'ємними частинами цього договору є: специфікація майна (додаток №1), графік лізингових платежів (додаток №2), тарифи за оформлення документа (додаток №3), акт прийому-передачі майна (додаток №4), акт прийому-передачі майна на відповідальне зберігання (додаток №5).
Сторони підписали додаток №1 до договору Специфікація майна, відповідно до умов якої найменування майна (марка, модель та модифікація) жниварка зернова CASE ІН 3020 (3В30FD) шир. захв. 9.14м, сер. №YFH 230894, р/в 2015, загальна вартість майна складає: 1132136,71грн (а.с. 22 том 1). Також між сторонами укладено додаток №2 та №3 (а.с. 22, 23 том 1).
15.09.2016 між позивачем та відповідачем було складено акт прийому майна на відповідальне зберігання (а.с. 25 том 1).
В подальшому 20.09.2016 між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі майна, відповідно до якого банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно: жниварка зернова CASE ІН 3020 (3В30FD) шир. захв. 9.14м, сер. №YFH 230894, р/в 2015, загальна вартість майна складає: 1132136,71грн (а.с. 24 том 1).
Акт підписано та скріплено печатками сторін без зауважень та застережень.
Як зазначає позивач, в порушення умов договору лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна та винагороди за користування майном, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість зі сплати такого відшкодування.
Позивач зазначає, що останній лізинговий платіж здійснено 31.05.2019.
03.10.2019 банк направив на адресу лізингоодержувача повідомлення від 30.09.2019 за №Е.65.0.0.0/3-191010 про розірвання договору фінансового лізингу №DNH2FLO8089 (а.с. 26-28 том 1).
Повідомлення було направлено позивачем на адресу відповідача, яка зазначена у договорі: 51010, Дніпропетровська область, Царичанський район, село Бабайківка, вул. Українська, будинок 38.
З 10.10.2019 договір розірвано позивачем в односторонньому порядку.
У термін до 10.10.2019 лізингоодержувач зобов'язаний був повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі. Жниварка не була повернута лізингодавцю.
Позивач вказує, що станом на 10.10.2019 заборгованість з відшкодування частини вартості предмету лізингу складає 346800,00грн., заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у сумі 517438,54грн.
Крім того, у встановлений договором строк, відповідач не повернув предмет лізингу лізингодавцю.
Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з відшкодування частини вартості предмету лізингу, винагороди за користування предметом лізингу та повернення майна.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний: 1) у разі якщо об'єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об'єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; 2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання та експлуатації об'єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; 4) надавати лізингодавцю доступ до об'єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу; 5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об'єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об'єкта; 6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об'єкта фінансового лізингу. - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу; 7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу; 8) дотримуватися умов договорів страхування об'єкта фінансового лізингу; 9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом; 10) у разі тимчасової державної реєстрації об'єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об'єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об'єкт фінансового лізинг).
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи зазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача зі сплати лізингових платежів у строки, визначені графіком сплати лізингових платежів, що є додатком №2 до договору фінансового лізингу, а саме: частини вартості предмету лізингу у розмірі 346800,00грн та заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу у сумі 517438,54грн відповідач, згідно зі статтями 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не надав, суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення заборгованості із вартості предмету лізингу та винагороди за користування предметом лізингу позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 159068,75грн (розрахунок - а.с. 30, 31 том 1).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також, згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.1.1 договору, сторони визначили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених п.п. 2.1-2.3, 7.2.15, 8.14 цього договору та зазначених у додатку №2, лізингоодержувач сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.15 договору фінансового лізингу передбачено, що строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються тривалістю в 15 (п'ятнадцять) років.
За розрахунком позивача пеня за прострочення оплати лізингових платежів становить 159068,75грн. Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем до дати припинення договору фінансового лізингу, помилок не виявлено.
При цьому суд зауважує, що відповідачем у ході розгляду справи не заявлено жодних заперечень щодо розрахунку пені, здійсненого позивачем.
За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, позивач просить витребувати у Фермерського господарства "Дніпро" жниварку зернову CASE ІН 3020 (3В30FD) шир. захв. 9.14м, сер. №YFH 230894, р/в 2015.
Випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав врегульовано статтею 1212 Цивільного кодексу України.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Як встановлено судом, 03.10.2019 банк на адресу відповідача, яка зазначена у договорі, направив повідомлення від 30.09.2019 за №Е.65.0.0.0/3-191010 про розірвання Договору фінансового лізингу №DNH2FLO8089 (а.с. 26-28 том 1).
Відповідно до пунктів 10.1 та 10.1.2 договору, цей договір підлягає розірванню за ініціативою банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів.
У випадку розірвання договору лізингу, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем протягом 3-х днів по акту прийому - передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.3 Договору лізингу).
Відповідно до п. 6.1.3 договору банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору.
У строк до 10.10.2019 лізингоодержувач зобов'язаний був повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі. Жниварка не була повернута лізингодавцю.
З 10.10.2019 договір розірвано позивачем в односторонньому порядку.
Таким чином, після розірвання договору фінансового лізингу у позивача виникло право вимагати повернення майна, як безпідставно набутого, у відповідності до вимог частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Статтею 13 Господарського процесуального України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Положеннями частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" підлягають задоволенню повністю, а саме: з відповідача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 1023307,29грн, з яких: 346800,00грн - несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування, 517438,54грн - заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, 159068,75грн - пені.
Також, підлягає задоволенню вимога про витребування у Фермерського господарства "Дніпро" жниварки зернової CASE ІН 3020 (3В30FD) шир. захв. 9.14м, сер. №YFH 230894, р/в 2015.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 32331,66грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фермерського господарства "Дніпро" про витребування майна та стягнення заборгованості у загальному розмірі 1023307,29грн - задовольнити в повному обсязі.
Витребувати у Фермерського господарства "Дніпро" (51010, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Бабайківка, вул. Українська, буд. 38, ідентифікаційний код 24608019) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, Київська обл., м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) жниварку зернову CASE ІН 3020 (3В30FD) шир. захв. 9.14м, сер. №YFH 230894, р/в 2015.
Стягнути з Фермерського господарства "Дніпро" (51010, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Бабайківка, вул. Українська, буд. 38, ідентифікаційний код 24608019) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, Київська обл., м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 346800,00грн - несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування, 517438,54грн - заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, 159068,75грн - пені та 32331,66грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 18.03.2024.
Суддя В.О. Татарчук